Рішення № 62483740, 01.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5774/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючої судді Процик М.В.,

суддів Гірняк Л.А., Заїкіна А.П.,

при секретарі Гамарц Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Уточнивши свої позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивач просила постановити рішення, яким усунути їй перешкоди у користуванні квартирою № 57 в будинку № 4 по вул. Героїв Прикордонників в м. Одесі шляхом вселення в зазначену квартиру.

В обґрунтування позову позивач та її представник посилались на те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності відповідачам: ОСОБА_3 4/15 часток; ОСОБА_4 4/15 часток, та їй, ОСОБА_2, - 4/15 часток, на підставі свідоцтва про право власності на житло і свідоцтва про право на спадщину за законом, а також ОСОБА_5 належить 1/5 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло. Квартира має загальну площу 68,3 кв. м., у тому числі житлову 39,7 кв. м., і складається з 3-х житлових кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати, туалету. З листопада 2012 року відповідачі батько і сестра чинять позивачу перешкоди у користуванні спільною квартирою, не пускають до квартири, відібрали в неї ключі від квартири, позбавили можливості користуватися своїм майном, у звязку з чим позивач змушена захищати свої права у судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_4, яка діє від свого імені та від імені і в інтересах ОСОБА_3, позов не визнала в частині ствердження позивача про створення перешкод у користуванні квартирою. Відповідач пояснила, що право позивача на користування квартирою вони визнають, перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою не створюють, замки на дверях не змінювали, ключів у позивача не відбирали, натомість позивач сама у звязку зі створенням сімї в 2012 році добровільно покинула спірну квартиру.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 03 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційну скаргу підтримала в апеляційному суді позивач. Відповідачі до апеляційного суду не зявилися, про час та місце розгляду справи належно сповіщались.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про повне задоволення позову, з наступних підстав.

За правилами ст. 309 ч. 1 п. 3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є співвласником спірної квартири і має право користування спільною з відповідачами квартирою, що між сторонами склалися конфліктні стосунки, а тому позивач підлягає вселенню в спірну квартиру. В частині відмови в усуненні перешкод у користуванні квартирою, суд першої інстанції виходив з недоведеності позову ОСОБА_2

Однак висновки суду є суперечливими і колегія суддів з ними погоджується частково.

За змістом ст. ст. 317, 319, 321, 383 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб..

У відповідності зі ст. 358 ч.1,3 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Із матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю сторін. Спірна квартира має загальну площу 68,3 кв. м., у тому числі житлову 39,7 кв. м., і складається з 3-х житлових кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати, туалету. (а.с.8зв.) В спірній квартирі сторонам належать такі частки: ОСОБА_3 4/15 часток; ОСОБА_4 4/15 часток, та ОСОБА_2 - 4/15 часток, на підставі свідоцтва про право власності на житло № 0867 від 03 листопада 1997 року, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.11.2013р.(а.с.6-7,9-10) Окрім того, 1/5 частка спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло № 0867 від 03 листопада 1997 року належить ОСОБА_5. Порядок користування спірною квартирою у судовому порядку між співвласниками не визначався. Згідно з копією паспорту позивач значиться зареєстрованою в спірній квартирі з 1991 року(а.с.11зв.), проте фактично в ній не мешкає, а за наявним у справі договором мешкає в орендованому житлі АДРЕСА_3. (а.с.16-18)

Між сторонами склалися вкрай конфліктні стосунки з приводу спільного користування квартирою, яка є обєктом спільної часткової власності. У звязку з тим, що відповідачі не впускали позивача в спірну квартиру, не надавали їй можливості забрати свої теплі речі, та у звязку з побиттям 05.01.2013р., 29.01.2013р.,02.05.2015р. позивач зверталася до начальника Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, просила про допомогу, просила вжити заходи для реагування, просила забезпечити їй допуск в квартиру, сприяти в поверненні квартирних ключів, що вбачається із оглянутих апеляційним судом матеріалів ЖЄОЗП №№ 176,181 від 05.01.2013р., № 1235 від 01.02.2013р. та ЄО № 11687 від 02 травня 2015 року. З приводу побиття позивач 05.01.2013р. зверталася в травмпункт. На усі звернення позивачу рекомендовано звернутися до суду, оскільки між сторонами існують цивільно-правові відносини. Факт неможливості позивачу безперешкодно та безумовно користуватися спірною квартирою підтвердили у суді першої інстанції також свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, свідчення яких узгоджуються з дослідженими судом матеріалами, які надійшли із правоохоронних органів, і не були жодним чином спростовані відповідачами.

Висновки суду щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_2 в частині неможливості безумовно та безперешкодно користуватися спірною квартирою не відповідають вищенаведеним фактам і обставинам справи.

У відповідності зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із позовної заяви позивача вбачається, що позивач вимагала усунути їй перешкоди в користуванні квартирою, в якій їй належить 4/15 частки, шляхом вселення

За розясненням Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» ( п.п.33,35) «застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов'язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача.»

Вказані розяснення судом першої інстанції враховані не були. Здійснюючи вселення в спірну квартиру, суд тим самим усуває наслідки порушення прав позивача. Та за змістом позову «вселення» позивачем визначено способом усунення їй перешкод у здійсненні права користування своєю власністю в обєкті спільної часткової власності. Задовольнивши позов про вселення, і одночасно відмовивши в позові про усунення перешкод у користуванні квартирою, суд тим самим допустив ухвалення суперечливого рішення, необґрунтовано розєднавши одну правомірно заявлену позивачем позовну вимогу.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, виклавши резолютивну частину рішення в новій редакції, відповідно до змісту предявленого позову.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2) і ОСОБА_4 (09.06.1969р.н.,ІПН НОМЕР_2, прож. ІНФОРМАЦІЯ_3) усунути ОСОБА_2 (13.12.1974р.н., ІПН НОМЕР_3) перешкоди в користуванні квартирою № 57 у будинку № 4 по вул. Героїв Прикордонників у м. Одесі шляхом вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: Л.А. ОСОБА_9 Заїкін