Постанова № 62496680, 01.11.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м.Житомир справа № 806/1576/16

категорія 10.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пилипаки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Пашинського Олега Миколайовича до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0006921303 від 28.07.2016р,

встановив:

Приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Пашинський Олег Миколайович звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 28.07.2016 №0006921303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обгрунтування позову зазначає, що він є платником єдиного внеску. 27.04.2016 ним було перераховано грошові кошти в сумі 89995,12 грн. по сплаті єдиного внеску. Проте, в платіжному дорученні були помилково вказані реквізити для сплати податку на доходи фізичних осіб. Зазначає, що звернутися із заявою про повернення помилково сплачених коштів або зміни цільового призначення здійсненого платежу до настання граничного терміну сплати єдиного внеску не мав можливості,оскільки перебував на стаціонарному лікуванні з 29.04.2016 по 11.05.2016. На його звернення до відповідача, йому повідомили про часткове повернення сплачених коштів в сумі 49950,00 грн. 13.05.2016 ним було сплачено платіж у сумі 40044.00 грн. Зобов"язання по перерахунку коштів відповідач виконав лише 17.05.2016. У зв"язку з цим, за несвоєчасну сплату єдиного внеску, відповідачем прийнято спірне рішення згідно якого, відносно нього застосовано штраф у сумі 17998,88 грн. та нарахована пеня у розмірі 1009,75 грн. Вважає таке рішення протиправним, оскільки в його діях не було умислу на порушення Закону, а тому й відсутні підстави для притягнення його до відповідальності та стягнення штрафних санкцій. Крім того, таке рішення прийнято з пропущення строків. Тому просить скасувати спірне рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити з вищевказаних підстав.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що Бердичівською ОДПІ було встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у встановлені законом терміни, чим порушено п.4 ч.2 ст.6, ч.8 та ч.12 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI. У зв'язку із цим, було прийнято спірне рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Вважає, що нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені було здійснено у відповідності з чинним законодавством, а позовні вимоги приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Пашинського О.М. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Встановлено, що позивач відповідно до п.14.1 ст.226 Податкового кодексу України має статус самозайнятої особи, оскільки проводить нотаріальну діяльність та згідно п.5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI є платником єдиного внеску.

На виконання вимог Закону №2464 та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, 09.02.2016 позивачем поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015, у якому визначено до сплати єдиний внесок у розмірі 89995,12 грн. (а.с.10).

Згідно платіжного доручення №1 від 27.04.2016, позивачем було сплачено єдиний внесок у сумі 89995,12 грн. При цьому, призначення платежу вказано "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного звіту". (а.с.12).

27.05.2016, за результатами камеральної перевірки, Бердичівською ОДПІ складено акт перевірки №920/1303/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення приватним нотаріусом Пашинським О.М. п.4 ч.2 ст.6, ч.8 та ч.12 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI .

На підставі акту перевірки, 27.05.2016 Бердичівською ОДПІ прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0002681303, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17998,88 грн. та нарахована пеня у сумі 1009,75 грн. (а.с.16)

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав скаргу до Головного управління ДФС у Житомирській області.

21.06.2016, за результатами розгляду скарги, Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято рішення №376/14/06-30-10-01-01 скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття рішення №0002681303 у зв'язку з недотриманням форми винесення рішення. Надано рекомендації надіслати рішення відповідно до вимог Інструкції про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (із змінами та доповненнями, внесеним наказом Мінфіну від 28.03.2016 №3939). (а.с.18-19).

28.07.2016 Бердичівською ОДПІ прийнято нове рішення №0006921303, згідно якого до позивача застосований штраф у розмірі 17998,88 грн. та нарахована пеня у сумі 1009,75грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління ДФС у Житомирській області. (а.с.20)

08.08.2016 відповідач листом №779/6/06-30-10-01-01 повідомив позивачу, що рішення Бердичівської ОДПІ від 28.07.2016 №0006921303 не підлягає оскарженню, оскільки штрафні санкції та пеня, застосовані вказаним рішенням, були оскаржені та розглянуті ГУ ДФС у Житомирській області згідно з вимогами Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу. (а.с.22)

Вважаючи рішення Бердичівської ОДПІ від 28.07.2016 №0006921303 протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі-єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є в тому числі особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що особі, яка проводить нотаріальну діяльність, граничним терміном сплати єдиного внеску нарахованого за календарний рік, є 1 травня наступного року.

При цьому, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464 та пп. 2 п. 2 Розділу VII Інструкції № 449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015 року, накладається штраф, у розмірі -10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф, у розмірі - 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування і формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків за вказані періоди.

Згідно із ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 та п. 5 Розділу VII Інструкції № 449, на суму недоїмки платнику єдиного внеску, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

З аналізу вищезазначеного випливає, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску, податковий орган до платника застосовує фінансові санкції. При цьому, для нарахування штрафу та пені, слід встановити факт невиконання платником обов'язку зі сплати сум єдиного внеску.

Судом встановлено, що рішення №0006921303 від 28.07.2016, яким до позивача застосований штраф у розмірі 17998,88 грн. та нарахована пеня у сумі 1009,75 грн. за період з 05.05.2016 до 17.05.2016 винесено за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Пашинським О.М. згідно платіжного доручення №1 від 27.04.2016, перераховано на рахунок отримувача ГУ ДКСУ в Житомирській області 89995,12 грн. Разом з тим, призначення платежу вказано "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного звіту". (а.с.12).

Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що при перерахуванні коштів по сплаті єдиного внеску, у платіжному дорученні помилково було вказано інший рахунок. Таку помилку він пояснив хворобливим станом самого позивача, що об'єктивно підтверджується виписним епікризом із медичної картки (а.с.13).

Статтею 43 Податкового кодексу України передбачені умови повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Згідно п.43.3. ст.43 Кодексу Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що повернення суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань можливе лише за умови подання платником відповідної заяви.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що на момент пред'явлення платіжного доручення до виконання, а саме з 29.04.2016 по 11.05.2016, пзивач перебував у лікарні, а тому звернутися із заявою про повернення помилково сплачених коштів або зміни цільового призначення здійсненого платежу до настання граничного терміну сплати єдиного внеску не мав можливості.

Так, з наявної у матеріалах справи виписки з медичної карти стаціонарного хворого №05317 вбачається, що Пашинський Олег Миколайович дійсно з 29.04.2016 по 11.05.2016 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Бердичівської ЦМЛ. (а.с.13).

Водночас, із заявою до Бердичівської ОДПІ про повернення помилково сплачених коштів по сплаті податку з доходів фізичних осіб та направлення їх на погашення грошового зобов'язання зі сплати єдиного внеску позивач звернувся 12.05.2016, одразу ж після того, коли дізнався про таку помилку.

Свій обов'язок по перерахунку коштів на погашення зобов'язання по єдиному соціальному внеску, податковим органом позивач виконав лише 17.05.2016. При цьому, пеня згідно спірного рішення, відповідачем нарахована з 05.05.2016 по 17.05.2016.

Отже, відповідачем нарахування штрафу те пені здійснювалось на момент перебування позивачем на стаціонарному лікуванні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняття рішень, вчинення дій суб'єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Враховуючи те, що позивачем були вчинені дії щодо своєчасного виконання зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у повному обсязі, однак помилково перераховані не на той розрахунковий рахунок, та зважаючи на добросовісність позивача, суд вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій та пені порушує принцип пропорційності.

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду", рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

В даній справі суд вважає, що під поняттям "майно" слід розуміти власні грошові кошти позивача, які йому необхідно сплатити згідно оскаржуваного рішення.

Основною метою ст.1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном.

Принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов'язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

У рішенні ЄСПЛ "Україна-Тюмень проти України" (Ukraine-Tyumen v. Ukraine) dsl 22.11.007 року в п. 55. Суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі "ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проти Швеції" (ОСОБА_6 and ОСОБА_7 v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, Series A. 52, p. 26, § 69). Зокрема, Суд вважає, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "ОСОБА_5 ОСОБА_4 та інші проти Бельгії" (ОСОБА_5 ОСОБА_4 and Others v. Belgium), від 20 листопада 1995 року, Series A. 332, p. 23, § 38).

У рішенні, вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння [його] майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проти Республіки Чехія" (ОСОБА_8 and ОСОБА_9 v. the Czech Republic), № 46129/99, § 69, ECHR 2002-IX).

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

У справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У справі "Трегубенко проти України" Суд дійшов висновку, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Будь-яке втручання у право власності обов'язково має відповідати принципу пропорційності.

Беручи до уваги викладене, та з огляду на ту обставину, що у діях позивача відсутня шкода чи загроза її завдання інтересам держави у вигляді ухилення від сплати єдиного соціального внеску, а також враховуючи ту обставину, що позивач порушив строки сплати даного внеску через хворобу, застосовані відповідачем штрафні санкції не відповідають переслідуваній меті та є непропорційними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів. Рішення, вчинення дії суб'єктом владних повноважень повинно бути прийнято (вчинено) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо, необґрунтовано та з використанням повноваження всупереч меті, з якою це повноваження надано.

Крім того, суд зазначає, що у даному випадку, невірне зазначення платником номера рахунку, не призвело до ненадходження відповідної суми у визначений законом строк.

Отже, оскільки помилкове перерахування позивачем єдиного внеску на неналежний рахунок не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску, то підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.

Подібна правова позиція викладена у постанові ВАСУ №9991/38036/12 від 08.08.2013.

Таким чином, прийняте відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій №0006921303 від 28.07.2016р. підлягає скасуванню.

Щодо посилання позивача на порушення Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, щодо строків прийнятті спірного рішення, то ці доводи судом до уваги не приймаються. Зокрема, Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 р. за № 178/28308), який в даних правовідносинах є спеціальними, не передбачає будь-яких строків надіслання таких рішень. Тому, посилання позивача на Порядок № 1204 є помилковим.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням практики Європейського суду, суд дійшов висновку, що позов Приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Пашинського Олега Миколайовича є обґрунтованим, а тому задовольняє його у повному обсязі.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій №0006921303 від 28.07.2016 р..

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 07 листопада 2016 р.