Ухвала суду № 62483666, 28.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5588/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Цюра Т.В., Сидоренко І.П.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про укладення договору житлового найму квартири,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача про укладення договору житлового найму квартири (а. с. 3-6).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що 09.11.2014 року помер його батько ОСОБА_3 Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримав відмову в звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказану квартиру. Спірна квартира належить державному житловому фонду та перебуває в комунальній власності м. Одеси. ОСОБА_2 зазначає, що постійно проживав у зазначеній квартирі з моменту народження, підтримував її в належному стані, 17.03.2008 року був прописаний за вказаною адресою, а 24.12.2008 року знятий з реєстраційного обліку, хоча фактично продовжував проживати в даній квартирі. Позивач звертався до Приморської районної адміністрації з заявою про укладення договору найму спірної квартири, але у звязку з відмовою останнього, вимушений звертатися до суду із даним позовом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а. с. 40).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 43-46).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3 померлого 09 листопада 2014 року. ОСОБА_3 проживав та був прописаний за адресою: АДРЕСА_2 з 14.03.1967 року по день смерті, що підтверджується довідкою № 2300, виданою КП ЖКС «Порто-Франківський».

Розпорядженням Приморської районної адміністрації від 07.02.2008 року № 140 відкрито особовий рахунок на займану площу, яка складається з 1 кімнати, площею 26,18 кв.м. за вказаною адресою з правом укладення договору найму на імяОСОБА_3 Зазначена квартира перебуває в комунальній власності м. Одеси.

Позивач з 17.03.2008 року по 24.12.2008 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року по справі N 6-60цс12.

Зі змісту ч.1 ст.57 ЦПК України випливає, що доказами є відомості про факти, що цікавлять суд, на підставі яких він встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Згідно до ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд правильно не прийняв до уваги твердження позивача про те, що він дійсно проживав у спірній квартирі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази згоди померлого ОСОБА_3 на вселення позивача до спірної квартири.

Крім того, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надано доказів того, що він ніс витрати по утриманню спірної квартири, постійно проживав з померлим, вели з ним спільне господарство, не доведено того, що він вселився до спірної квартири саме як член сім'ї квартиронаймача, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Отже, доказів на підтвердження позовних вимог, матеріали справи не містять.

Довід апеляційної скарги про те, що спірна квартира є батьківською квартирою в якій він проживав постійно з дитинства також не підтверджений жодними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 носять описовий характер та не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_4