Ухвала суду № 62487262, 02.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/14264/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання наказу незаконним, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

15.03.2016р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконним наказу №17о/с від 25.01.2011р. про його звільнення з органів внутрішніх справ.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2016р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р., позовну заяву залишено без розгляду на підставі ст.100 КАС України в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з ухвалами судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено ч.2 ст.5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала; позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому, сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як вже вказувалось в цій ухвалі, з позовом про визнання незаконним наказу №17о/с від 25.01.2011р. про його звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_4 звернувся до суду 15.03.2016р., одночасно заявивши й клопотання про поновлення пропущеного строку звернення з позовом, в якому зазначав, що протягом тривалого часу - з 2010 по 2014 рік перебував у місцях позбавлення волі.

Проте, розглядаючи заявлене позивачем клопотання та відмовляючи в його задоволенні, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вказав на неподання ОСОБА_4 доказів, які підтверджують поважність причин пропуску ним строку звернення до адміністративного суду як такого та неможливість звернутись до суду після звільнення з місць позбавлення волі до 15.03.2016р. (часу фактичного подання позову у даній справі).

Разом з тим, ОСОБА_4 як в апеляційній, так і в касаційній скарзі зазначав, що протягом 2013 року він неодноразово звертався до Полтавського та Чернігівського окружних судів з позовами (у справах №816/6345/13-а, №816/7401/13-а, №816/7405/13-а), що також підтверджує той факт, що він, перебуваючи в місцях позбавлення волі, не був позбавлений можливості захисту своїх прав в судах України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду, відсутність підстав для визнання причин пропуску ним цього строку поважними, а отже й про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Що ж до посилань ОСОБА_4 в касаційній скарзі на те, що він не звертався з позовом у даній справі раніше, оскільки очікував на рішення Вищого адміністративного суду України (прийняте останнім 20.05.2015р.), яким, на думку позивача, підтверджено поважність причин пропуску ним строку звернення до суду в період 2010 - 2014 років, то такі посилання не є прийнятними з огляду на наступне.

Так, вказаною ухвалою Вищого адміністративного суду України залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014р. (справа №826/1420/14), якими, в свою чергу, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Державної пенітенціарної служби України №2/2/1-370/141П-і3о від 21.01.2014р. та зобов'язання останньої в подальшому не перешкоджати його участі у судових засіданнях в Полтавському окружному адміністративному суді.

Отже, питання дотримання ОСОБА_4 строку звернення до суду у даній справі не обговорювалось та не могло обговорюватись в межах розгляду вищевказаної справи №826/1420/14 й відповідно очікування ним на отримання копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015р. не може бути визнано поважною причиною пропуску зазначеного строку.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про прийняття судами за наслідками розгляду даної справи неправильних рішень, а тому підстав для скасування останніх колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.