Постанова № 62487640, 03.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3877/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), за результатом розгляду якого позивач просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 06.06.2016 року на суму 700 119,09 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_2 віл 17.06.2016 року на суму 7 256,84 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_3 від 17.06.2016 року на суму 86 502,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 06.06.2016 року ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 700 119,09 грн.

Рішенням Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси; вирішено ввести в дію нормативну грошову оцінку земель м. Одеси з 01.01.2011 року, крім випадків, визначених у п.3 цього рішення; ввести в дію нормативну оцінку грошову оцінку земель м. Одеси для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні з 01.01.2012 року.

Рішенням Одеської міської ради №1268-VІ від 20.09.2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VІ «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» до вказаного вище рішення були внесені зміни, зокрема, викладено п.3 рішення у наступній редакції: «Ввести в дію затверджену п.1 цього рішення нормативну оцінку земель м. Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011 року»; пункти 4, 5, 6 - виключено.

Відповідно до Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси»; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради № 1268-VI від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28 грудня 2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси».

Також, Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області листом від 16.06.2016 року № 1001/86-16, який був наданий на запит позивача, зазначено, що у зв'язку з скасуванням рішень Одеської міської ради правових підстав для надання нормативної грошової оцінки 1 кв.м. земельних ділянок у м. Одеса не має.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем 06.06.2016 року при визначенні земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 700 119,09 грн. безпідставно була врахована нормативна грошова оцінка що була затверджена, скасованими на той час рішеннями Одеської міської ради.

Так відповідно до Висновку № 134/2016 року будівельно-технічного дослідження площа нежитлових приміщень салон магазину площею 102,3 кв.м в будинку № 85 по вул. Катерининській в м. Одесі, що належать позивачу в загальної площі забудови складає лише 26,0 кв.м, що безпідставно не було враховано відповідачем при розрахунку земельного податку.

Також, відповідно до Висновку № 135/2016 року будівельно-технічного дослідження площа нежитлових приміщень офіс-магазин площею 172,2 кв.м в будинку № 73 по вул. Мала Арнаутська в м. Одесі, що належать позивачу в загальної площі забудови складає лише 72,2 кв.м, що також безпідставно не було враховано відповідачем при розрахунку земельного податку. При цьому, відповідно до розрахунку відповідача, податок розраховувався з загальної площі 172,2 кв.м.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем під час розрахунку земельного податку не було враховано частку, що належать позивачу в загальної площі забудови, не була використувана відповідна землевпорядна документація з встановленням розмірів та конфігурації земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території з наступним внесенням цих даних до державного земельного кадастру.

На підставі зазначеного, позивач вважає що підстав для винесення податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.06.2016 року на суму 700 119,09 грн. у Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної Фіскальної служби в Одеській області не було.

Крім того, позивач отримав від відповідача податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17.06.2016 року, яким згідно пунктів 266.7, 266.10 статті 266 розділу XII Податкового кодексу України позивачу зазначено протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 7 256,84 гривень., та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 17.06.2016 року, яким згідно підпунктів 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 розділу XII Податкового кодексу України позивачу зазначено протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 86 502,36 гривень.,

Проте, позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача незаконними і необґрунтованими.

Як зазначив позивач, ставка податку (п. 266.5.) та порядок обчислення суми податку (п. 266.7.) на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, були по новому встановлені Верховною ОСОБА_2 України згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року.

На думку позивача, для того, щоб органи державної фінансової служби мали право нараховувати та утримувати в 2016 бюджетному році податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за визначеними пунктами 266.5, 266.7. статті 266 Податкового кодексу України ставкою та порядком. Верховна ОСОБА_2 України повинна була внести відповідні зміни до Податкового кодексу не пізніше 01.07.2015 року.

Якщо ж Верховна ОСОБА_2 України прийняла рішення про встановлення розгляданої ставки та порядку обчислення податку після 1 липня 2015 року, а саме 24 грудня 2015 року, то з огляду на дію підпункту 4.1.9 пункту 4.1 етапі 4 Податкового кодексу України, податкова інспекція управлена нараховувати та стягувати новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, лише починаючи з дати 01.01.2017 р.,тобто в бюджетному 2017 році.

Таким чином, представник позивача вважає, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні 03.11.2016 року представник позивача, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові та додаткових поясненнях, підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідач у судове засідання не зявився. Був повідомлений належним чином та своєчасно про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив. 16.09.2016 року через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, згідно яких, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В письмових запереченнях, відповідачем зазначено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок на площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.8 ст. 287 ПКУ). Відповідач вказує, що відповідно до п.2 ст.266 ПКУ України, з 1 січня 2016 року «обєктом оподаткування є обєкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка» та вважає, що розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками обєктів нежитлової нерухомості за 2015 рік розраховану позивачу у відповідності до ст.266 ПКУ та рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6258- VI «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6258-VI «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлено з 01.01.2015 року на території міста Одеси податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

06.06.2016 року ДПІ У Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 яким, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПКУ та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПКУ, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання за платежем: земельний податок з фізичних осіб № 18010700 за 2016 рік у розмірі 700119 гривень 09 копійок.

17.06.2016 року ДПІ У Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 яким, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 ПКУ та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,сплачений фізичними особами, які є власниками обєктів житлової нерухомості № 18010300 за 2015 рік у розмірі 86502 гривень 36 копійок.

17.06.2016 року ДПІ У Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 яким, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 ПКУ та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,сплачений фізичними особами, які є власниками обєктів житлової нерухомості.

Як встановлено судом, фізичній особі ОСОБА_1 на підставі прав власності належать наступні нежитлові приміщення: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 100, загальна площа приміщень 4852,8 кв. м., м. Одеса пров. Лютеранський буд.7, загальна площа приміщень 321,8 кв.м., м. Одеса пров. Віце адмірала Жукова, 7 загальна площа приміщень 108,5 кв.м., м. Одеса вул. Дерибасівська буд.5, загальна площа приміщень 87,5 кв.м., м. Одеса вул. Мала Арнаутська буд.73, загальна площа приміщень 172,2 кв.м., м. Одеса вул. Катерининська, буд. 8, загальна площа приміщень 252,3 кв.м., м. Одеса вул. Пушкінська, 44, загальна площа приміщень 1239, 5 кв. м., м. Одеса вул. Дворянська, 7, загальна площа приміщень 96,6 кв. м..

Відповідно до договору від 23.04.2004 року, що укладений між Одеською міською радою та ОСОБА_1, Одеська міська рада визначила дольову участь та засвідчила право землекористування ОСОБА_1 на 17/1000 частки земельної ділянки площею 5314,16 кв.м., що складає 90,34 кв.м., за адресою: м. Одеса, Приморський р-н, вул. Катерининська, 85, відповідно до плану земельної ділянки.

Також, судом встановлено, що фізичній особі ОСОБА_1 належить на праві приватної власності обєкт житлової нерухомості: домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Мясоєдовська, буд. 34/36, загальна площа 595,8 кв. м.

Відповідно до положень п.п. 10.1, 10.3 ст. 10 ПКУ, до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно положень п. 12.3 ст. 12 ПКУ, сільські, селищні, міські ради та ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Приписами пп. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ встановлено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до положень п.12.5 ст. 12 ПКУ, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Судом встановлено, що на підставі ст. 266 ПКУ відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобовязання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до положень пп. 4.1.9 п.4.1 ст. 4 ПКУ, одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно приписів ст. 265, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 ст.266 ПКУ, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Обєктом оподаткування є обєкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа обєкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування обєктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПКУ встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі Закон) від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни до ПКУ, відповідно до яких ст.266 ПК України викладена в новій редакції, а обєкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.

Згідно приписів п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону, рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Законом не внесено зміни до пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 та пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ щодо строків та порядку внесення змін до елементів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім цього, положення «Прикінцевих положень» Закону щодо прийняття та встановлення у 2015 році місцевого податку на майно носять рекомендаційний, а не зобов'язальний характер.

Як встановлено судом, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 р. на території Ізмаїльської міської ради встановлені рішенням Одеської міської ради за №6258-VI від 21.01.2015 року.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» прийнятий 28.12.2014 р., тобто після 15.07.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення органу місцевого самоврядування з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік є передчасним і протиправним.

Крім того, відповідно до положень п.9 розділу 2 Порядку надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №1204 від 28.12.2015 р. (далі Порядок), до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобовязання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Як встановлено судом, до податкових повідомлень - рішень від 17.06.2016 року № 00016271303 та № 00016261303 відповідачем не додано розрахунків податкових зобовязань із зазначенням необхідної для їх визначення інформації, зокрема, яких саме обєктів вони стосуються.

Позивачем, також, отримано податкове повідомлення-рішення від 06.06.2016 року про визначення суми податкового зобовязання із земельного податку з фізичних осіб.

Відповідно до положень п. 269.1 ст. 269 ПКУ, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно положень пп. 270.1.1 ст. 270 ПКУ, обєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

Приписами п. 284.1 ст. 284 ПКУ встановлено, що Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно положень ст. 285 ПКУ, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до положень п.п. 286.1, 286.5 ст. 286 ПКУ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до и. 9 додатку 2 Рішення Одеської ОСОБА_2 від 10.06.2016 року № 6762-VI на території міста Одеси податок на майно в частині плати за землю з 01.01.2016 року встановлений 3 відсотка для власників вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, розташованих її житлових будинках, які використовують дані приміщення для ведення підприємницької діяльності.

Згідно наданого відповідачем розрахунку земельного податку на 2016 року, ставка податку застосована (у % до грошової оцінки) 3, тобто встановлена рішенням Одеської міської ради від 10.06.2016 року.

Тобто відповідачем передчасно та протиправно застосовано ставку 3 %, виходячи з норм чинного податкового законодавства.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень грубо порушено порядок їх прийняття.

Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 14, 70, 71, 86, 128,159-164, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 06.06.2016 року на суму 700 119,09 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_2 віл 17.06.2016 року на суму 7 256,84 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_3 від 17.06.2016 року на суму 86 502,36 грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В.Бжассо