Ухвала суду № 62487675, 04.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2016 року м. Львів Справа № 876/6561/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

з участю секретаря - Андрушківа І. Я.,

позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2,

представника відповідача - Садлівської Ю. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі № 813/1073/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25 лютого 2016 року № 14-к «Щодо звільнення з роботи у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників», поновити його на роботі на посаді провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Львівської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з 01 березня 2016 року, стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовував посиланням на те, що його звільнено з роботи з порушенням процедури, встановленої статтями 42, 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки відповідачем не було враховано його переважне право на залишення на роботі та йому не пропонувались інші вакантні посади.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Львівській області від 25 лютого 2016 року № 14-к «Щодо звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників», поновлено позивача на посаді провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Львівської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з 01 березня 2016 року. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16343.46 грн. Постанову в частині поновлення позивача на роботі та стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2083.02 грн допущено до негайного виконання.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що звільнення позивача з роботи проведено з дотриманням процедури, встановленої статтями 42, 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки його своєчасно було попереджено про наступне звільнення та йому пропонувалась тимчасово вакантна посада, від зайняття якої він відмовився.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, його представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що з 01 січня 2012 року позивача було призначено на посаду провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території України - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції у Львівській області.

Наказом виконуючого обов'язки начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області від 28 грудня 2015 року № 169-к «Про введення в дію структури та штатного розпису» з 28 грудня 2015 року введено в дію структуру та штатний розпис Державної екологічної інспекції у Львівській області, затверджену Головою Державної екологічної інспекції України та погоджену виконуючим обов'язки Міністра екології та природних ресурсів України.

Згідно з вказаними документами штатну чисельність працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області зменшено з 145 до 115. Зокрема, у відділі екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічним реактивами скорочено 7 посад, з яких 5 посад головних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, 2 посади провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, у відділі екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря 8 посад, з яких 6 посад головних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, 2 посади провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, у відділі екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного і тваринного світу 2 посади, з яких 1 посаду головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, 1 посаду провідного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, у відділі екологічного та радіологічного контролю на митній території Львівської області 11 посад, з яких 3 посади головних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, 8 посад провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області.

28 грудня 2015 року позивача було попереджено про майбутнє звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з скороченням його посади.

15 лютого 2016 року відбулось засідання комісії з питань скорочення штатної чисельності, на якому головою цієї комісії - заступником начальника інспекції ОСОБА_4 було запропоновано начальникам відділів екологічного та радіологічного контролю на митній території Львівської області - ОСОБА_5 та екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу ОСОБА_6 підготувати пропозиції щодо звільнення працівників вказаних відділів у зв'язку з скороченням штатної чисельності з відповідним обґрунтуванням.

23 лютого 2016 року відбулось засідання комісії з питань скорочення штатної чисельності на якому прийнято рішення рекомендувати начальнику Державної екологічної інспекції у Львівській області звільнити з роботи у зв'язку з скороченням штатної чисельності 11 працівників, зокрема й позивача.

25 лютого 2016 року позивачу було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу організаційно-аналітичного, документального, матеріально-технічного забезпечення і взаємодії з громадськістю та ЗМІ на час соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника, від зайняття якої він відмовився.

Наказом виконуючого обов'язки начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області від 25 лютого 2016 року № 14-к «Щодо звільнення з роботи в зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників» ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Львівської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з 29 лютого 2016 року у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено неправомірно, з порушенням вимог, встановлених статтями 42, 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки йому не пропонувались всі наявні вакантні посади за його кваліфікацією та не з'ясовувалось питання щодо наявності в нього переважного права на залишення на роботі.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У підпункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець вправі проводити звільнення працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, однак, таке звільнення повинно проводитись з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главами ІІІ та ІІІ-А Кодексу законів про працю України, зокрема, статтями 42, 49-2 цього Кодексу.

У відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, оскільки наказом виконуючого обов'язки начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області від 28 грудня 2015 року № 169-к «Про введення в дію структури та штатного розпису» з 28 грудня 2015 року було введено в дію структуру та штатний розпис Державної екологічної інспекції у Львівській області, згідно з якими зменшено з 145 до 115 штатну чисельність працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області, зокрема з 39 до 26 штатну чисельність провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, а відтак відповідач вправі був проводити звільнення працівників, зокрема й провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Однак, як зазначалось вище, таке звільнення повинно було проводитись з наданням відповідних гарантій, пільг і компенсацій. Зокрема, відповідачу необхідно було визначити осіб, які мають переважне право на залишення на роботі з числа всіх провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, які працювали на момент введення в дію нової штатної структури. При цьому, при визначенні таких осіб необхідно було в першу чергу враховувати їх кваліфікацію і продуктивність праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевагу в залишенні на роботі надавати з врахуванням інших критеріїв, визначених частиною другою статті 42 Кодексу законів про працю України.

Натомість, як видно з протоколів засідання комісії з питань скорочення штатної чисельності від 15 лютого 2016 року та від 23 лютого 2016 року, всупереч вимогам статті 42 Кодексу законів про працю України, таке право визначалось лише серед провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області двох відділів (екологічного та радіологічного контролю на митній території Львівської області та екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу), оскільки фактична чисельність працівників цих відділів, на відміну від решти відділів, перевищувала чисельність, визначену новою структурою та штатним розписом та лише за єдиним критерієм - наявністю дисциплінарних стягнень.

В результаті такого помилкового підходу до визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі відповідачем зроблено помилковий висновок про відсутність в позивача переважного права на залишення на роботі, оскільки ним не було враховано, що позивач має вищу освіту (в 1994 році закінчив Львівський торговельно-економічний інститут та отримав диплом спеціаліста КГ № 000497) та двічі підвищував свою кваліфікацію (в 2004 році прослухав курс з підвищення кваліфікації в Державному інституті підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Мінекоресурсів України на тему: «Дотримання вимог радіаційної безпеки та здійснення екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення», а в 2015 році пройшов навчання та виявив потрібні знання законодавчих та нормативних актів з питань радіаційної безпеки, здійснення екологічного і радіологічного контролю на митній території України Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління), а відповідно що його кваліфікація на момент визначення переваг була вищою, принаймні, за кваліфікацію ОСОБА_7, який працював на аналогічній посаді в тому ж відділі що й позивач та був залишений на роботі після скорочення, у зв'язку з відсутністю в нього вищої освіти та за кваліфікацію інших залишених на роботі після скорочення провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, які жодного разу не підвищували свою кваліфікацію, зокрема, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 В, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Крім цього, всупереч вимогам статті 49-2 Кодексу законів про працю України, відповідачем пропонувалась позивачу лише тимчасово вільна посада головного спеціаліста відділу організаційно-аналітичного, документального, матеріально-технічного забезпечення і взаємодії з громадськістю та ЗМІ на час соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника, хоча з 06 лютого 2016 року у вказаному відділі вакантною була аналогічна посада на умовах безстрокового трудового договору у зв'язку із звільненням з 05 лютого 2016 року за угодою сторін за пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України основного працівника ОСОБА_16 (наказ виконуючого обов'язки начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області від 04 лютого 2016 року № 6-к).

Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо незаконності звільнення позивача, а відповідно про наявність підстав для скасування правового акта індивідуальної дії, яким позивача звільнено з роботи, поновлення його на роботі та стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі № 813/1073/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А. І. Рибачук

Судді В. М. Багрій

Д. М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 04 листопада 2016 року.