Ухвала суду № 62494996, 03.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4935/16 Справа № 422/2901/12 Головуючий у 1 й інстанції - Остапенко Н. Г. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Григорченко Е.І., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2012 року, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави - задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № DNKMAK00000264 від 13 вересня 2007 року у сумі 27 227,94 доларів США, що еквівалентно по офіційному курсу НБУ станом на 19 січня 2012 року - 217 551,24 грн., звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль Honda, модель Jazz, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль - B, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 2175 грн. 51 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимогах та ухвалите нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 13 вересня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № DNKMAK00000264, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 28 704,95 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.09.2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 надала в заставу автомобіль Honda, модель Jazz, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль - B, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить їй на праві власності.

Відповідно до нової редакції статуту ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ «Приватбанк».

В порушення умов договору, ОСОБА_4 свої зобов'язання належним чином не виконала, допустивши прострочення повернення кредиту та процентів за його користування, внаслідок чого за нею, станом на 18 січня 2012 року, утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 27227,94 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 17579,93 доларів США, заборгованості по сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 5 309,74 доларів США, заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом в розмірі 801,85 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 3 536,42 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив, з того, що ОСОБА_4 не виконала грошового зобов'язання за кредитним договором, тому банк вправі задовольнити свої вимог, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про заставу» у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

На підставі ст. 19 цього Закону за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до вимог ст. ст. 526,530 ЦК України, - зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 2 Закону України "Про заставу" визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, що не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна.

Положення Закону України "Про заставу" та ст. 590 ЦК України застосовуються лише в частині, що йому не суперечить.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", передбачено п.4 ч.2 спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст.. 26 цього Закону.

Однією з процедур, передбачених ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі - продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Крім того, згідно п.24 договору застави, на предмет застави може бути звернено стягнення на підставах, передбачених чинним законодавством (а.с.14 зворот).

Відповідно до пп. 40, 42 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року, зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.

ПАТ КБ «ПриватБанк» у своєму позові визначив спосіб реалізації заставленого майна, що відповідає як договору застави, так і чинному законодавству.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо звернення стягнення на предмет застави, оскільки встановлено, що умови кредитного договору позичальник не виконувала, на сьогоднішній день заборгованість за кредитом не погашена, відповідач ОСОБА_4 припинила сплачувати кредитні кошти банку з квітня 2009 року, що підтверджено розрахунком банку (а.с.5-7), строк повернення кредиту за вказаним кредитним договором сплив 12 вересня 2014 року,

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції оскільки вони відповідають обставинам справи, обґрунтовані нормами чинного законодавства, з урахуванням наявних доказів, яким надана правильна правова оцінка.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про наявність заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.02.2012 р., яким задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо звернення стягнення на предмет застави - автомобіль Honda, модель Jazz, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль - B, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки на час ухвалення рішення, що оскаржується, вказане вище рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.02.2012 р. не набрало чинності та не було виконане. 14.04.2016 р. це рішення скасовано.

Посилання апелянта на те, що звернення стягнення на предмет застави за відсутністю у неї цього предмета застави є безпідставним, так як відповідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.09.2014 року спірний предмет застави зареєстровано згідно довідки-розрахунка ВІА № 682580 від 08.08.2014 року за ОСОБА_5 (а.с.177), колегія суддів не приймає до уваги оскільки, відповідно до зазначеної довідки, на час ухвалення рішення судом першої інстанції (станом на 21.06.2012 р.), автомобіль знаходився у власності відповідачки. Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Таким чином, ця обставина не перешкоджає в судовому порядку звернути стягнення на предмет застави з огляду на вищевказані вимоги діючого законодавства та умови укладених між сторонами договорів (кредитного та застави).

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: