Рішення № 62504400, 01.11.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Максимчук З.М., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛД БУД" до ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яковенко Віктор Ігорович про визнання договору купівлі- продажу квартири недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а :

08 грудня 2015 року ТОВ "БІЛД БУД" звернулося з позовом до ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яковенко Віктор Ігорович про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ТОВ "БІЛД БУД" та ОСОБА_1 недійсним.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БІЛД БУД" 1218,00 грн. сплаченого судового збору при подачі позову до суду, та на користь держави - 3447,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що при укладені договорів купівлі-продажу від імені ТОВ "БІЛД БУД" діяв представник - Русанов Євгеній Миколайович, повноваження якого були підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю і дана довіреність на час розгляду справи була дійсна, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру довіронестей.

Крім того, надані позивачем докази не стосуються предмета доказування і не підтверджують той факт, що волевиявлення ТОВ "БІЛД БУД" не відповідало його внутрішній волі, оскільки надане рішення господарського суду м. Києва від 30 вересня 2014 року, яким було визнано договори відступлення частки у статуному капіталі в судовому засіданні не вирішувалось, що не підтверджує відсутність повноважень посадових осіб ТОВ "БІЛД БУД" на розпорядження майном товариства, і не доводить факт невідповідності волевиявлення на відчуження майна товариства його внутрішній волі.

Просить заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 квітня 2014 року, індексний номер: 20454150, виданого Реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЛД-БУД".

З договору купівлі-продажу № 752 від 03 вересня 2014 року, вбачається, що продавцем квартири АДРЕСА_1 було ТОВ "БІЛД БУД", а покупцем - ОСОБА_1

Рішенням господарського суду м. Києва від 30 вересня 2014 року визнано недійсними договори відступлення (шляхом купівлі-продажу) частки у статутному капіталі ТОВ "БІЛД- БУД" №477, №478, №479 від 18 червня 2014 року посвідчені приватним натаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленко А.І. та скасовано державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ "БІЛД- БУД", яка проведена 25 червня 2014 року, номер запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10721050018023874.

З ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року в провадженні № 1-кс/75916877/14-к вбачається, що з метою збереження майна та запобігання відчуженню його, та іншим діям, що позбавляють реальних власників можливості розпоряджатися та користуватися майном, накладено арешт на об'єкти нерухомості, а саме: в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1, яка була винесена з підстав відкриття кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100080000152 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України від 07 липня 2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підставами для визнання недійсними зазначених договорів відступлення є встановлений у кримінальному провадженні №42014100080000152 факт підроблення підписів власників ТОВ «БІЛД-БУД» в оспорюваних в порядку господарського судочинства документах, факт невчинення останніми договорів про відступлення часток у статутному капіталі, особи, які фактично вчинили ці договори, не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, волевиявлення учасників оспорюваних договорів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі.

Так, юридична особа є учасником цивільних правовідносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав і обов'язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Згідно зі ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначені ст. 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення є підставою недійсності відповідного правочину (ст.203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Враховуючи те, що укладення договору купівлі-продажу від 31 серпня 2014 року спірної квартири вчинено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, щодо вільного волевиявлення учасника правочину на його укладення, а саме законного власника спірних квартир ТОВ "БІЛД БУД" і відповідності такого правочину його внутрішній волі як власника відповідного майна, тому такий правочин обґрунтовано визнано судом недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги в частині витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.3 ст. 388 ЦК України нерухоме майно яке вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, може бути витребуване від добросовісного набувача, однак колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд першої інстанції повинен був встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Таким чином, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року в частині витребування майна з незаконного володіння підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року в частині витребування квартири АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_1 скасувати.

В задоволенні позову цій частині відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий А.М. Шеремет

Судді : З.М. Максимчук

Н.М. Ковальчук