Ухвала суду № 62487319, 27.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2016 р. м.Київ К/800/7523/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Черпіцька Л.Т.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова до Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій», в якому просило стягнути заборгованість з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники, за період січень-червень 2014 року у розмірі 110324,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про несплату відповідачем в порушення вимог ст.24 Закону України від 13 грудня 1991 року №1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), на користь УПФ різниці між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій» на користь Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова заборгованість по витратах на фінансування різниці суми пенсій в розмірі 110324,59 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство «Центр енергетичних інновацій» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суддів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.

У касаційній скарзі зазначає, що товариство не здійснює ні наукової, ні науково-технічної діяльності, не проходило і на даний час не проходить державної атестації наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому норми Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» на нього не поширюються, правові підстави для стягнення сум витрат на виплату пенсій, що становить різницю між сумою пенсій, призначених згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, відсутні.

Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова у поданих запереченнях просить у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2001-2003 роках пенсійним органом, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», за період роботи на Публічному акціонерному товаристві «Центр енергетичних інновацій» призначена пенсія науковим працівникам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

На виконання вимог ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та п.2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року №372, Управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова направлені відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за січень - червень 2014 року.

Сума боргу ПАТ «Центр енергетичних інновацій» для покриття суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за січень - червень 2014 року становить 110324,59 грн.

Відповідачем у передбачені строки в добровільному порядку суму заборгованості по невідшкодованих коштах для покриття витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили із того, що відповідачем в добровільному порядку не сплачено витрати пенсійного фонду на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, що є підставою для стягнення такої заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вищевказаним вимогам щодо законності та обґрунтованості, прийняті без належного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон №1977-ХІІ) різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Згідно п.п.2, 4 цього Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не-бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року №372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. У разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами ПФУ до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону №1977-XII, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

Верховний Суд України у постанові від 05 червня 2012 року у справі № 21-78а12 прийшов до висновку, що у випадках, коли відбувається перетворення в процесі приватизації державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, до правонаступника переходять права і обов'язки державного підприємства, що приватизується, у тому числі й обов'язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону №1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Суди попередніх інстанцій у рішеннях зазначили, що на час набуття працівниками Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій» стажу наукової роботи, останній перебував у державній власності, мав найменування за період з 1951 по 1982 роки - Львівське відділення Всесоюзного Державного проектного інституту «Теплоелектропроект», з 1982 по 1986 роки - Львівське відділення Всесоюзного Державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту «Атомтеплоелектропроект», за період з 1986 по 1991 роки- Львівське відділення Всесоюзного Державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту «Теплоелектропроект», за період з 1991 по 1994 роки - Львівський Державний науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект», з 1994 по 2013 роки - відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-вишукувального інституту «Львівтеплоелектропроект», починаючи з 2013 року - Публічне акціонерне товариство «Центр енергетичних інновацій».

Проте, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не досліджувався статут відповідача - Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій», з якого б вбачалося, яка частина за зобов'язаннями згідно з розподільчим балансом перейшли до нього як правонаступника юридичної особи - відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-вишукувального інституту «Львівтеплоелектропроект» по призначеним раніше науковим пенсіям особам, колишнім працівникам, які набули науковий стаж на цьому підприємстві, відповідно до наданих довідок.

Обставини щодо правонаступництва відповідача мають істотне значення для правильного вирішення спору, проте судами належним чином не з'ясовані.

Також судами не встановлено, чи всі пенсіонери, яким виплачувалася різниця у пенсії, працювали на підприємстві, правонаступником якого є ПАТ «Центр енергетичних інновацій».

Крім того, судами не перевірено з наведенням у рішеннях відповідних мотивів доводи відповідача про те, що ПАТ «Центр енергетичних інновацій» не займається науковою діяльністю, не внесене до Державного реєстру наукових установ України, у нього відсутня вчена рада та ним не подавалося до органів державної статистики звітність форми 1.2 - наука, товариство не проходило атестацію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 1998 року №469 «Про затвердження Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ».

Не враховані судами обставини, встановлені ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2014 року у справі №К/800/49058/14.

У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центр енергетичних інновацій» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді