Рішення № 62503873, 28.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1927/16-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н. П.Провадження № 22-ц/780/4875/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 28.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Білоконь О.В., Таргоній Д.О.

за участю секретаря - Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,10 га та житлового будинку, загальною площею 288,6 кв.м., житловою площею 110,88 кв.м., які розташовані по вул. Драгоманова, 99 у м. Бровари Київської області. У вказаному житловому будинку він не проживав. Зазначав, що 21 листопада 2015 року йому стало відомо, що належні йому житловий будинок та земельна ділянка 07 жовтня 2015 року були відчужені на користь відповідача ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, що посвідчені приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі за №4458, №4461. Вказував, що зазначені договори купівлі продажу він не укладав та не підписував, грошових коштів від відповідача за цими договорами не отримував та на час їх укладання перебував за межами України.

З урахуванням наведеного, позивач на підставі ст.ст.203, 215, 216, 387 ЦПК України просив визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 07 жовтня 2015 року між ним та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 4458; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 07 жовтня 2015 року між ним та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 4461; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на свою користь житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 3210600000:00:064:0399, які розташовані по вул. Драгоманова, 99 у м. Бровари Київської області.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом предявлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст.387, 388 ЦК України. ОСОБА_2 обґрунтував вимоги позову про повернення (витребування) майна згідно зі ст.ст.215, 216 ЦК України, тобто із підстав недійсності правочину, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 травня 2007 року, виданого на підставі договору купівлі - продажу від 16 грудня 2006 року, належить земельна ділянка площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 3210600000:00:064:0399, що розташована по вул. Драгоманова, 99 у м. Бровари Київської області (а.с.7-9).

Також ОСОБА_2 на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2009 року належить житловий будинок з відповідними надвірними будівлями, загальною площею 288,6 кв.м., житловою площею 110,88 кв.м., по вул. Драгоманова, 99 у м. Бровари Київської області(а.с.10-11).

03 вересня 2013 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на вказаний житловий будинок, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.12-13).

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210600000:00:064:0399, що розташована по вул. Драгоманова, 99 м. Бровари, за ціною 106 000 грн. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 4461 (а.с. 15-16, 70, 95-96).

Також 07 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність житловий будинок загальною площею 288,6 кв.м., житловою площею 110,88 кв.м., з відповідними надвірними будівлями по вул. Драгоманова, 99 у м. Бровари Київської області, за ціною 294000 грн. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 4458 (а.с. 17-18, 51, 70, 97-98).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Тобто правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, речових доказів, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

Згідно з ч.1 ст.58 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з довідки Державної прикордонної служби України від 25 квітня 2016 року № 64/Г-173 ОСОБА_2 у період з 16 серпня 2015 року по 21 листопада 2015 року перебував за межами України (а.с. 14, 199).

Тобто, на день укладення спірних договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 07 жовтня 2015 року позивач перебував за межами України.

При апеляційному розгляді справи встановлено, що за заявою ОСОБА_2 органами досудового розслідування Броварського ВП ГУ НП в Київській області 26 листопада 2015 року були внесенні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110130004385 про кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.1. ст. 190 КК України.

На виконання запиту Броварського ВП ГУ НП у Київській області від 21 січня 2016 року в рамках вищевказаного кримінального провадження приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було надано завірені копії документів, на підставі яких ним 07 жовтня 2015 року посвідчено договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та зареєстровано в реєстрі за №№ 4461,4458, серед яких наявні ксерокопії двох паспортів громадянина України, виданих 08 липня 1997 року на ім`я ОСОБА_2 серії АС №261436, з яких вбачається, що вони містять різні підписи ОСОБА_2 (а.с.167-168). Крім того, зображення ОСОБА_2 на фотокартках в цих ксерокопіях паспортів, а також його підписи, відрізняються від його зображення на фотокартках та його підпису у паспорті, який наданий позивачем працівникам Броварського ВП ГУ НП у Київській області (а.с.186-189).

Також при апеляційному розгляді справи встановлено, що згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 21 жовтня 2016 року № 19/4-05/600, проведеної Київським обласним науково-дослідним експертно криміналістичним центром на підставі постанови старшого слідчого СВ Броварського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 листопада 2015 року за № 12015110130004385, підпис, який знаходиться в графі «Продавець», договору купівлі-продажу житлового будинку зареєстрованого в реєстрі № 4458, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Рукописний запис, який знаходиться в графі «Продавець», договору купівлі-продажу житлового будинку зареєстрованого в реєстрі № 4458, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.180-185).

Допитана у суді апеляційної інстанції в якості свідка представник ОСОБА_3 ОСОБА_7 показала, що вона були присутня у приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 07 жовтня 2015 року під час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки між покупцем ОСОБА_3 та продавцем, який представився ОСОБА_2 та на підтвердження своєї особи надав паспорт на ім`я ОСОБА_2 Однак це була інша особа, яка не є позивачем ОСОБА_2 Також ОСОБА_7 пояснила, що на виконання вказаних договорів купівлі-продажу передані ОСОБА_3 грошові кошти були отримані іншою особою, яка представилися ОСОБА_2, а не самим позивачем ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що позивач ОСОБА_2 не підписував оспорювані договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладені 07 жовтня 2015 року між ним та ОСОБА_3, що посвідчені приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі за №№ 4458,4461, а відтак у нього не було волевиявлення на їх укладення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 07 жовтня 2015 рокунедійсними відповідно до ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Зі змісту позову ОСОБА_2 вбачається, що він посилався на ст.216 ЦК України, як на підставу для застосування наслідків недійсності правочину.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам розяснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Як зазначалося вище, на виконання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 07 жовтня 2015 року ОСОБА_3 (покупець) отримав у власність спірний житловий будинок та земельну ділянки, а грошові кошти за цими договорами отримав не позивач ОСОБА_2, а інша особа, яка представилася ОСОБА_2

Оскільки оспорювані договори купівлі-продажу визнані недійсними, то колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ст.216 ЦК України, зобов`язавши відповідача ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 в натурі спірний житловий будинок та земельну ділянку.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_2 про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння з підстав, передбачених ст.387 ЦК України, на яку посилався позивач, задоволенню не підлягають.

При вирішені спору, суд першої інстанції у порушення ст.ст. 213-215 ЦПК України на вказані вимоги закону та обставини справи належної уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, належним чином не зясував характер та зміст заявлених позовних вимог, у звязку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів та застосування наслідків їх недійсності.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково з наведених вище підстав.

Згідно з ч.1 і ч.5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем ОСОБА_2 при предявленні до суду позову було сплачено судовий збір у розмірі 826 грн. 82. коп., а при подачі апеляційної скарги 5612 грн. 18 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і задовольняє його позов частково, то понесені ОСОБА_2 витрати підлягають стягненню з відповідача на його користь. При цьому із ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3168 грн. 14 коп., що становить різницю між розміром належної до сплати суми судового збору при поданні позовної заяви та фактично сплаченим ОСОБА_8 судовим збором при її поданні.

Керуючись ст.ст.303,307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Драгоманова, 99, укладений 07 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №4458.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Драгоманова, 99, укладений 07 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №4461.

Зобов`язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 в натурі житловий будинок, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Драгоманова, 99 та земельну ділянку площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 3210600000:00:064:0399, що розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Драгоманова, 99.

У решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6439 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 3168 грн. 14 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді