Постанова № 62497012, 04.11.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2016 року 810/1553/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

6 травня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Фортрент" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2016 р. № 0000602200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ніби-то, у зв'язку з тим, що позивачем не було включено до складу витрат суму 1 077 563 грн 00 коп. за 2012-2013 р.р. по взаємовідносинах з ТОВ "Ramirent Oyj" (т. 1 а.с. 3-9).

Відповідач письмових заперечень проти позову не подавав.

26 жовтня 2016 р. позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

8 жовтня 2003 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 094038 (т. 1 а.с. 220-221).

У період з 14 серпня по 25 вересня 2015 р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2014 р., за результатами якої 9 жовтня 2015 р. складено акт перевірки № 338/10-13-22-02-21/32664239 (т. 1 а.с. 11-35).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки, зокрема, зазначено, що позивачем порушено вимоги пп. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, абз. а п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму 712 694 грн 00 коп., та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 61 127 551 грн 00 коп., у тому числі за 2012 р. - 750 299 грн 00 коп., 2013 р. - 6 600 345 грн 00 коп., 2014 р. - 53 776 907 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 34).

12 квітня 2016 р. відповідачем на підставі висновків названого акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000602200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 077 569 грн 00 коп., з яких за 2012 р. - 750 299 грн 00 коп., за 2013 р. - 327 264 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0000602200) (т. 1 а.с. 40).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п.п. 14. 1. 27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог п.п. 14. 1. 36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як убачається п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з вимогами п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Як убачається з абз. а п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, інші операційні витрати, що включають, зокрема:

а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу;

б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності";

в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно:

суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті;

витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань;

суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

11 лютого 2013 р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2012 р., у якій у рядку 06.2 "витрати на збут" зазначено суму 26 146 228 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 160-167).

3 березня 2014 р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 р., у якій в рядку 06.2 "витрати на збут" зазначено суму 27 622 095 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 173-185).

Як вже зазначалося, у період з 14 серпня по 25 вересня 2015 р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2014 р., за результатами якої 9 жовтня 2015 р. складено акт перевірки № 338/10-13-22-02-21/32664239 (т. 1 а.с. 11-35).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки, зокрема, зазначено, що позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму 712 694 грн 00 коп., та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 61 127 551 грн 00 коп., у тому числі за 2012 р. - 750 299 грн 00 коп., 2013 р. - 6 600 345 грн 00 коп., 2014 р. - 53 776 907 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 34).

Як убачається з тексту акта перевірки, стр.9-10, відповідач вважає, що позивачем у рядку 06.2 декларацій за 2012-2013 р.р. було завищено показники на суму 1 077 563 грн 00 коп., у тому числі: за 2012 р. - 750 229 грн 00 коп., за 2013 р. - 327 264 грн 00 коп. по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ramirent Oyj" (т. 1 а.с. 15-16).

Проте, судом встановлено таке.

2 січня 2008 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Ramirent Oyj" (виконавець) було укладено договір про надання послуг з управління № 08-UAOY (далі - договір № 08-UAOY) (т. 1 а.с. 41-46).

Згідно з п. 1 названого договору виконавець зобов'язується на прохання замовника надавати всі послуги або деякі з них (т. 1 а.с. 42).

Відповідно до п. 2 договору № 08-UAOY послуги, які виконавець зобов'язується надавати, визначені в додатку 1 до договору.

Як убачається з названого додатку 1, в ньому перелічено та деталізовано перелік послуг, які могли надаватися виконавцем замовнику (т. 1 а.с. 47-50).

На підтвердження реальності виконання названого договору, позивачем було надано:

- акти виконаних робіт від 31 жовтня 2012 р. № 1066 на суму 290, 52 Євро, від 21 грудня 2012 р. № 1115 на суму 14 204,00 Євро, від 26 квітня 2013 р. № 1246 на суму 2982,00 Євро (т. 1 а.с. 53-55);

- акти звірки взаєморозрахунків (т. 1 а.с. 56-57);

- банківська виписка (т. 1 а.с. 58).

Наведене свідчить, що у 2012-2013 р.р. позивачем було включено до складу адміністративних витрат, витрати по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ramirent Oyj" на загальну суму 17 476, 52 Євро, що еквівалентно 184 571 грн 53 коп.

При вирішенні справи судом враховано, що згідно з поясненнями представника позивача в судовому засіданні, суми витрат по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ramirent Oyj" у сумі 1 077 563 грн 00 коп. ним до складу "витрат на збут" у рядку 06.2 декларацій з податку на прибуток підприємств за 2012-2013 р.р. не включалися.

Крім того, судом також враховано, що дане твердження позивача підтверджується даними реєстру податкового обліку рахунку 92 "Адміністративні витрати", в якому відсутні нарахування витрат по операціям з ТОВ "Ramirent Oyj" (т. 1 а.с. 59-159).

До того ж на підтвердження не включення до складу витрат за 2012-2013 р.р. витрат по господарським операціям з ТОВ "Ramirent Oyj" у сумі 1 077 563 грн 00 коп. позивачем надано висновок спеціаліста-економіста за запитом позивача від 8 вересня 2016 р., в якому зазначено, що за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2014 р. позивачем в бухгалтерському обліку відображено господарські операції з отримання послуг від ТОВ "Ramirent Oyj" на загальну суму 17 476, 52 Євро, що еквівалентно 184 571 грн 53 коп. Такі суми віднесено на адміністративні витрати та підтверджено актами виконаних робіт, актом звірки взаєморозрахунків (т. 3 а.с. 6-12).

Водночас, відповідачем не надано суду жодного документа на підтвердження включення позивачем до "витрат на збут" 1 077 563 грн 00 коп. по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ramirent Oyj".

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем зроблено не було.

Наведене свідчить, що відповідачем протиправно зроблено висновок про включення позивачем до складу витрат у 2012-2013 р.р. витрат по господарським операціям з ТОВ "Ramirent Oyj" у сумі 1 077 563 грн 00 коп., а тому податкове повідомлення-рішення № 0000602200 відповідачем винесено протиправно.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 р. №3674-VI, ст.ст. 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 12 квітня 2016 р. № 0000602200.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" судові витрати у сумі 16 163 (шістнадцять тисяч сто шістдесят три) грн 54 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.