Ухвала суду № 62486885, 01.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №580/693/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/861/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Макаровець А. М.,

суддів - Моїсеєнко Т. М., Філонової Ю. О.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 його захисника ОСОБА_4 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Лебеднського районного суду Сумської області від 07 липня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: вул. ОСОБА_6 (колишня вул. Леніна), 39 АДРЕСА_1, раніше судимий:

-12.02.2009 року Лебединським райсудом Сумської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; звільнений 31.07.2010 року по відбуттю строку покарання;

-22.02.2013 року Лебединським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; звільненого 23.10.2015 року по відбуттю строку покарання

обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

з участю прокурора - Паливоди Л.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок Лебединського районного суду Сумської області від 07 липня 2016 року, ухвалений відносно нього, скасувати, а матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в іншому складі суду.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_4 просив вирок Лебединського районного суду від 07 липня 2016 року відносно ОСОБА_3 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України - виправдати. У судовому засіданні захисник уточнив вимоги своєї апеляційної скарги та просив вирок скасувати, а матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції

До початку апеляційного розгляду, в порядку передбаченому ст. 403 КПК України, прокурор відмовився від поданої апеляційної скарги.

Як вбачається з вироку суду, 21 березня 2016 року близько 11 год., ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження та занесені до ЄРДР, вирішили скоїти крадіжку золотих виробів та грошових коштів з господарства ОСОБА_7, яке розташоване по вул. Прорізній, 20 в м. Лебедині. Діючи умисно, реалізуючи вищевказаний злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, шляхом таємного повторного викрадення чужого майна, проникли до господарства ОСОБА_7, звідки викрали: 903 долари США, що, відповідно до курсу НБУ станом на 21.03.2016 року, становить - 23697 грн. 33 коп., 400 грн., вироби з золота на суму 38584 грн. 79 коп. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 спільно з невстановленою особою, завдали потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 62682 грн.12 коп. Викраденим майном розпорядилися на власний розсуд,

Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 07 липня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді пяти років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу залишено попередню тримання під вартою.

Строк покарання відраховувати з моменту затримання ОСОБА_3 з 21 березня 2016 року.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 46246 грн. 29 коп. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн., а всього 51246 грн. 29 коп. та на користь Лебединського УК м. Лебедин за проведення експертиз - 3432 грн. 04 коп.

Питання речових доказів вирішено в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Вимоги поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 мотивує тим, що:

- судом неповно досліджені докази по кримінальному провадженню, а тому, вирок суду є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням процесуальних норм;

- суд у вироку не вмотивував, на підставі чого він не прийняв до уваги його докази непричетності щодо вчинення інкримінованого йому злочину;

- його вина у вчиненні вказаного злочину не доведена, всі зібрані по кримінальному провадженню докази, протоколи, допитані свідки, а саме, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, по суті не підтверджують його вини у вчиненні злочину;

- сума завданої шкоди, потерпілою не була підтверджена як і не було досліджено в ході судового розгляду походження викраденого в неї майна.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 вказує на те, що:

- висновок про його причетність до вчинення вказаного злочину суд зробив виключного на показаннях потерпілої ОСОБА_7;

- судом першої інстанції йому було відмовлено в задоволенні клопотання щодо отримання копій документів з матеріалів кримінального провадження і зазначено, що для отримання вказаних копій йому необхідно сплатити 417 грн. 53 коп., в той час як він перебуває під вартою в СІЗО, і немає можливості ці кошти сплатити, крім того, йому було відмовлено в задоволенні клопотання щодо ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;

- суд чомусь задовольнив позовну заяву потерпілої лише по відношенню до нього одного, хоча він крадіжку не скоював і на місці злочину не був, а тих двох осіб, які вчинили злочин, правоохоронці не шукали взагалі;

- суд не прийняв до уваги ті розбіжності, які маються у показаннях свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо місця знаходження монтировки - 5 м та 20 м від службового автомобіля, а також щодо кольру монтировки, оскільки вказані свідки зазначали, що монтировка була білою, а свідок ОСОБА_11 вказувала, що це був металевий ломик з цвяховиймачем темно бурого кольору;

- також суд не звернув увагу на той факт, що свідок ОСОБА_9, яка була запрошена в якості пойнятої пояснювала, що вона не підписувала ніяких протоколів на місці злочину;

- в своїх показаннях під час судового розгляду потерпіла, описуючи одного з чоловіків, які були в її будинку, вказувала, що розгледіла його одяг, взуття, непоголене обличчя, оскільки відстань між ними була 1,5-2 м, тому не зрозуміло, як вона залишилася непомітною для злочинця, крім того, ОСОБА_7 вказувала, що на злочинці не було перчаток, а у вироку суд її покази змінив, зазначивши про те, що на ньому були перчатки;

Вимоги поданої апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_4 мотивує тим, що:

- суд прийняв до уваги показання потерпілої ОСОБА_7, яка вказувала, що бачила ОСОБА_3 в своєму будинку, та вказувала, що саме він втікав від працівників поліції та впізнала його по фотознімках, однак описуючи одяг та взуття чоловіка, якого вона бачила у себе в будинку, потерпіла розповіла вже після затримання ОСОБА_3, адже саме в такий одяг він був вдягнений;

- суд посилається на покази свідка ОСОБА_8 який пояснив що бачив двох чоловіків, які вибігли з вул. Камая та зупинилися на вул. Горячова, де один з них ОСОБА_3 був затриманий працівниками охорони, адже свідок ОСОБА_8 не говорив що він впізнав ОСОБА_3;

- як підтвердження суд визначає обставину, що біля місця затримання ОСОБА_3 були виявлені речі викрадені у ОСОБА_7, монтировку та ніж, разом з цим безпідставно не взято до уваги покази ОСОБА_3 В, що коло лісу він зустрів чоловіка, який попрохав закурити, вони стояли, розмовляли, в цей час побачили працівників поліції які бігли до них, незнайомий чоловік втік, а ОСОБА_3 В затримали, при затриманні у нього ніяких викрадених речей виявлено не було, зазначені покази нічим не спростовано;

- суд посилається на висновки експертиз: № 584 від 05.05.2016 року та № 583 від 04.05.2016 року, однак жодне з проведених експертних досліджень не вказують на причетність ОСОБА_3 до скоєння крадіжки у будинку ОСОБА_7

Заслухавши доповідь головуючого судді про зміст оскарженого судового рішення, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які просили задовольнити вимоги поданих ними апеляційних скарг, прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України в цілому відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і обєктивну оцінку.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 щодо недоведеності його вини у вчиненні вищезазначеного правопорушення, неповноти судового розгляду, на думку колегії суддів, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Судом першої інстанції, в цілому, була надана належна оцінка всім добутим по кримінальному провадженню доказам.

Так, судом першої інстанції при винесенні вироку обґрунтовано були враховані та вірно покладені в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_7, надані нею під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, про те, що 21 березня 2016 року приблизно об 11 год. вона бачила саме ОСОБА_3 в своєму будинку по вул. Прорізній 20 в м. Лебедині про це повідомила свою сусідку ОСОБА_9, яка зателефонувала чоловікові - ОСОБА_14 та у відділення поліції, і що саме ОСОБА_3 потерпіла бачила втікаючим від переслідувань працівників поліції, а потім затриманим ними після вчинення крадіжки та впізнала при проведенні процесуальної дії предявлення до впізнання по фотознімках 22 березня 2016 року.

Крім того, судом була допитана свідок ОСОБА_9, яка зазначала, що в той день вона з ОСОБА_7 пили каву, а потім ОСОБА_7 пішла додому через город, через 10 хвили остання знову забігла до неї і повідомила, що їх будинок грабують. Тоді вона зателефонувала її чоловікові ОСОБА_14 - та в поліцію. Це було об 11 год. 30 хв. Дуже швидко приїхали працівники поліції та ОСОБА_14 і на автомобілях почали переслідувати злодіїв, яких могла впізнати ОСОБА_7. Через кілька хвилин вони затримали одного з них і знайшли викрадені ними речі: дрібні гроші, лом із золота, дитячі сережки, а також металевий ломик та мисливський ніж з широким лезом. Вона була запрошена пойнятою при огляді цих речей в лісі та місця події будинку ОСОБА_14.

Також, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_8, який зазначав, що бачив двох чоловіків, одягнених в темний одяг, які вибігли з вул. Камая та зупинившись на вул. Горячова, один з них говорив іншому, щоб ішов спокійно та не привертав до себе увагу.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12, які є працівниками відділу охорони Лебединського ВП, підтвердили, що вони переслідували чоловіків, які підозрювалися у проникненні до будинку ОСОБА_14 і які, помітивши їх службовий автомобіль розбіглися у різні сторони. В подальшому, ними був затриманий ОСОБА_3 По шляху, де біг обвинувачений ОСОБА_3 були знайдені та вилучені вироби з золота та деякі грошові купюри, викрадені у потерпілої ОСОБА_7, бо остання їх впізнала, а також монтировка та мисливській ніж в шкіряному чохлі, які, не дивлячись на падаючий на той час мокрий сніг, були сухими.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що в показаннях працівників відділу охорони є розбіжності щодо місця знаходження монтировки, а саме 5м. чи 20 м. від автомобіля, а також показання в тому числі і свідка ОСОБА_11 щодо кольору монтировки, на думку колегії, в цілому не впливають на правильність висновків суду щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки неточності у зазначених метрах та кольорі вилученого предмету могли виникнути у звязку з субєктивним сприйняття кожного з свідків такої відстані та кольору, на що також міг вплинути час надання таких показань, через декілька місяців після зазначених обставин. Про те, вказане жодним чином не спростовує факт виявлення самої монтировки неподалік від місця де розбіглися підозрювані особи та де зупинився службовий автомобіль, що зафіксовано протоколом та фото-таблицями до нього.

При цьому, вина ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину підтверджується також іншими зібраними по даному кримінальному провадженню доказами, а саме::

- протоколом огляду місця події та фото таблиць до нього від 21.03.2016 року (а.п.71-86)

- протоколом огляду місця події та фото таблиць до нього (а.п.89-118)

- висновком трасологічної експертизи № 584 від 05.05.2016 року (а.п.143-145);

- висновком трасологічної експертизи № 583 від 04.05.2016 року (а.п.151-157), з якого вбачається, що сліди низу підошв взуття, зображені на наданих на дослідження фотознімках № 1-6, а також слід низу підошви взуття на зворотній стороні наданого фотознімка, виявлені під час ОМП 21.03.2016 року по вул. Прорізній, 20, придатні лише для встановлення групової належності взуття, що їх залишило. Сліди низу підошв взуття, відкопійовані на двох відрізках темної дактилоплівки, вилучені під час ОМП 21.03.2016 року по вул. Прорізній , 20 в м. Лебедині, не придатні для встановлення групової належності взуття, що їх залишило. Сліди низу підошв взуття, зображені на наданих на дослідження фотознімках № 1-6, а також слід низу підошви взуття на зворотній стороні наданого фотознімка, виявлені під час ОМП 21.03.2016 року, залишені взуттям з таким же типом малюнку низу підошви взуття, що і у взуття, вилученого у ОСОБА_3

- протоколом огляду місця події та фото таблиць до нього від 21.03.2016 року (а.п. 121-124) ;

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 22.03.2016 року (а.п.126), з якого вбачається, що під час вказаної процесуальної дії потерпіла ОСОБА_7 вказала на особу, яка знаходиться на фотознімку під № 2, цією особою є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

- протоколом огляду місця події та фото-таблиць до нього від 25.03.2016 року (а.п.128-133).

При цьому, доводи обвинуваченого про те, що свідок ОСОБА_9, яка була запрошена в якості пойнятої пояснювала, що вона не підписувала ніяких протоколів на місці злочину, також жодним чином не спростовують правильність висновків суду про винуватість ОСОБА_3 виходячи з наступного.

Так, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 підтвердила ті обставини, що вона була присутня під час огляду місця події, а саме початку лісового масиву і особисто бачила там виявлені речі (монтировку, ніж, вироби з золота та купюри). Протокол огляду місця події вона підписала у той же день у будинку ОСОБА_7, після того як працівники поліції виготовили фото-таблиці до протоколу.

За таких обставин, на думку колегії суддів, відсутні будь-які підстави для висновку про те, що протокол огляду місця події від 21.03.2016 року є недопустимим доказом, оскільки з урахуванням положень ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів і інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії. За таких обставин, підписання понятою протоколу (зміст якого вона повністю підтвердила) в цей же день, саме після виготовлення фото-таблиць до протоколу, навпаки засвідчує його правильність, оскільки таким чином вона засвідчила відповідність не тільки самого протоколу а й зміст додатків до нього.

Доводи обвинуваченого про те, що сума завданої шкоди, потерпілою не була підтверджена як і не було досліджено в ході судового розгляду походження викраденого в неї майна, спростовується доказами добутими під час розгляду даного кримінального провадження.

Так, зі змісту звукозапису судового засідання під час допиту потерпілої ОСОБА_7, яка пояснила що після крадіжки з їх будинку вона була у стресовому стані, дійсно вбачається, що остання не змогла впевнено зазначити 300 чи 400 грн. було викрадено з їх господарства та чітко вказати місце перебування зазначених коштів.

Проте, з показань свідка ОСОБА_14, який є чоловіком потерпілої та господарем вказаного домоволодіння, чітко вбачається яка сума була викрадена, кількість викрадених купюр, їх номінал, а також місце знаходження викрадених коштів. Тому, з урахуванням зазначеного судом першої інстанції обґрунтовано було враховано зазначені показання при винесенні вироку та вирішенні цивільного позову.

Доводи обвинуваченого про те, що не було досліджено в ході судового розгляду походження майна, викраденого у потерпілої, не спростовують факту належності їй такого майна, оскільки вказане майно знаходилось у її господарстві, а після вчинення крадіжки, частина викраденого була виявлена по ходу втечі осіб, які здійснили цю крадіжку.

Поряд з цим, з урахуванням положень ст. 1166 ЦК України та в межах предявленого обвинувачення, суд першої інстанції належним чином вмотивувавши своє рішення щодо вирішення цивільного позову, стягнув саме з обвинуваченого відповідні суми в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди. У звязку з цим доводи ОСОБА_3 про безпідставність стягнення зазначених сум саме з нього не заслуговують на увагу.

В той же час заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 про невідповідність показань наданих потерпілою ОСОБА_7 та їх змісту викладеному у вироку про те, що перебуваючи в будинку він був у печатках.

Зі змісту звукозапису судового засідання вбачається, що ОСОБА_7 вказувала на те, що ОСОБА_3 у будинку був без перчаток, таким чином судом першої інстанції було допущено невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до положень ч.2 ст. 411 КПК України. вирок підлягає скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання.

А тому, враховуючи що такі обставини жодним чином не вплинули на правильність висновків суду про винуватість обвинуваченого, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання, відсутні підстави для зміни чи скасування вироку з цих підстав.

Посилання захисника на те, що висновки експертиз: № 584 від 05.05.2016 року та № 583 від 04.05.2016 року, не вказують на причетність ОСОБА_3 до скоєння крадіжки у будинку ОСОБА_7, не спростовують його вини і не свідчать про те, що злочин вчинили саме інші особи, оскільки виявлені сліди за висновком експерта просто є непридатними для проведення експертизи.

В той же час сліди низу підошв взуття, зображені на наданих на дослідження фотознімках № 1-6, а також слід низу підошви взуття на зворотній стороні наданого фотознімка, виявлені під час ОМП 21.03.2016 року, залишені взуттям з таким же типом малюнку низу підошви взуття, що і у взуття, вилученого у ОСОБА_3, що не виключає причетності останнього до вчинення злочину.

Той факт, що свідок ОСОБА_8 не говорив. що він впізнав ОСОБА_3, як на це посилається захисник, не спростовує того, що ОСОБА_8 бачив двох осіб, які вибігли з вулиці Камая та направлялись в сторону лісу. Поряд з цим, зі змісту показань самого ОСОБА_3 та інших свідків не вбачається, що крім ОСОБА_3 та особи яка втікла, там були присутні інші особи.

Доводи сторони захисту про те, що потерпіла описала обвинуваченого лише після того, як він був затриманий, не спростовує того, що потерпіла сама бачила обвинуваченого у своєму помешканні та чула голос іншого чоловіка, ці обставини вона сприймала безпосередньо, внаслідок чого повернулась до сусідки, яка викликала поліцію, і наслідком саме таких її дій і стало затримання обвинуваченого, а тому доводи захисника в цій частині, з урахуванням інших добутих доказів, не спростовують вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин зазначених у вироку.

Крім цього, захисник посилаючись у своїй апеляційній скарзі на те, що процесуальна дія пізнання була проведена з явним порушенням вимог КПК України, не обґрунтував своїх доводів та не зазначив, у чому полягали такі порушення.

Доводи обвинуваченого про те, що його вина у вчиненні вказаного злочину не доведена, оскільки свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, по суті не підтверджують його вини у вчиненні злочину, є безпідставними, оскільки свідок ОСОБА_9 підтвердила те, що потерпіла прибігла до неї і повідомила, що її будинок грабують. Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що два незнайомі йому чоловіки вибігли з вулиця Камая в сторону лісу, що узгоджується з показаннями потерпілої в про те, що в її будинку було два чоловіки, які побігли в сторону вулиці Камая. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не були очевидцями подій, про те були понятими і підтвердили зміст складених з їх участю протоколів.

Так, обставини вчинення ОСОБА_3 вказаного злочину були ретельно досліджені і проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у справі доказам була надана належна оцінка, що знайшло своє відображення у вироку суду з наведенням відповідних мотивів, що відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, а саме у рішенні від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

В даному випадку на думку колегії суддів така доведеність в тому числі випливає з послідовних та незмінних показань потерпілої ОСОБА_7, щодо причетності ОСОБА_3 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, оскільки вона його бачила і бачила як він з іншою особою втікав з її будинку, а потім двох незнайомих чоловіків, які вибігли з вулиці Камая бачив свідок ОСОБА_8 По ходу втечі цих двох осіб було виявлене викрадене майно, яке впізнала потерпіла. Крім того, сліди залишені взуттям у будинку потерпілої, були з таким же типом малюнку низу підошви взуття, що і у взуття, вилученого у ОСОБА_3, що судом першої інстанції обгрунтовано було враховано при винесенні вироку.

Сукупність зазначених доказів повністю спростовує доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_3 В, біля лісу зустрів чоловіка, який попрохав закурити, вони стояли, розмовляли, в цей час побачили працівників поліції, які бігли до них і незнайомий чоловік втік.

Під час підготовки кримінального провадження до його розгляду, судом апеляційної інстанції були усунуті недоліки допущені судом першої інстанції щодо ненадання обвинуваченому копій документів з зазначеного кримінального провадження, у звязку з чим обвинувачений не був позбавлений можливості щодо реалізації своїх прав під час підготовки та розгляду кримінального провадження відносно нього в суді апеляційної інстанції.

Поряд з цим, відповідно до положень ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст. 317 КПК України документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта і є матеріалами кримінального провадження. Після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання.

За таких обставин, у суду відсутні будь-які законні підстави щодо забезпечення ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінального провадження, які відсутні у суду та можуть перебувати у прокурора, тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його клопотання щодо надання йому матеріалів досудового розслідування, які перебувають у прокурора, не ґрунтуються на положеннях чинного КПК України, є безпідставними і такими що не підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не містять обґрунтованих доводів, які б свідчили про наявність підстав для скасування вироку суду, у звязку з чим їх апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404,405,407,409,418,419 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 07 липня 2016 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 - без задоволення.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_3 час тримання під вартою з 21 березня 2016 року по 01 листопада 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_15. ОСОБА_16.

.