Ухвала суду № 62505665, 02.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7016/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко В. Г.Номер провадження 22-ц/788/1059/16 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Попруги С. В. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 травня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Скоробогатько Наталії Борисівни, третя особа - ОСОБА_5, про визнання незаконними нотаріальних дій,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_3 просив суд встановити грубі порушення приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Скоробогатько Н.Б. відповідача при вчиненні нотаріальних дій по складанню заповіту, відсутність письмової згоди заповідача по дорученню іншим особам повноважень на вчинення нотаріальних дій, порушення таємниці складання заповіту, а також нікчемність посвідчення заповіту та визнання його недійсним.

Вимоги позову мотивовані тим, що 19.06.2013 року відповідач посвідчила заповіт ОСОБА_6, який складено на користь його сина ОСОБА_5 Позивач вважає, що посвідчення заповіту було незаконним, так як складання заповіту ініціювала колишня дружина заповідувача ОСОБА_7 без відповідного доручення самого ОСОБА_6 Заповіт складався в приміщенні лікувального закладу Сумському обласному клінічному онкодиспансері без дотримання таємниці., де на час складання заповіту ОСОБА_6 не лікувався.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.05.2016 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та передати справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом було прийняте незаконне та необґрунтоване рішення, оскільки не було досліджено в судовому засіданні доказів сторони відповідача, не допитано свідків, на що він звертав особливу увагу, не було витребувано оригінали документів, а суд посилався лише на неналежно посвідчені копії.

Також зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог та посилався на ті рішення, які не мають ніякого відношення до даної цивільної справи.

Крім того, вважає незаконним стягнення з позивача судового збору, оскільки він має статус безробітного та це порушує його право на звернення до суду за захистом його порушених конституційних прав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали і просили задовольнити, оскільки суд першої інстанції позбавив позивача права оглянути в судовому засіданні представлені копії матеріалів відповідачем, бо його не було в судовому засіданні, коли досліджувалися ці письмові докази, а також не було забезпечена особиста участь осіб, як приватного нотаріуса, так і третьої особи на користь, якої складено заповіт.

Представник відповідача заперечив по доводам апеляційної скарги і просив рішення залишити без змін.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, але про час та місце судового розгляду апеляційної скарги була належним чином повідомлена.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що 19.06.2013 року приватним нотаріусом Сумського міського округу Скоробагатько Н.Б. в приміщенні Сумської обласної клінічної лікарні (м. Суми, вул.Троїцька,48) у зв'язку із хворобою заповідача на особисте прохання останнього посвідчено заповіт, згідно з яким ОСОБА_6, 1953 року народження, на випадок своєї смерті, все належне йому майно, яке на день його смерті буде йому належати, заповів своєму сину ОСОБА_5, 1985 року народження (а.с. 137, 139).

З «Реєстру № 2 для реєстрації нотаріальних дій» та із «Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса» (справа № 01-26, том № 1) вбачається, що приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Скоробогатько Н.Б. було здійснено виїзд за адресою Сумської обласної клінічної лікарні (м. Суми, вул. Троїцька, 48) для посвідчення заповіту ОСОБА_6 за місцем його фактичного перебування у зв'язку з хворобою (а.с. 140-144).

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 11.06.2015 року, яке набрало законної сили, та яким було залишено без змін рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26.03.2015 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Скоробагатько Н.Б., про визнання заповіту недійсним, встановлено, що на час складання оспорюваного заповіту від 19.06.2016 року ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» (а.с. 135-136).

Відповідно до ст.ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно з ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Згідно з пунктами 2, 3 глави 1 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.

Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса згідно з додатком 14 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 року за № 1318/18613 (із змінами).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність і порушень з боку приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Скоробогатько Н.Б. встановленого законодавством порядку при посвідченні заповіту ОСОБА_6 19.06.2013 року.

Такого висновку дійшло в ході проведення перевірки за заявою ОСОБА_3 Головне управління юстиції в Сумській області щодо правомірності дій нотаріуса при вчиненні вищевказаних нотаріальних дій (а.с. 65-80).

Щодо обґрунтованості відмови в частині позовних вимог ОСОБА_3 щодо встановлення нікчемності посвідчення оспорюваного заповіту та визнання його недійсним слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За приписами даної норми закону, заповіт є нікчемним за наявності однієї з наступних підстав: 1) заповіт, складений особою, яка не мала на це права; 2) заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Вищевказаним судовим рішенням апеляційного суду Сумської області від 11.06.2015 року також встановлено, що будь-яких переконливих та достовірних доказів тому, що на момент нотаріального посвідчення заповіту у Сумській обласній клінічній лікарні 19.06.2013 року заповідач перебував у такому хворобливому стані, що могло вплинути на його волевиявлення суду надано не було. Наркотичні засоби в якості знеболювального вперше було призначено хворому лише під час його стаціонарного лікування в Полтавському обласному клінічному онкологічному диспансері в період з 27.08.2013 року по 17.09.2013 року.

Сам же заповіт від 19.06.2013 року вчинений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, та в межах Сумського міського нотаріального округу, особисто прочитаний та підписаний ОСОБА_6 і до його підписання заповідачу нотаріусом роз'яснено вимоги ст.ст. 1233, 1234, 1235, 1236, 1241, 1254, 1307 ЦК України, про що в його тексті містяться відповідні записи, та був посвідчений приватним нотаріусом із додержанням вимог встановлених ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Таким чином, нотаріальні дії проведені при складанні заповіт 19.06.2013 року відповідають викладеним нормам матеріального права і сам заповіт складений особою, яка мала на це право, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, а також складений без порушень вимог щодо його форми та посвідчення, а отже підстави щодо встановлення нікчемності посвідчення оспорюваного заповіту або визнання його недійсним відсутні.

Згідно з ст. 1255 ЦК України нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Статтею 8 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у ст. 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять належних та переконливих доказів в підтвердження того, що відповідачем при посвідченні заповіту від 19.06.2013 року було порушено нотаріальну таємницю, оскільки його ствердження при присутність під час складання заповіту в палаті медичного закладу не доведено належними та допустимими доказами, а факт того, що брат позивача під час складання заповіту дійсно не перебував на лікуванні в Сумському обласному клінічному онкодиспансері, що знаходиться в м. суми, вул.. Привокзальна, 31, доведено записом у тексті дійсного заповіту, про те, що заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_6, і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса у сумській обласній клінічній лікарні за місцем фактичного перебування в АДРЕСА_1, в зв'язку з хворобою заповідача.

Посилання позивача щодо місця складання заповіту в хірургічному відділенні Сумського обласного клінічного онкодиспансера, вказаного у письмових поясненнях приватного нотаріуса Скоробагатько Н.Б. на ім'я начальника Головного управління юстиції у Сумській області та відповіді цього управління, яка йому надійшла по результатам розгляду його звернення, як на докази, що доводять ствердження мотивів його позову, колегія суддів відхиляє, оскільки цей факт ретельно досліджувався судом першої інстанції при судовому розгляді його позову про визнання заповіту недійсним і ухваленим 26.03.2015р. по цій справі рішенням, було встановлено фактичне місце перебування заповідача на час складання заповіту, яке відповідає місцю зазначеному у заповіті.

Стосовно дій виїзду приватного нотаріуса до лікарні для складання заповіту, де перебував його хворий брат ОСОБА_6 на виклик, який було зроблено його колишньою дружиною, яка не мала повноважень представляти інтереси хворого, колегія суддів визнає ці доводи, такими, що не дають підстав для скасування оскарженого рішення, оскільки відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно п.1.2 глави 3 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України посвідчення заповіту через представників не допускається.

В даній справі вчинення нотаріальної дії щодо складання заповіту відбулось саме за волевиявленням спадкодавця і були проведені за місцем його фактичного перебування у період лікування.

Докази того, що заповідач ОСОБА_6 на час складання заповіту не мав волевиявлення на складання заповіту із розпорядженням викладеним в його тексті, позивачем суду не були представлені.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд незаконно стягнув з позивача суму судового збору, то вони спростовуються виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми закону, зменшення розміру судового збору або звільнити від його сплати це право, а не обов'язок суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: