Ухвала суду № 62513041, 03.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/4366/16 Головуючий у 1 інстанції: Артемова Л.Г.

Провадження № 22-ц/778/4546/16 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Савченко О.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2016 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

22.07.2016р. ПАТ «ПУМБ» звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 5280128 від 07.03.2007р. у сумі 14 807,35 дол. США, з яких 14 014,71 дол. США - заборгованість по кредиту, 792,64 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.12.2015р. по 25.05.2016р., покласти на відповідачку судові витрати з оплати судового збору в розмірі 5 511,52 грн.

Одночасно із зверненням до суду з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої вбачається, що у власності відповідачки ОСОБА_2 знаходиться нерухоме майно, а саме: 4/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2, виданого 18.07.2002р. Жовтневою районною адміністрацією, на підтвердження чого надано інформаційну довідку від 23.02.2016р. Позивач зазначає, що на даний час відповідачка має намір здійснити продаж нерухомого майна, що ускладнить виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тому позивач просив накласти арешт на 4/5 частини вищевказаної квартири, які належать відповідачу.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2016 року заяву представника ПАТ «ПУМБ» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, належне на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_3 а саме: на 4/5 частини квартири, реєстраційний номер майна 30843629, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 65,73 кв. м, житлова площа 38,1 кв. м, вартістю 56 362,00 грн., право власності на яку зареєстровано 20.09.2010р. на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 18.07.2002р., виданого Жовтневою районною адміністрацією.

На вказану ухвалу судді ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити ПАТ «ПУМБ» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами ч. 1 п. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд залишає її без змін, якщо судом першої інстанції постановлено її з додержанням вимог закону.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За роз'ясненнями, наданими в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 66151057 від 18.08.2016 року, на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 належать 4/5 частини квартири, реєстраційний номер майна 30843629, адреса: АДРЕСА_2, загальна площа 65,73 кв. м, житлова площа 38,1 кв. м, вартість нерухомого майна (загальна) 56 362,00 грн., право власності на яку зареєстровано 20.09.2010 року на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 18.07.2002 року, виданого Жовтневою районною адміністрацією.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд врахував майновий характер та підстави спору між сторонами, предметом якого являється стягнення боргу в загальній сумі 14 807,35 доларів США.

Спосіб забезпечення позову обрано судом відповідно до ст.152 ЦПК України і співмір- но із заявленими позивачем вимогами.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредитні зобовязання ОСОБА_2 забезпечені іпотекою будинку, придбаного за кредитні кошти, за рахунок якого і мають бути вжиті заходи забезпечення позову, колегія суддів вважає неприйнятними.

При цьому колегією приймаються до уваги пояснення представника позивача про те, будинок придбано ОСОБА_2 за доларовим кредитом, а тому звернення стягнення на таке житлове приміщення може підпасти під дію мораторію, а тому при зверненні стягнення на заставне майно у кредитора можуть виникнути обєктивні перепони.

Зважаючи на те, що відповідач не збирається виконувати зобов»язання за кредитним договором, подала позов про визнання кредитного договору недійсним, колегія вважає, що накладення арешту на нерухоме майно боржника є доцільним, не завдасть істотної шкоди її правам і інтересам, але забезпечить реальне виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що вартість нерухомого майна, яким забезпечено позов, значно перевищує суму боргу, не є перешкодою для забезпечення позову в обраний судом спосіб з огляду на відмову відповідача від реального виконання умов кредитного договору, пред»явлення нею позову про визнання недійсним кредитного договору, який має розглядатись першочергово по відношенню до позову про стягнення заборгованості, і тому її борг буде продовжувати зростати за рахунок відсотків та інших нарахувань, оскільки договір не є розірваним.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Савченко О.В.

Кочеткова І.В.