Ухвала суду № 62487036, 27.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 вересня 2016 року м. Київ К/800/25376/16

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Усенко Є.А., розглянувши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016

у справі № 803/3810/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг"

до Міжрегіонального Головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників податків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик"

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 скасовано; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" задоволено: визнано протиправним і скасовано рішення Міжрегіонального Головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників податків про застосування фінансових санкцій від 20.11.2015 № 25749/0146/2810.

У касаційній скарзі Офіс великих платників податків ДФС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" відмовлено.

Як свідчить зміст касаційної скарги, обґрунтовуючи довід про невідповідність постанови суду апеляційної інстанції нормам матеріального і процесуального права, Офіс великих платників податків ДФС посилається на обставини щодо порушення товариством положень статей 11, 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", викладені в акті перевірки від 04.11.2015 № 120/09-19-21-11/1/34928470, на підставі якого були прийнято рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Як встановлено в судовому процесі, порушення позивачем норм статей 11, 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", на які орган ДФС вказує, як на підставу застосування фінансових санкцій, полягало у роздрібній торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої (горілка "Хлібний Дар" Класична" 0,5 л у наборі із безалкогольним сильногазованим напієм "Кока-Кола" реалізовувалася за ціною 46,84 грн. (54,99 грн. (ціна набору) - 8,15 грн. (ціна безалкогольного сильногазованого напою "Кока-Кола")), яка нижче встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 мінімальної роздрібної ціни на горілку 0,5 л міцністю 40 %, а саме: 54,90 грн.), та реалізації немаркованої продукції (пляшка вина "Лідія", термін придатності якого збіг 30.05.2015) при здійсненні господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на реалізації у позивача перебували одночасно набори, складовими яких були горілка "Хлібний Дар" Класична" 0,5 л та напій безалкогольний сильногазований на натуральних ароматизаторах "Кока-Кола" 0,5 л, за ціною 54,99 грн. (закупівельна ціна 45,36 грн.), з глобальним номером товарної позиції 4820178650328 у Всесвітній системі GS 1, та безалкогольні напої на натуральних ароматизаторах "Кока-Кола" 0,5 л за ціною 8,15 грн. (закупівельна ціна 6,78 грн.) з глобальним номером товарної позиції 54491472 у Всесвітній системі GS 1. Позивач здійснював продаж вищевказаного набору в цілому, а не окремо його складові, за ціною 54,99 грн., яка не була нижче ціни придбання такого набору (45,36 грн.), та з дотриманням вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957, оскільки на безалкогольний сильногазований напій "Кока-Кола" не встановлена мінімальна роздрібна ціна, що надає право суб'єкту господарювання самостійно та на власний розсуд вести цінову політику при реалізації такого товару, а тому вартість сильногазованого напою "Кока-Кола" як самостійного товару не може братися до уваги при визначенні його вартості як складової окремого товару - набору напоїв.

Також, встановивши, що відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.02.2015 №05.03.02-04/4423 та додатку до вказаного висновку гарантійний термін зберігання вина ординарного кріпленого десертного солодкого рожевого "Лідія", виробленого згідно ДСТУ 4806: 2007 "Вина. Загальні технічні умови", становить 24 місяці з дня виготовлення, та з огляд у на те, що під час перевірки було встановлено, що датою виробництва вина "Лідія" є 30.05.2014, суд дійшов висновку, що гарантійний термін зберігання вказаного вина закінчується 30.05.2016, а відтак є безпідставним твердження податкового органу щодо реалізації товариством немаркованої продукції з посиланням на положення частини 4 статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" абзацом 4 якої передбачено, що в разі зміни зразка марок акцизного збору закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби перебувають в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. За змістом цієї норми збіг терміну реалізації попередньо маркованої належним чином продукції не утворює склад правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Доводи відповідача про невідповідність постанови суду апеляційної інстанції нормам матеріального та процесуального права, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані лише посиланням на обставини щодо порушення товариством положень статей 11, 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", викладені в акті перевірки від 04.11.2015 № 120/09-19-21-11/1/34928470, на підставі якого були прийнято рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Ці обставини були предметом перевірки судом апеляційної інстанції з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам у справі; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016.

Відповідно до частини 6 статті 214 зазначеного Кодексу копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Питання про повернення судового збору з підстав, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII (редакція діє з 01.09.2015), вирішується судом за клопотанням особи про таке повернення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI судовий збір повертається у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Разом із тим за загальним змістом вказаної норми судовий збір повертається у випадку, коли наступили процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи і наданих сторонами доказів.

Таким чином, вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок щодо застосування норми пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 12.11.2014 № 6-138цс14 у справі за позовом комунального підприємства "Харківводоканал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лаки-Плюс" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лаки-Плюс" до комунального підприємства "Харківводоканал" про розірвання договору та відшкодування збитків.

Керуючись пунктом 5 частини 5, частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі № 803/3810/15.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити Офісу великих платників податків ДФС, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного

суду України Є.А. Усенко