Рішення № 62506736, 27.02.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бондаренка Ю.О.,

суддів: Павліченка С.В., Куцина М.М.,

при секретарі: Гаврилко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, яким просить стягнути на її користь ? частину залишку по кредиту, сплаченого нею банку, у розмірі 5 250 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день прийняття рішення судом і 2 001,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивував тим, що перебуваючи в період з 27.10.2007 року по 09.10.2012 року в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, ними згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2008 року, було придбано за кредитні кошти на правах спільної часткової власності у рівних долях по ? частці кожному із подружжя, земельна ділянка вартістю 34 670,00 грн. та житловий будинок вартістю 64 577,00 грн., які розташовані за адресою: с. Залужжя, вул. Шевченка, 71 «А», Мукачівський район, Закарпатська область. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2013 року про поділ майна, що є обєктом права власності подружжя між ними було поділено спільно нажите майно. Відповідно до кредитного договору №МКА0GA00000001 від 25.01.2008 року в ПАТ КБ «Приватбанк» на неї за згодою відповідача було оформлено кредит в розмірі 13 680 доларів США, які були використані на придбання спільного будинку та земельної ділянки. 07 травня 2013 року нею було погашено залишок по кредиту у розмірі 10 500 доларів США та 4002,57 грн., що підтверджується відповідними чеками.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2014 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а також, неправильно встановлено обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2014 року залишити без змін. Крім цього відповідач пояснив, що заборгованість по кредитному договору, до розлучення погашалася за рахунок його заробітку.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.2,3 ст.213 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам закону з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та відповідає матеріалам справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 27.10.2007 року по 09.10.2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про шлюб серії І-ФМ №034477 від 27.10.2007 року та рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 жовтня 2012 року, а.с.6, 9). 25 січня 2008 року позивач, за згодою відповідача, уклала кредитний договір з ПАТ КБ «Приватбанк» та отримала кошти в розмірі 13 680 доларів США, які в подальшому були використані на придбання житлового будинку та земельної ділянки (договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 20.05.2008 року на правах спільної часткової власності у рівних долях по ? кожному із подружжя, (а.с.11-14). Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2013 року про поділ майна, що є обєктом права власності подружжя між ними було поділено спільно нажите майно (а.с.7-8).

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Відповідно до ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Кредитний договір №МКА0GA00000001 від 25.01.2008 року був оформлений на ОСОБА_4 зі згоди її чоловіка ОСОБА_3. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, кредитні кошти не є особистою приватною власністю одного із подружжя, а цивільні права й обов'язки з цього договору виникають в обох із подружжя.

Згідно ч.4 ст.65 СК України, договір укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Судом встановлено, що станом на день розірвання шлюбу тобто 09.10.2012 року у позивачки ОСОБА_2 існувала заборгованість за кредитним договором №МКА0GA00000001 від 25.01.2008 року, яка відповідно до квитанцій ПАТ КБ «Приватбанк» від 30.04.2013 року на суму 500,76 доларів США, 10 500 доларів США та 4 002,57 грн. та Довідки ПАТ КБ «Приватбанк» №581715 від 07.05.2013 погашена повністю (а.с.18, 19).

Якщо той з подружжя, який отримав майно за договором, діяв в спільних інтересах подружжя (інтересах сімї), то вважається, що отримане майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Таке правило закріплено в ч.3 ст.61 СК України, де зазначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. За такими зобовязаннями боржниками стають як чоловік, так і жінка.

Таким чином з врахуванням положень п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при поділі іншого майна слід брати до уваги, що фактично на день розірвання шлюбу 09.10.2012 року існувала заборгованість по кредиту в сумі 10 500 дол. США та 4002,57 грн., яка погашена 07.05.2013 року виключно позивачкою за свої особисті кошти

Відповідно до ч.1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Суд, першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, тому судове рішення не відповідає вимогам ст.213 ЦПК щодо законності й обгрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч.1 п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У звязку з цим рішення суду в частині розподілу судових витрат за правилами ст.88 ЦПК України необхідно змінити та стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 суму в розмірі 473,00 грн. (229,40 грн. + 243,60 грн.).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України судова колегія,

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, якийй діє в інтересах ОСОБА_2 задовільнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2014 року, скасувати, по справі ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_3 мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, вул. Шевченка256 на користь ОСОБА_2 мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 "а" частину сплаченого позивачкою залишку по кредитному договору в розмірі еквівалентному 5250 доларів США по курсу НБУ на день прийняття рішення та 2001 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 473грн.00коп. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: