Ухвала суду № 62483747, 03.11.2016, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2171/16-ц

Номер провадження 2-з/573/20/16

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2016 року м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані до неї матеріали,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Білопільського районного суду від 03 листопада 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Одночасно з позовом позивачка ОСОБА_1 заявила клопотання про його забезпечення шляхом накладення арешту, заборони на вчинення будь яких дій, у тому числі зняття з реєстрації легкового автомобіля комбі В ВАЗ- 2114403ЗНГ, реєстраційний знак НОМЕР_1, а також укладення будь яких угод і правочинів, видачу довіреностей на розпорядження ним та на банківські вклади і карткові рахунки, відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк» на імя відповідача до розгляду справи по суті.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 не бажає ділити з нею придбане у шлюбі майно та компенсувати його вартість. Останній має намір зняти з реєстрації автомобіль та продати його, частково зняв кошти у банку та розпорядився ними на власний розсуд.

Посилаючись на те, що позивач може здійснити продаж автомобіля та зняти всі кошти із банківських рахунків, що унеможливить виконання рішення суду про поділ майна подружжя у даній справі, ОСОБА_1 просить накласти арешт на автомобіль комбі В ВАЗ- 2114403ЗНГ, реєстраційний знак НОМЕР_1, заборонити вчинення будь яких дій відносно нього, у тому числі зняття з реєстрації, укладення будь яких угод і правочинів, видачу довіреностей на розпорядження ним, а також на банківські вклади і карткові рахунки, відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк» на імя ОСОБА_2, до розгляду справи по суті.

Вивчивши заяву та додані до них матеріали, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, розяснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України також передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, приходжу до висновку про залишення її без задоволення, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що відповідач є власником автомобіля, відносно якого вона просить вжити заходів забезпечення позову, а також, що на імя ОСОБА_2 відкриті будь-які рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_1 не довела, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення її прав.

Одночасно роз'яснюю, що ця відмова не позбавляє позивачку на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151, ст. 152, ст. 153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Копію ухвали направити заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: