Ухвала суду № 62506415, 01.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/20985/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1385/2016

Головуючий 1 інстанції Літовка В.В.

Категорія 27 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Новосьолової Г.Г., Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Чуряєва В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну умов договору, стягнення суми процентів, індексу інфляції,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 травня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну умов договору, стягнення суми процентів, індексу інфляції задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти на рівні облікової ставки НБУ за користування позикою в сумі 3722,13 грн., суму інфляції 6387,60 грн., три відсотки річних у розмірі 524,33 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

З вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позову про встановлення «відповідальності - правових наслідків порушення зобов'язання» на підставі виникнення права застосування за вчинення фінансового правопорушення стягнення неустойки у виді пені в розмірі 0,1% від суми неповернутої позики за кожен день прострочення не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати частково, змінити його, встановити «відповідальність - правові наслідки порушення зобов'язання» на підставі виникнення права застосувати до відповідачки за вчинення фінансового правопорушення стягнення неустойки у виді пені в розмірі 0,1% від суми неповернутої позики за кожен день прострочення. В решті частині рішення позивач не оскаржує.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду договір зі змінами та доказів про те, що відповідач отримав договір зі змінами та не згоден з ним, але вказаний правовий висновок не ґрунтується на законі. Якщо справа вирішується судом, то суд і має визначити день розірвання або зміни договору з урахуванням інтересів позивача (п.26 ст.651 ЦК). Законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня. Тому відповідачка повинна нести відповідальність (правові наслідки) за вчинення фінансового правопорушення на підставі ст.ст.549-551 ЦК України, стягнення неустойки у виді пені (в розмірі який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня) в розмірі 0,1% від суми неповернутої позики за кожен день прострочення (ставка НБУ з 22.01.2016 р. - 19%).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України через оголошення в пресі.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики, зобов'язання відповідачкою не виконані, а тому відповідно до ст.ст. 1048, 625 ЦК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути проценти на рівні облікової ставки НБУ за період користування позикою, з 10 листопада 2012 року по 31 грудня 2015 року у сумі 3722,13 гри., суму інфляції за весь час прострочення з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2015 року у сумі 6387,60 грн., 3% річних від простроченої суми позики у сумі 524,33 грн. В цій частині рішення позивачем не оскаржується.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в частині зміни умов договору, суд виходив з того, що позивач не надав суду договір зі змінами та доказів про те, що відповідачка отримала договір зі змінами та не згоден з ним, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваним з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

З такими висновками погоджується апеляційний суд.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 15 квітня 2005 року укладений договір позики, відповідно до якого позивач надав відповідачці у борг 6500 грн., які остання зобов'язалася повернути до жовтня 2005 року, що підтверджується розпискою (а.с.5).

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2006 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму основного боргу 6500 грн., 3% річних 203,01 грн., судовий збір 65 грн., витрати на ІТО в сумі 30 грн., всього 6733,01 грн. (а.с.12).

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 серпня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму інфляції 5122 грн., проценти за користування позикою 1982,97 грн., судовий збір 71,05 грн., витрати на ІТО в сумі 120 грн. (а.с.13).

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 січня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто проценти за користування позикою з 10 листопада 2009 року по 09 листопада 2012 року в сумі 1607,30 грн., суму інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року в сумі 1124,50 грн., 3% річних за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року в сумі 585 грн., судовий збір 214,60 грн., всього 3531,40 грн. (а.с.14).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним - якщо виконання позичальником зобов'язання обмежується поверненням боргу.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

За ч.2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині внесення змін до договору позики, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не навів обставин, які б підтверджували сукупність і наявність таких чотирьох умов.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам процесуального права, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу і спростовуються матеріалами справи, з яких видно, що відповідачем не надані докази на підтвердження своїх доводів.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, постановив обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309, 310 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, з урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції зроблені у відповідності зазначених вище норм, правильно встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про встановлення «відповідальності - правових наслідків порушення зобов'язання» на підставі виникнення права застосування за вчинення фінансового правопорушення стягнення неустойки у виді пені в розмірі 0,1% від суми неповернутої позики за кожен день прострочення, залишенню без змін. В решті частині рішення не оскаржувалось.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову про встановлення «відповідальності - правових наслідків порушення зобов'язання» на підставі виникнення права застосування за вчинення фінансового правопорушення стягнення неустойки у виді пені в розмірі 0,1% від суми неповернутої позики за кожен день прострочення, залишити без змін.

В решті частині рішення не оскаржувалось.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді