Ухвала суду № 62506594, 01.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/663/2016(м)

266/2418/15-ц

Категорія 30 Головуючий в першій інстанції - Курбанова Н.М.

Доповідач - Принцевська В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Принцевської В.П.,

суддів Кочегарової Л.М., Зайцевої С.А.

секретар Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області, третя особа Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої у результаті трудового каліцтва, посилаючись на те, що з працедавцем ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» він перебував у трудових відносинах. Під час виконання трудових обов'язків, працюючи на посаді майстра інструментального господарства він отримав трудове каліцтво при наступних обставинах: відповідно до постанови адміністрації та профсоюзного комітету ВАТ «МЗВМ» №264 291 від 17.12.03 «Про проведення робочої спартакіади, календарного плану спортивно-масових заходів СК «Азовмаш» було заплановано проведення турніру по армреслінгу. 08.06.04 у супроводі відповідального представника, заступника голови цехового профсоюзного комітету Кучерносової Г. А. він прибув до СК «Азовмаш» для участі у турнірі з армреслінгу. У третьому турі, під час змагання із ОСОБА_4 (цех 402) він отримав травму правої руки. По вказаним обставинам було призначено розслідування нещасного випадку. За результатами розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався 08.06.04, відноситься до нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, про що складено акт №3/22 від 13.08.04 року (по формі Н-1). Висновками спеціальної комісії було встановлено, що його вини у настанні нещасного випадку не має, що також він просить врахувати під час ухвалення судового рішення. У лікарні м. Маріуполя йому було встановлено діагноз: «Закритий гвинтоподібний перелом нижньої третини правої плечової кістки зі зміщенням. Посттравматичний неврит променевого нерва справа». За перший рік після травми він неодноразово був вимушений проходити витривалі курси лікування, через погіршення стану самопочуття. Зокрема, це: з 08.06.04 по 08.07.04 - Міська лікарня №5 м. Маріуполя; з 09.07.04 по 26.07.04 - Міська лікарня №2 м.Маріуполя; з 25.08.04 по 13.09.04 - Міська лікарня №'2 м. Маріуполя; з 01.12.04 по 20.12.04 - Міська лікарня №2 м. Маріуполя. Однак, відновлення його стану здоров'я так і не відбулося, через що у подальшому він щороку лікувався, через посттравматичне загострення, зокрема: з 09.03.05 по 14.03.05 - Міська лікарня №2 м. Маріуполя; з 07.1 1.05 по 09.1 1.05 - Міська лікарня №5 м. Маріуполя; з 29.04.08 по 14.05.08 - Міська лікарня №2 м. Маріуполя; з 10.06.10 по 25.06.10 - Міська лікарня №2 м. Маріуполя; з 15.10.12 по 12.11.12 - Міська лікарня №2 м. Маріуполя; з 10.01.14 по 27.01.14 - Міська лікарня №2 м.Маріуполя. Таким чином, він провів майже 5 місяці на лікарняному. Відповідно до первинного висновку МСЕК йому встановлено 60 % стійкої втрати працездатності та 2 групу інвалідності (Довідка МСЕК Серія ДО 11-05 №116181 від 15.08.2005 року). У подальшому через погіршення стану здоров'я йому було збільшено відсоток стійкої втрати працездатності за сукупністю до 65%, залишено 2 групу інвалідності (Довідка МСЕК Серія ДОН-04 №064603 від 17.09.2007 року). Потім він проходив медико-соціальну експертизу та станом на 17.03.2014 року йому встановлено 3 групу інвалідності та 45% встрати працездатності, де за травмою від 08.06.2004 року встановлено 25% втрати працездатності та за травмою від 15.02.1995 року - 20%. У результаті цього трудового каліцтва він отримує психологічні страждання, які негативно впливають на образ його життя, а саме: з моменту отримання травми і до теперішнього часу він живе з відчуттям сильного душевного хвилювання, він досі має проблеми зі сном, постійно роздратований, відчуває загальну слабкість, загальний біль отриманої травми підсилюється при психоемоційному навантаженні, зміні погодних умов, які негативно впливають на його стан. Він знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я вже не має, теперішній стан здоров'я залишиться назавжди. Наслідки отриманої травми порушили його професійні плани, оскільки він отримав не зворотні наслідки у своєму здоров'ї, він втратив можливість отримати підвищення на роботі, так як частина робочих професій для нього була закрита, у зв'язку з невідповідністю фізичного стану здоров'я вимогам, що пред'являються до працівників. Все це позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці. Усі ці фактори викликають негативні емоції і переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, адже він не може в повній мірі користуватися правою рукою. Таким чином, вже на протязі 11 років він вимушений переносити та терпіти наслідки отриманого каліцтва, які виражаються у сильних больових відчуттях. У результаті того, що він вимушений звернутися з позовом до суду, він вивчав законодавство, яким повинен керуватися Відповідач, для складання цього позову йому необхідно було отримати консультацію у юриста, витрати значну кількість коштів на сплату отриманих юридичних послуг. Ці гроші були взяті ним із сімейного бюджету та витрачені не на свою родину, а на судове поновлення його прав. Вказані витрати також завдали йому психологічної травми. Просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, що була завдана йому у результаті трудового каліцтва на виробництві, яку він оцінює в 80 000 грн.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 травня 2016 року позов задоволено частково, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області на користь позивача стягнуто 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яку завдано йому у результаті трудового каліцтва на виробництві.

З даним рішенням не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд не повно з»ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального та матеріального Закону. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Позивач до суду не з»явився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до трудової книжки позивача вбачається, що він був прийнятий 16.10.2003 року на роботу в котельно-зварочний цех №132 майстром занятим на котельних роботах та 04.11.2003 року був звільнений за переведенням в ВАТ «МЗВМ» за ст.36 п.5 КЗпУ, 05.11.2003 року прийнятий за переведенням в ВАТ «МЗВМ», у складально-зварювальний цех №120 майстром інструментального господарства, а 27.06.2006 року був звільнений за власним бажанням.

З акту про нещасний випадок № 3/22 від 13.08.2004 року вбачається, що 08.06.2004 року о 14-00 год. з ОСОБА_2 на ВАТ «МЗВМ» стався нещасний випадок при наступних обставинах. Відповідно до постанови адміністрації та профсоюзного комітету ВАТ «МЗВМ» №264 291 від 17.12.03 «Про проведення робочої спартакіади, календарного плану спортивно-масових заходів СК «Азовмаш» було заплановано проведення турніру по армреслінгу. 08.06.04 у супроводі відповідального представника, заступника голови цехового профсоюзного комітету Кучерносової Г. А. він прибув до СК «Азовмаш» для участі у турнірі з армреслінгу. У третьому турі, під час змагання із ОСОБА_4 (цех 402) він отримав травму правої руки.

Відповідно до виписних епікрізів Міської лікарні №2 ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні з 08.06.04 по 08.07.04; з 09.07.04 по 26.07.04; з 25.08.04 по 13.09.04; з 01.12.04 по 20.12.04; з 09.03.05 по 14.03.05; з 07.11.05 по 09.11.05; з 29.04.08 по 14.05.08; з 10.06.10 по 25.06.10; з 15.10.12 по 02.11.12; з 10.01.14 по 27.01.14 з діагнозом: «Закритий гвинтоподібний перелом нижньої третини правої плечової кістки зі зміщенням. Посттравматичний неврит променевого нерва справа.

На підставі виписки МСЕК за актом № 1391 від 15.08.2005 року (серія ДОН-05 № 116181) позивачу, ОСОБА_2, було встановлено 60% ступеня втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності з 15.08.2005 року.

При проведенні повторного медичного огляду ОСОБА_2, який був проведений 17.09.2007 року, позивачу за актом МСЕК № 1592 було встановлено 65% ступеня втрати професійної працездатності та залишено 2 групу іннвалідності (серії № ДОН-04 № 064603).

Згідно довідки Міжрайонної травматологічної медико-соціальної експертної комісії від 03.11.2015 №33, згідно з наявною на травматологічної МСЕК документації, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проводила опосвідчення по 1-ій травмі, отриманій на виробництві 18.02.1995 р. (на ММК "Азовсталь") в результаті опіку вогненно-рідким полум'ям, про що складено акт Н-1 №9 від 18.02 95 р. З цієї травми рішенням травм. МСЕК визначено регрес 25% з 01.06.2000р. по 13.07.2001р., потім 20% безстроково з 13.07.2001р. (Відповідно до наказу МОЗ України № 238 від 1988р., 2-ій травмі, спортивній, отриманій 08.06.2004р. (Травма правої руки під час робочої спартакіади, що проводиться підприємством ВАТ "МЗВМ»). Акт про нещасний випадок на виробництві складено на підставі рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 18.02.2005р. При огляді на травм.МСЕК м.Маріуполя приймалися такі рішення. З 01.03.2005р.- інвалід 3 групи загального захворювання, з 27.04.2005р.- інвалід 2 групи загального захворювання, з 02.08.2005р.-2 група труд. каліцтва (по травмі про 08.06.04р.) + спільний регрес 60% (20% -по травмі від 18.02. 95р. безстроково підтверджено, і 40% -по травмі від 08.06.04р.). 2006р. - 2 гр. труд.увечья + 65% регрес, 2007р. - 2 гр. труд.увечья + 65% регрес, 2010р. - 3 гр. працю, каліцтва + 65% регрес, 2014р. - останній огляд. визначена 3 гр. труд. каліцтва безстроково + 45% регрес безстроково (20% регрес по травмі від 15.02.95 підтверджено, 25% регрес по травмі від 08.06.04р.)

19.08.2005 р. відділенням виконавчої дирекції Фонду було призначене позивачу виплату одноразової страхової допомоги в розмірі 16400,00 грн. щомісячні платежі в розмірі 591,47 грн. та 29.04.2014 продовжено позивачу виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1532,81 грн., виплати провадити з 04.03.2014 безстроково, проведено донарахування щомісячних виплат за березень 2014 року в розмірі 1384,47 грн. та продовжено позивачу виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 775,08 грн., виплати провадити з 04.03.2014 безстроково, проведено донарахування щомісячних виплат за березень 2014 року в розмірі 700,07 грн.

На підставі виписки МСЕК за актом № 306 від 17.03.2014 року (серія 10ААА № 242354) позивачу ОСОБА_2 було встановлено 25% ступеня втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності з 04.03.2014 за травмою від 08.06.2004 безстроково, 20% ступеня втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності з 04.03.2014 за травмою від 15.02.1990 безстроково, усього 45% з 04.03.2014р.

Згідно довідки УПФУ в Приморському районі м.Маріуполя ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання інвалід 3 групи за списком №1 у лютому 2013 - 894,00 грн., в т.ч. осн. р-р пенсії 200,00 грн., березень 2013 - 894,00 грн.

Згідно довідки ПАТ «МК «Азовсталь» від 11.03.2016 №09-369, середньоденна заробітна плата за професією машиніст-транспортировщик гарячого метлу 4р. конвертерного цеху складає 5210 грн.

Згідно довідки ПАТ «МК «Азовсталь» від 11.03.2016 №022-6488, ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по 29.02.2016 за 14 відпрацьованих місяців нараховано 88634,56 грн.

Згідно картки умов праці №36 ПАТ «МК «Азовсталь», машиніст - транспртировщик горячого металу 4 р., конвертерне відділення, технічний та організаційний рівень виробництва відповідає проведеному технологічному процессу.

Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, правильно застосував вимоги законодавства, яке діяло на момент встановлення первинного висновку МСЕК 15.08.2005 року щодо встановлення 60% стійкої втрати працездатності та 2 групи інвалідності.

На підставі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції 2005 року - на момент отримання ОСОБА_2 трудового каліцтва) завданнями страхування від нещасного випадку були, серед іншого, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Згідно із п. «е» ч. 1 ст. 21 Закону (в редакції 2005 року) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду.

За ст. 28 Закону (в редакції 2005 року) страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст. 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до ст. 6 Закону (в редакції 2005 року) страховиком є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

На підставі ст. 14 Закону (в редакції 2005 року) нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

При цьому за ч. 3 ст. 34 Закону (в редакції 2005 року) моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Відповідно до ст. 30 Закону (в редакції 2005 року) ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 по справі № 1-9/2004 вбачається, що положення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обовязку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та ч. 3 ст. 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. Під шкодою, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, треба розуміти таку шкоду, за якої не втрачається здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією або за іншою адекватною їй професією (фахом).

Також у своєму рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено Законом, та є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що ушкодження здоровя, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності, тому встановлення Законом обовязку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання .

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 303 ч.1 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального Закону, яке на думку апелянта призвело до прийняття судом рішення, яке не відповідає обставинам справи та до покладення обов»язку відшкодування моральної шкоди на не належного відповідача. При цьому апеляційний суд вважає, що дані доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ушкодження здоровя позивача під час виконання ним трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинило йому моральні страждання.

На підставі ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Натомість порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 173 КЗпП шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно із п. «е» ч. 1 ст. 21 Закону (в редакції 2005 року) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (далі за текстом рішення Постанова про відшкодування шкоди) вбачається, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у тій їх частині, що не суперечить закону.

На підставі п. 1-2 Постанови про відшкодування шкоди вбачається, що спори, що виникають із приводу заборгованості, повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 було встановлено висновком МСЕК стійку втрату ним професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва 15.08.2005 року, внаслідок чого у позивача виникло право на отримання компенсації понесених моральних страждань, то такий спір повинен вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на той час, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в даному випадку не має зворотної дії у часі, бо в іншому випадку порушувався б принцип правової визначеності.

Таким чином, на підставі переліченого суд встановив на підставі досліджених доказів по справі, що нещасний випадок, який стався 08.06.2004 року з ОСОБА_2 та призвів до виробничої травми позивача, що підтверджено актом розслідування нещасного випадку, завдавши йому моральних страждань, є страховим випадком, внаслідок чого відповідач, як страховик, повинен на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції 2005 року) відшкодувати заподіяну цим ушкодженням моральну шкоду ОСОБА_2 шляхом проведення такої виплати позивачу.

Згідно зп.3 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я, або смерттю.

Згідно із ст. 23 Цивільного кодексу України (в редакції 2004 року) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

З п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач зазнав страждань, що негативно впливають на його життя, до теперішнього часу ОСОБА_2 позбавлений можливості повного відновлення свого здоров'я, яке він мав до отримання ушкодження, та хоча і працює, але є інвалідом 3 групи, має стійку втрату профпридатності. Усі ці фактори достатньою мірою, на думку суду, викликають негативні відчуття у позивача, потребують додаткових зусиль щодо відновдення здоров»я, що свідчить про порушення його нормальних життєвих зв'язків, тому ОСОБА_2 доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції надав оцінку всім доказам, які є в матеріалах справи, правильно врахував відсоток стійкої втрати позивачем професійної працездатності та безстроковість такої втрати для ОСОБА_2, тривалість його лікування від отриманої ним виробничої травми та проходженням відновлення у посттравматичний період.

Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді