Ухвала суду № 62509431, 03.11.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №220/438/16-к

Провадження №1-кп/265/407/16

У Х В А Л А

03 листопада 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І.Г.,

суддів - Козлова Д. О., Адамової Т. С.,

за участю секретаря - Цепи К. С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в скоєні злочинів, передбачених ст. ст. 146 ч. 2, 206 ч. 1, 289 ч. 3, 263 ч. 1 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження

прокурора - Федченко А. О.,

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих - адвоката Лукашкова В. О.,

захисників - адвокатів Бодягіна І. Б., Довженко В. І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2016 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя з Апеляційного суду Донецької області за підсудністю надійшла кримінальна справа з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в скоєні злочинів, передбачених ст. ст. 146 ч. 2, 206 ч. 1, 289 ч. 3, 263 ч. 1 КК України, до якої крім іншого були додані реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка обвинуваченого та захисників про отримання перелічених документів.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2016 року справу було призначено до попереднього судового розгляду, під час проведення якого сторони вважали, що справа може бути призначена до судового розгляду.

Суд встановив, що підстав для закриття провадження або для повернення обвинувального акту прокурору не виявлено, а кримінальне провадження підсудне Орджонікідзевському районному суду міста Маріуполя.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає необхідним призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

При цьому в ході судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 діб.

В обґрунтування поданого клопотання вказував, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 146 ч. 2, 206 ч. 1, 289 ч. 3, 263 ч. 1 КК України, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 16 жовтня 2014 року обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою слідчого судді цього ж суду від 8 грудня 2014 року було змінено на заставу в розмірі 320000 грн., внесену 25 грудня 2014 року, на підставі чого ОСОБА_1 було звільнено з-під варти. При заміні запобіжного заходу ОСОБА_1 слідчим суддею Жовтневого районного суду міста Маріуполя з тримання під вартою на заставу було узято до уваги те, що обвинувачений має погашену судимість, позитивно характеризується за місцем мешкання, має другу групу інвалідності, незадовільний стан здоров'я та потребує лікування в умовах спеціального відділення.

Однак у теперішній час існує необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інша міра запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого.

Посилаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України зазначав, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, бо з часу направлення до суду обвинувального акту намагається уникнути проведення судових засідань, внаслідок чого підготовче судове засідання дотепер не проведено. Так 27 квітня 2016 року за станом здоров'я він міг з'явитися до суду, однак не зробив цього. Також 12 травня 2016 року він не з'явився до суду, хоча опитані медичні робітники хірургічного відділення Гуляйпільської лікарні вказували, що на стаціонарі його не бачили, а за станом здоров'я він міг бути присутнім в судовому засіданні. Зазначав, що є можливість незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих і свідків, бо допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт психологічного тиску на них з боку ОСОБА_1

На підставі цього ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 7 вересня 2016 року ОСОБА_1 запобіжний захід із застави було змінено на тримання під вартою строком на 60 діб.

Таким чином оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, то вони виправдовують застосований до ОСОБА_1 запобіжного захід у вигляді тримання під вартою, на підставі чого просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В судовому засіданні захисниками обвинуваченого, Довженко В. І. та Бодягіним І. Б., було заявлено клопотання, підтримане, ОСОБА_1, про заміну запобіжного заходу ОСОБА_1 з тримання під вартою на раніше обрану йому заставу в сумі 320000 грн., внесену ПП «Скіф».

В обґрунтування поданого клопотання адвокати вказували, що при вирішенні питання про заміну запобіжного заходу ОСОБА_1 з застави на тримання під вартою 7 вересня 2016 року було порушено право на захист обвинуваченого, бо вирішення питання про зміну запобіжного заходу відбувалось без участі адвокатів ОСОБА_1, які діяли за укладеної між ними угодою. Суд, вирішуючи питання про звернення застави, внесеної за обвинуваченого ПП «Скіф», представників ПП «Скіф» не запросив на 7 вересня 2016 року.

При цьому захисники зазначали, що підстав для звернення застави в дохід держави, як не було, так й не існує на теперішній час, бо обвинувачений ОСОБА_1 не з'явився до суду до цього лише двічі, в зв'язку з перебування на стаціонарному лікуванні, що підтверджено відповідними медичними документами. Крім цього судом до вирішення питання про заміну запобіжного заходу жодного разу не було ані накладено на ОСОБА_1 грошового стягнення, ані оформлено привід його до суду.

Захисником Довженко В. І. було звернено увагу суду, що прокурором не було доведено підстав для подальшого тримання під вартою ОСОБА_1, свідчення свідків про тиск на них з боку обвинуваченого не можуть братися до уваги, оскільки останні не зверталися до компетентних органів в частині незаконних дій по відношенню до них обвинуваченого, а, в свою чергу, щодо таких свідків наразі триває досудове розслідування за кримінальним провадження за ознаками злочину, передбаченого ст. 384 ч. 1 КК України. Захисники зазначали, що обмежень ухвалою суду від 8 грудня 2014 року при обранні застави ОСОБА_1 в частині спілкування з потерпілими та свідками не було визначено. Таким чином за відсутності інших доказів такого ризику посилання прокурора на п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України необґрунтоване.

Захисник Бодягін І. Б. зазначав, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, потребував та потребує у теперішній час відповідного лікування, бо має низку тяжких захворювань, що підтверджується відомостями з СІ № 7, де він зараз утримується.

Тому для дотримання законних прав обвинуваченого та недопущення погіршення стану його здоров'я захисники просили замінити тримання під вартою ОСОБА_1 на раніше обрану заставу в розмірі 320000 грн., та звільнити обвинуваченого з під варти.

Потерпілі та їх представник в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора про необхідність продовження дії строку тримання під вартою ОСОБА_1 та заперечували проти клопотання сторони захисту про заміну обвинуваченому тримання під вартою на раніше обрану заставу.

Колегія суддів, вислухавши учасників процесу, вважає клопотання прокурора про подовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою таким, що не підлягає задоволенню, дійшовши натомість висновку, що обвинуваченому за поданим захисниками останнього клопотанням необхідно змінити запобіжний захід з утримання його під вартою на раніше обрану заставу в сумі 320000 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно із ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд зауважує, що за змістом ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На підставі ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

Згідно із ч. 8 ст. 182 КПК України в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Так суд встановив, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 8 грудня 2014 року запобіжний захід ОСОБА_1 було змінено з тримання під вартою на заставу в розмірі 320000 грн. При обранні застави підозрюваному слідчим суддею натомість не було застосовано обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Застава на виконання ухвали від 8 грудня 2014 року в сумі 320000 грн. була внесена 25 грудня 2014 року ПП «Скіф», а зарахована банком 26 грудня 2014 року.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 7 вересня 2016 року запобіжний захід ОСОБА_1 було змінено з застави на тримання обвинуваченого під вартою до 6 листопада 2016 року, а також звернуто в дохід держави внесену ПП «Скіф» суму застави в розмірі 320000 грн. із зарахуванням коштів до спеціального фонду держбюджету.

Суд натомість встановив, що судові засідання по справі раніше відкладались внаслідок неявки захисників обвинуваченого, а не через неявку ОСОБА_1 В свою чергу відсутність обвинуваченого 27 квітня 2016 року, 12 травня 2016 року та 4 липня 2016 року у судових засіданнях виправдовуються довідками Великоновосілківської лікарні про перебування ОСОБА_1 на лікуванні в стаціонарі, довідкою Гуляйпільської лікарні про перебування обвинуваченого на стаціонарному лікуванні та довідкою № 70 «СЕС «Аркадія» про знаходження обвинуваченого на лікуванні.

Таким чином суд зазначає, що в судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений не з'являвся за викликом до суду з поважних причин, повідомивши про це суд завчасно, а інших обов'язків на нього при застосуванні застави судом не було покладено.

Суд в свою чергу вважає, що прокурором було доведено існування ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто існування можливості того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та потерпілих за вказаним кримінальним провадженням, які на думку суду не зменшились та були підтверджені показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10, що встановив суд 7 вересня 2016 року.

Однак колегія суддів відхиляє доводи прокурора щодо наявності ризику того, що ОСОБА_1 може ухилитися від правосуддя шляхом переховування від суду, бо вказаний ризик не був доведений в судовому засіданні, обвинувачений з часу обрання йому застави та звільнення з під варти не здійснив спроб ухилитися від відповідальності.

Суд також встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з 2011 року, що підтверджується довідкою МСЕК від 3 грудня 2014 року та посвідченням про отримання ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, який страждає в солю чергу на атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, хронічний криптогений гепатит, хронічний холецистит, ожиріння 4 стадії, хронічний вертеброгенний остеохондроз поперекового хребта, з грижею дисків, деформуючий спондильоз, хронічний кресцово-поперековий радикуліт, та знаходився на стаціонарному лікуванні з 30 жовтня 2014 року по 17 листопада 2014 року в умовах СІ № 7 м. Маріуполя, а також з 20 вересня 2016 року по теперішній час в СІ № 7, що підтверджується довідками слідчого ізолятору від 5 грудня 2014 року та від 7 жовтня 2016 року.

Також за наявною характеристикою обвинуваченого в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 характеризується за місцем роботи виключно з позитивного боку.

Таким чином колегія суддів встановила, що запропоноване прокурором подовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 є надсуворим запобіжним заходом, враховуючи встановлені судом за кримінальним провадженням обставини, ризики та дані особи обвинуваченого, ОСОБА_1 не судимий, працює, має постійне місце роботи, де позитивно характеризується, дані обставини в їх сукупності свідчить, що прокурором не було доведено виправдання подальшого тримання під вартою ОСОБА_11

На підставі викладеного колегія суддів дійшла переконання про необхідність заміни запобіжного заходу ОСОБА_1 на більш м'який аніж тримання під вартою, вважаючи доцільним застосувати по відношенню до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави, який на думку суду зможе достатньою мірою забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, покладених на нього.

Колегія суддів зауважує, що враховуючи те, що в судовому засіданні не було встановлено порушення ОСОБА_1 раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді застави, те, що відсутні відомості про внесення такої застави в сумі 320000 грн. на рахунок спеціального фонду держбюджету, то необхідно вважати, що сума застави у розмірі 320000 грн. за обвинуваченого ОСОБА_1 вже внесена ПП «Скіф» 25 грудня 2014 року, тому не підлягає в подальшому зарахуванню до спецфонду Державного бюджету України.

При цьому серед передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, необхідність застосування яких суд вважає була доведена в судовому засіданні, слід обвинуваченого зобов'язати: повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; а також утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення та потерпілими по справі.

Керуючись ст. ст. 315, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050000000474 від 09 серпня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст..ст.146 ч.2, 206 ч.1, 289 ч.3, 263 ч.1 КК України, у відкритому судовому засіданні, з обов'язковою участю прокурора, потерпілих, їх представника, обвинуваченого, його захисників та свідків на 11 листопада 2016 року на 11.30 годин в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя.

Розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально в складі трьох професійних суддів.

У задоволенні клопотання прокурора про подовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 60 діб - відмовити.

Клопотання захисників обвинуваченого про заміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 320000 грн. - задовольнити.

Змінити запобіжний захід ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 3 листопада 2016 року запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 320000 грн., внесену 25 грудня 2014 року ПП «Скіф».

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі суду.

Покласти на ОСОБА_1 обов'язки:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками сторони обвинувачення.

Роз'яснити ОСОБА_1, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворіший запобіжний захід, та на нього може бути накладено грошове стягнення до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвала щодо покладення на ОСОБА_1 обов'язків діє до 02 січня 2017 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захисникам та направити начальнику Маріупольського слідчого ізолятору № 7.

Вважати ухвалу суду від 7 вересня 2016 року щодо звернення в дохід держави внесеної ПП «Скіф» за обвинуваченого ОСОБА_1 суми застави в розмірі 320000 грн. та відповідно зарахування до спеціального фонду державного бюджету з використанням, як коштів судового збору, такою, що не підлягає подальшому виконанню.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали судом буде оголошений 07 листопада 2016 року о 11.30 годин.

Головуючий суддя Мельник І. Г.

Судді Козлов Д. О.

Адамова Т. С.