Постанова № 62513558, 03.11.2016, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/799/16-а

Провадження № 2-а/444/47/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року Жовківський районний суд Львіської області в складі :

головуючого судді Ясиновський Р. Б.,

секретарі судового засідання Реміцька І.П., Триндяк Х.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, а саме просить визнати протиправним та скасувати рішення Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про здійснення розгляду заяви ОСОБА_3 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 та визнати протиправними дії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що вона та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4. ОСОБА_3 подано на розгляд відповідача заяву про визначення місця проживання сина - ОСОБА_4 На засіданні комісії з питань захисту прав дитини відповідача 06.04.2016 розпочато розгляд вказаної заяви. При цьому початку розгляду заяви передувало прийняття рішення про можливість її розгляду шляхом голосування. Підтвердженням факту розгляду відповідачем питання про визначення місця проживання ОСОБА_4 є акт обстеження умов проживання та повістка про виклик на засідання. Вважає, що вказане рішення та дії по розгляду заяви ОСОБА_3 є протиправними. Зокрема, згідно приписів ст. ст. 19, 161 Сімейного кодексу України вирішення спору між батьками щодо місця проживання дитини належить до компетенції органу опіки та піклування. Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р № 866. Згідно п. З Порядку органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Тобто органом опіки та піклування, який повноважений розглядати (вирішувати) питання визначення місця проживання дитини є відповідач. Згідно Порядку безпосереднє ведення справ та координацію діяльності забезпечує служба у справах дітей. Також Порядком передбачено скликання органом опіки та піклування консультативно-дорадчого органу - комісії з питань захисту прав дитини. Проте такі органи не мають статусу юридичних осіб та органів місцевого самоврядування, є в структурі органу опіки та піклування, їх роботу координує та контролює орган опіки та піклування. Остаточне рішення з питань визначення місця проживання дитини оформляється розпорядженням відповідача за підписом голови. Відтак, оскільки повноваженим органом у даних правовідносинах в силу закону є відповідач, служба у справах дітей та комісія з питань захисту прав дитини діють є структурними підрозділами відповідача та не мають статусу самостійних суб'єктів адміністративних відносин, відповідачем у даній справі має бути Личаківська районна адміністрація ЛМР. Покликається на абзаці 1 п.72 Порядку для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). В абзаці 3 п. 72 Порядку передбачено, що працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком 9. Як передбачено абзацом 4 п.72 Порядку у разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання згідно з додатком 9. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Із вказаних приписів вбачається, що вирішувати питання про визначення місця проживання дитини повноважним є виключно той орган опіки і піклування, в межах територіальної юрисдикції якого проживає дитина. У відповідності до ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживанням є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає. Вказаним законом передбачена обов'язкова реєстрація місця проживання фізичних осіб, в тому числі й неповнолітніх. Згідно вказаної вище статті 3 Закону реєстрація це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Відтак, місце проживання фізичної особи підтверджується реєстрацією. Як вбачається із довідки виданої Малехівською сільською радою Жовківського районну від 22.03.2016 N 317 місцем проживання ОСОБА_4 є АДРЕСА_1. Також зазначає, що місце проживання ОСОБА_4 визначене батьками у спорі про розірвання шлюбу, що відображено на звукозаписі судового засідання у справі № 463/408/15-ц (розглядалася Личаківським районним судом м. Львова). Зокрема батьки погодили, що місцем проживання дитини є місце проживання його матері, яка згідно вказаної вище довідки проживає за адресою АДРЕСА_1. Дане місце проживання не належить до територіальної юрисдикції відповідача, тому останній не вправі здійснювати будь-яких дій щодо встановлення місця проживання ОСОБА_4.

Позивачка та її представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали посилаючись на доводи наведені в позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі. Позивачка, додатково суду пояснила, що місцем проживання дитини завжди було с. Малехів і ніколи не було за адресою в АДРЕСА_2. Щодо написаної нею розписки, від 23.03.2016 р., про визнання нею, що місцем проживання сина ОСОБА_4 є також АДРЕСА_2, то така не відповідає дійсності, оскільки писалась нею під тиском зі сторони батька дитини та його представників в той час коли син ОСОБА_4 був викрадений батьком та відшуканий за його адресою проживання, вона хвилювалася і згодна була написати любу заяву, аби повернути сина.

Представники відповідача позов заперечили повністю, вважають такий необґрунтованим та безпідставним та суду пояснили, що згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Як вбачається з ч. 3 ст. З Закону України «Про звернення громадян», заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Положеннями ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Заява під обмеження, визначені ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не підпадає. Відтак, згадане звернення в силу положень ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» підлягало обов'язковому прийняттю та розгляду. Крім цього, як вбачається із Заяви, позивачка та третя особа погодились, що малолітній ОСОБА_4 проживає як із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, так і з батьком за адресою: АДРЕСА_2. Наведені обставини підтвердила і сама позивачка, письмово власноручно вчинивши 23.03.2016 розписку. Згідно з ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово. З огляду на наведене, відсутні правові підстави стверджувати, що місце проживання малолітнього ОСОБА_4 обмежувалось місцем проживання лише матері. Також зазначають, що в матеріалах справи міститься копія витягу з протоколу № 7 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 06.04.2016р., з якого слідує, що на засіданні виступала ОСОБА_1 та повідомила, що з осені 2015 навчалась за кордоном. Під час навчання в університеті у м. Барселона. Іспанія, систематично відвідувала малолітнього сина, який проживав разом із її батьками у с. Малехів. Жовківського району. Львівської області, також малолітній ОСОБА_4 приїздив до неї у Іспанію. На даний час покинула навчання в університеті та повернулась в Україну, оскільки бажає бути разом із сином та займатися його вихованням. Тобто, вважають, що наявними доказами чітко підтверджується як факт проживання малолітнього ОСОБА_4 з осені 2015 року не з його матір'ю, так і факт переїзду позивачки у м. Барселона, Іспанія. Також у справі міститься копія листа відповідача від 25.04.2016 № 3309-153, де зафіксовано, що на адресу Личаківської районної адміністрації надійшло звернення ОСОБА_3 стосовно залишення без розгляду звернення від 18.03.2016р. про визначення місця проживання малолітнього сина у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 зобов'язалась більше не змінювати своє місце проживання та залишається проживати за адресою: АДРЕСА_1, до досягнення повноліття малолітнім сином ОСОБА_4, а тому Личаківська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, вказане звернення залишила без розгляду і станом на 25.04.2016 заява уже була залишена без розгляду. Вважають, що діями, рішеннями чи в будь-який інший спосіб відповідачем не порушено право позивачки. Враховуючи наведене вище, вважають, що районна адміністрація на законних підставах розпочала розгляд звернення ОСОБА_3 Комісією з питань захисту прав дитини 06.04.16., не було прийнято жодних висновків і розгляд був перенесений на 21.04.16. Районна адміністрація, як орган опіки та піклування діяла, в межах наданих повноважень, не прийнняла жодних рішень щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, не затверджувала висновки комісії у справах захисту прав дітей, які в свою чергу по суті звернення також не приймалися.

Крім цього, представник відповідача - Лотоцька О.П. суду пояснила, що вона, як начальник відділу у справах дітей в складі з іншими членами комісії, здійснювала обстеження умов проживання дитини ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 та складала відповідний акт та була присутня в той час коли за вказаною адресою приїхала поліція щоб здійснити обшук, разом із позивачкою ОСОБА_1 та її представниками, щоб забрати сина ОСОБА_4 із квартири батька дитини ОСОБА_3, так як з слів ОСОБА_1 батько забрав дитину без її відома та відома її рідних та утримував за вказаною вище адресою. Вона розуміла що відбувається, однак вважає, що це не має жодного відношення до справи.

Також Лотоцька О.П. суду пояснила, що відповідачу було відомо про ухвали Жовківського районного суду від 18.04.2016 р. та від 19.04.2016 р, щодо заборони відповідачу вчиняти будь-які дії з приводу розгляду заяви ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.

Третя особа, ОСОБА_3, позов заперечив та суду пояснив, що він розлучений з ОСОБА_1 і між ними було досягнуто порозуміння, щодо того хто і коли братиме участь у вихованні їхнього сина. Була написана спільна заява, щодо можливості поїздки їхнього сина за кордон у відсутності батьків в супроводі певних осіб. Однак, з часом позивачка почала все більше і більше перешкоджати в побаченнях з дитиною, часто їздила за межі України на довгий період часу, і він вирішив, що позивачка може вивезти дитину за межі України, а тому вирішив звернутися у відповідні органи з метою визначення місця проживання дитини. Для цього він скасував свій дозвіл на дачу згоди, щодо поїздок його сина за кордон, звернувся із відповідною заявою до відповідача по справі та забрав сина, який проживав в с. Малехів до себе в АДРЕСА_2. Вважає, що існувала реальна загроза вивозу сина за межі України. На даний час дитина проживає разом із матір»ю в с. Малехів, яка зобов»язалася дитину не вивозити за межі України до досягнення ним повноліття.

Представник третьої особи позов заперечив з підстав наведених представниками відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні судом було досліджено наступні докази.

Копія паспорта позивачки, з якої вбачається, що її місце реєстрації с. Малехів, Жовківського району.

Із свідоцтва про народження ОСОБА_4, вбачається, що його батьками є позивачка - ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_1) та третя особа - ОСОБА_3.

Із довідки Малехівської с/р від 22.03.2016 р. вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_1 разом з мамою ОСОБА_1 та іншими членами сім»ї ОСОБА_1.

Із заяви ОСОБА_3 від 18.03.2016 р. вбачається, що також він звернувся до Личаківської РА, про визначення місця проживання сина ОСОБА_4.

Із акту обстеження умов проживання від 23.03.2016 р. вбачається, що таким комісією в складі голови Лотоцької О.П. було здійснено огляд умов проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2. В акті зазначено, що за адресою проживають і мають постійне місце реєстрації зокрема ОСОБА_4

Із повідомлення Личаківської РА від 04.04.2016 р., вбачається, що таким ОСОБА_1 повідомлялася про місце та час розгляду заяви ОСОБА_3, щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_4, а саме 06.04.2016 р. та 21.04.2016 р. на 15 год..

Із рекомендованого повідомлення вбачається, що запрошення в Личаківську РА ОСОБА_1 отримала 08.04.2016.

Із заяви ОСОБА_1 від 12.04.2016 р. на адресу Личаківської РА, яка зареєстрована 13.04.2016 р., вбачається, що такою ОСОБА_1 просила вирішити питання про передачу справи, щодо визначення місця проживання сина в Жовківську РДА.

Із протоколу № 7 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 06.04.2016 р. та його витягу вбачається хід розгляду заяви ОСОБА_3, щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_4.

Із заяви ОСОБА_3 від 15.04.2016 р. на адресу Личаківської РА, яка зареєстрована 19.04.2016р., вбачається, що такою він просив залишити без розгляду його заяву, щодо визначення місця проживання дитини.

Із повідомлення Личаківської РА від 25.04.2016 р. № 3309-153, вбачається, що таким повідомлено, що заява ОСОБА_3 залишена без розгляду у зв»язку із подачею ним відповідної заяви.

Крім цього судом було досліджено розпорядження Личаківської РА від 31.12.2008 р. № 1302 про утворення комісії з питань захисту прав дитини, від 02.06.2015 р. № 182 про внесення змін до розпорядження № 1302, Положення про комісію з питань захисту прав дитини у РА, розпорядження від 11.02.2014 р. № 51 про затвердження персонального складу комісії з питань захисту прав дитини, розпорядження від 29.01.2015 р. № 10 про внесення змін до персонального складу комісії, розпорядження від 31.03.2015 р. № 103 про внесення змін до персонального складу комісії, розпорядження від 14.01.2016 р. № 5 про внесення змін до складу комісії, положення про Личаківську РА, інформаційна картка адмінпослуги - надання висновку визначення місця проживання дитини, з якої вбачається, що обов»язковим документом для подачі є довідка про реєстрацію, яка видається балансоутримувачем будинку.

Із рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03.03.2015 р., вбачається, що таким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, ОСОБА_1 відновила своє дошлюбне прізвище «ОСОБА_1».

Із висновку відділу у справах дітей про визначення місця проживання ОСОБА_4 від 05.04.2016р. № 33/15-14, вбачається, що таким вирішено, що дане питання підлягає до розгляду за обов»язкової участі батьків дитини.

Із розписки ОСОБА_1, від 23.03.2016 р. вбачається, що вона такою визнала, що місцем проживання дитини ОСОБА_4, також є АДРЕСА_2. Крім цього, з даної розписки вбачається, що такою ОСОБА_1 зобов»язується не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з сином.

Із листа Жовківської РДА на запит Личаківської РА, вбачається, що таким на запит Личаківської РА здійснювалось обстеження умов проживання ОСОБА_4 в АДРЕСА_1.

Із копії закордонного паспорта позивачки ОСОБА_1 вбачається, що остання протягом 2015-2016 рр. неодноразово залишала територію України та поверталася назад.

Із заяви ОСОБА_3 без дати, вбачається, що такою він повідомляє про те, що у зв»язку із залишенням території України ОСОБА_1, забрав свого сина в АДРЕСА_2. Копія такої заяв є отримана прокурором Червоноградської місцевої прокуратури.

Із спільної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 07.07.2015р. вбачається, що такою вони надали дозвіл на тимчасові поїздки їхнього сина ОСОБА_4 за кордон у супроводі окремо з кимось із батьків, чи третіх осіб.

Із заяв ОСОБА_3 від 25.01.2016 р. та 19.02.2016 р. вбачається, що такою він повідомляє ОСОБА_1, інших осіб, а також відповідні державні органи, про відкликання своєї згоди на тимчасові поїздки сина ОСОБА_4 за кордон.

Із довідки ТзОВ «Компанія «Україна-ЛВ-ТУР» від 10.03.2016 р. № 9 вбачається, що ОСОБА_4 є вихованцем НВК «ЗОСШ 1ст. ДНЗ «Дивосвіт», що в м. Львів по вул.. Щирецька, 36.

Із довідки Головного центру обробки спецінформації, вбачається інформація щодо перетинання позивачкою ОСОБА_1 державного кордону України.

Із договору користування від 01.01.2015 р., вбачається, що ОСОБА_3 користується квартирою в АДРЕСА_2.

Із довідки ЛКП № 500 від 10.03.2016 р. № 1401, вбачається, що ОСОБА_3 проживає та зареєстрований в АДРЕСА_3.

Із витягу з державного реєстру речових прав, вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартири в АДРЕСА_4.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що між ним та позивачкою було укладено договір про надання юридичної допомоги. Він, як представник ОСОБА_1, 06.04.2016 р. був присутній на засіданні Личаківської РА, щодо вирішення питання про місце проживання дитини ОСОБА_4. Позивачка про час та місце розгляду питання на 06.04.2016 р. не була повідомлена, однак про те, що Личаківською РА буде розглядатися таке питання йому стало відомо з інших джерел зовсім випадково, а тому він про це повідомив ОСОБА_1 Прибувши на засідання його початку чекали біля 1 години. На засіданні був ОСОБА_3 із своїм представником. Після початку засідання ним як представником подавались заперечення, щодо початку розгляду даного питання, однак такі зауваження до уваги не бралися і засідання продовжувалось. Під час засідання ними заявлялися безліч клопотань, які не внесенні в протокол, зокрема було подано належні документи, щодо місця проживання та реєстрації дитини ОСОБА_4 в с. Малехів та заявлялося клопотання про передачу справи на розгляд в Жовківську РДА, однак на такі ніхто не звертав уваги.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6. суду пояснив, що ОСОБА_1 звернулася до нього з приводу викрадення її дитини ОСОБА_4, і він був її представником, надавав допомогу адвоката. З часом з»ясувалось,що дитину забрав батько до себе додому. Були написані відповідні заяви у різні органи та за допомогою поліції дитина була повернута мамі ОСОБА_1 Також свідок пояснив, що був присутній на засіданні Личаківської РА, щодо вирішення питання про місце проживання дитини ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_3 та в цій частині дав пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_5.

Підстав не вірити показам допитаних в судовому засіданні свідків у суду не має, так як такі є хронологічними, узгоджуються з доказами дослідженими в судовому засіданні, а тому суд такі покази наведених свідків вважає правдивими.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересі фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства,в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст.. 19 ч. 2 КАС України, враховуючи, що даний спір є спором з приводу оскарження правового акта індивідуальної дії, а також, що дії відповідача вчиненні стосовно позивачки зареєстрованої на території Жовківського району, даний спір територіально підсудний Жовківському районному суду Львівської області.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлена загальна норма, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання встановлення опіки та піклування над дітьми урегульовані ЦК України, СК України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2014 року № 866 (далі - Порядок або Постанова № 866).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

За правилами ч. 1 ст. 161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону дитинства" місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей; вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад (далі - служби у справах дітей).

Також п. 3 Постанови № 866 визначено, що районним, районним у мм. Києві та Севастополі державним адміністраціям утворити у двомісячний строк комісії з питань захисту прав дитини та затвердити положення про них.

Рекомендувати виконавчим органам міських, районних у містах рад утворити комісії з питань захисту прав дитини.

Комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, і відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема, вирішення спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

Згідно із п. 72 Порядку для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком 9.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання згідно з додатком 9. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини.

Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що 18 березня 2016 року до Личаківської РА надійшла заява ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 (2011 р.н.) разом з його батьком (ОСОБА_3) за адресою: АДРЕСА_2, яка була передана для розгляду у відділ у справах дітей районної адміністрації 21 березня 2016 року.

23 березня 2016 року працівниками Личаківської РА було складено Акт обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, який у той же день було затвердженого Головою районної адміністрації.

24 березня 2016 року Личаківською РА було скеровано запит у м. Жовква для отримання акту обстеження житлово-побутових умов проживання позивачки, який був отриманий в районній адміністрації 31 березня 2016 року.

05 квітня 2016 службою у справах дітей Личаківської РА було складено висновок по заяві ОСОБА_3, відповідно до якого служба вирішила розглянути цей спір на комісії з питань захисту прав дитини.

06 квітня 2016 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому розглядалася заява ОСОБА_3 За результати розгляду комісія вирішила перенести розгляд заяви на наступне засідання комісії.

19 квітня 2016 року на адресу Личаківської РА надійшла заява ОСОБА_3 в якій він просив залишити його заяву від 18 березня 2016 року без розгляду.

Як вбачається із акту обстеження умов проживання від 23.03.2016 р., таким комісією в складі голови Лотоцької О.П. було здійснено огляд умов проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2. В акті зазначено, що за адресою проживають і мають постійне місце реєстрації зокрема і малолітній ОСОБА_4 Разом з тим, суду не зрозуміло з яких саме підстав комісія прийшла до такого висновку, оскільки жодні інші докази такого до акту не долучалися, свідки з цього приводу не опитувалися.

З пояснень представника відповідача Лотоцької О.П. суду відомо, що вона, як начальник відділу у справах дітей в складі з іншими членами комісії, здійснювала обстеження умов проживання дитини ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 та складала відповідний акт та була присутня в той час коли за вказаною адресою приїхала поліція щоб здійснити обшук, разом із позивачкою ОСОБА_1 та її представниками, щоб забрати сина ОСОБА_4 із квартири батька дитини ОСОБА_3, так як з слів ОСОБА_1 батько забрав дитину без її відома та відома її рідних та утримував за вказаною вище адресою і вона розуміла що саме відбувається.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що відповідачу достовірно було відомо, що місцем проживання малолітнього ОСОБА_4 не є АДРЕСА_2, оскільки в складі комісії по розгляду питання, щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 була особисто присутня Лотоцька О.П., крім цього, судом шляхом допиту свідків достовірно відомо, що ОСОБА_1 та представники доводили до відомо відповідача та подавали належні докази того, що місцем розгляду заяви про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 повинно бути Жовківська РДА, а не Личаківська РА.

Також саме звернення ОСОБА_3 з питанням про визначення місця проживання дитини стверджує той факт, що малолітній ОСОБА_4 з ним не проживає та не проживав за адресою в АДРЕСА_2, так як в разі б якщо дитина проживала з ним, то у нього б не було і причин звернення з такою заявою до відповідача.

Також суд бере до уваги той факт, що розгляд та залишення без розгляду заяви ОСОБА_3, щодо визначення місця проживання дитини, відбулося під час дії ухвал Жовківського районного суду Л/о від 18.04.2016 р. та 19.04.2016р. про заборону Личаківській РА в тому числі її структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 і про існування такого виду забезпечення позову відповідачу було достовірно відомо, що також стверджується і поясненнями в судовому засіданні представника відповідача Лотоцької О.П.

Щодо розписки ОСОБА_1, від 23.03.2016 р. про те, що вона такою визнала, що місцем проживання дитини ОСОБА_4, також є АДРЕСА_2, то на думку суду така є належним документом, доказом, який би свідчив про місце проживання фізичної особи як підставою розгляду заяви ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини в Личаківській РА. Крім цього, суд враховую, час написання даної розписки, та обставини за яких така написана.

Також не може бути і належним документом, як підставою розгляду питання в Личаківській РА заяви ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, довідка ТзОВ «Компанія «Україна-ЛВ-ТУР» від 10.03.2016 р. № 9, про те, що ОСОБА_4 є вихованцем НВК «ЗОСШ 1ст. ДНЗ «Дивосвіт», що в м. Львів по вул.. Щирецька, 36.

Аналізуючи норми права наведенні вище, у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок розгляду заяв про визначення місця проживання дитини, а також органи, уповноважені розглядати це питання та строки його розгляду.

Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідач при прийняті заяви до розгляду, а також під час її розгляду здійснював владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач, до моменту прийняття відповідного рішення (розпорядження) реалізує свої функції у сфері діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, зокрема, в частині можливості оскарження саме дій та рішень, що передували прийняттю остаточного рішення з піднятого питання.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України цього права регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян", і який також забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В силу положень ч. 3 ст. 3 цього Закону заява (клопотання), це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

У зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини поширюються також положення згаданого Закону.

А також, з огляду на те, що надання висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини є адміністративної послугою, яка надаються органом місцевого самоврядування, суд при вирішенні даного спору керується положеннями Закону України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI "Про адміністративні послуги".

За приписами ст. 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Дії або бездіяльність посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адміністративні послуги").

За змістом ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Виходячи із системного аналізу положень п. 72 Порядку суд приходить до висновку, що належним органом опіки та піклування для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини є орган, на території якого проживає дитини, щодо якої вирішується питання про визначення її місця проживання.

Саме для визначення належного органу щодо розгляду цього питання, законодавцем покладено обов'язок на заявника подавати до органу опіки та піклування, разом із заявою, довідку з місця реєстрації (проживання), як батьків так і дитини.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 581 від 09 жовтня 2015 року затверджено інформаційні та технологічні картки адміністративних послуг, суб'єктами надання яких є районні адміністрації, додатком № 33 до якого є інформаційна та технологічна картки адміністративної послуги - надання висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини. У цих документах наведено взаємовиключні вимоги, так у технологічній картці зазначено, що запит про надання (оформлення) довідки про реєстрацію місця проживання особи за формою Ф-2 з місця проживання батьків чи одного з батьків дитини, скеровує у ЛКП ЦНАП (адміністратор) у день надходження заяви, а в інформаційній картці зазначено, що разом із заявою, заявником подається довідка про реєстрацію місця проживання особи за формою Ф-2 з місця проживання батьків чи одного з батьків дитини, яку видає балансоутримувач будинку.

Як безспірно встановлено в ході розгляду справи, заявник ОСОБА_3 до своєї заяви від 18 березня 2016 року не долучив довідок встановленої форми щодо реєстрацію місця проживання батьків, а також дитини. Після отримання заяви ОСОБА_3 ЦНАПом або реєстратором також не скеровувався запит на отримання цих довідок.

Не з'ясовувалось це питання і під час розгляду матеріалів заяви ОСОБА_3 службою у справах дітей, яка надала, всупереч вимогам вищезгаданих нормативних актів не висновок щодо розв'язання спору про визначення місця проживання дитини, а рекомендацію розглянути це питання на комісії.

Під час засідання комісії, яке відбулося 06 квітня 2016 року, по розгляду заяви ОСОБА_3, представники позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6. та ОСОБА_5 клопотали перед комісією про передачу заяви ОСОБА_3 на вирішення до належного органу опіки та піклування, підтвердивши місце проживання малолітнього ОСОБА_4 належним чином оформленою довідкою форми Ф-2.

Незважаючи, що такі дані відсутні у протоколі засідання комісії з питань захисту прав дитини від 06 квітня 2016 року, суд вважає такі обставини встановленими та підтвердженим показами, які надали в судовому засіданні ОСОБА_6. та ОСОБА_5, будучи допитаними, як свідки. Дані ними покази, узгоджуються з іншими доказами по справі, та не спростовані відповідачем.

Судом критично оцінюються заперечення відповідача про те, що розгляд заяви ОСОБА_3 розпочато комісією правомірно та з врахуванням фактичного місця проживання дитини в Личаківському районі, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 23 березня 2016 року.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" документом, який підтверджує реєстрацію місця проживання особи, та видається органом реєстрації є довідка про реєстрацію місця проживання.

В ході розгляду справи також встановлено, що до повноважень Личаківської РА або її структурних підрозділів не віднесено підтвердження фактів проживання особи за певною адресою, а під час розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, орган опіки та піклування проводить обстеження житлово-побутових умов батьків дитини та складає відповідні акти обстеження умов проживання, згідно із затвердженою формою, яка не передбачає зазначення в акті фактичного (дійсного) проживання дитини.

Адже таке місце проживання орган опіки та піклування визначає не в ході розгляду заяви одного із батьків, а за результатами її розгляду. В противному випадку вирішення такого спору втрачає будь-який практичний зміст.

Також судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, де фактично і проживає зі своєю матір»ю, позивачкою по справі ОСОБА_1 після розірвання шлюбу із ОСОБА_3

З огляду на те, що заявник ОСОБА_3 просив визначити місце проживання малолітнього сина за його адресою, яка знаходиться на території Личаківського району м. Львова, тобто фактично просив змінити місце його проживання з адреси: АДРЕСА_1 на вищевказану адресу, доводи відповідача, що дитина фактично проживає на території Личаківського району судом відхиляються, як необґрунтовані належними та допустити доказами.

За умови встановлення наведених вище фактичних обставин, на переконання суду, відповідач по справі спочатку прийняв до розгляду неналежним чином оформлену заяву, а також прийнявши її з порушенням правил територіальної компетенції (що також стало можливим внаслідок прийняття до розгляду неналежно оформленої заяви), що знайшло своє підтвердження в ході її розгляду, не передав цю заву в подальшому на розгляд до належного органу.

Тобто в даному випадку мали місце дії та рішення суб'єкта владних повноважень, внаслідок вчинення яких (прийняття) виникли правовідносини за участю держави, в особі відповідача, та позивача, як законного представника свого малолітнього сина, що створили відповідні права та обов'язки для нього у сфері управлінської діяльності, а відтак, вони можуть бути предметом судової юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідачем не подано доказів щодо правомірності прийняття до розгляду та початку розгляду заяви ОСОБА_3

З метою забезпечення гарантії, свобод і інтересів особи і громадянина, діючи в найкращих інтересах дитини, суд приходить до переконання, що задоволення позовних вимог в обраний позивачем спосіб, в повному обсязі буде найбільш доцільним способом захисту порушеного права позивача.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 158-163, 167 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про здійснення розгляду заяви ОСОБА_3 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4.

Визнати протиправними дії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Жовківський районний суд.

Головуючий: Р. Б. Ясиновський

Повний текст постанови суду виготовлено 07.11.2016р.