Ухвала суду № 62483625, 01.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5936/16

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2016року по справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» про стягнення заборгованості за депозитними договорами та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

08 грудня 2015р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду, посилаючись на те, що він за депозитним договором № 056-168 від 26 березня 2007року, як член кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» вніс вклад на депозитний рахунок кредитної спілки в розмірі 10000грн. строком на три роки.

Позивач вказав, що відповідач сплатив йому відсотки за перший рік користування його грошами в сумі 2800грн., та в подальшому відмовився від виконання своїх зобов'язань за договором.

Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь вклад в сумі 10000грн., відсотки за період з 26 березня 2008р. по 26 вересня 2015р. (за 7років 6 місяців) у розмірі 21000грн., 3% річних в сумі 2250грн., моральну шкоду в сумі 40000грн., оскільки на думку позивача невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед ним за вищевказаним договором завдало суттєві семирічні моральні страждання у зв'язку з неможливістю користуватись своїми грошима.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2016р. позов ОСОБА_2 задоволений частково (а.с.31-33). Суд стягнув з Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором № 056-168 про внесення вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 26 березня 2007р. у розмірі 33250грн., а саме: 10000грн. сума боргу; 21000грн. відсотки за договором; 2250грн., як 3% річних. В задоволені решти частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити в частині відмови у задоволені позову про стягнення на його користь моральної шкоди, ухвалити рішення про стягнення на його користь з Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» моральну шкоду в сумі 40000грн., посилаючись на те, що суд необґрунтовано відмовив йому у задоволені позову (а.с.39).

Справу розглянуто у відсутності сторін, які були належним чином сповіщені про слухання справи в апеляційній інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні ним правовідносини

Відповідно до укладеного депозитного договору № 056-168 від 26 березня 2007р., позивач ОСОБА_2, як член кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» вніс вклад на депозитний рахунок кредитної спілки в розмірі 10000грн. строком на три роки.

Відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем за вказаним договором щодо повернення сум вкладу у загальному розмірі 33250грн., з яких: 10000 грн. сума боргу; 21000грн. відсотки за договором; 2250 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якого є надання фінансових послуг. Відповідно до ч. 4 ст. 1066 ЦК України положення ЦК України застосовується до інших фінансових установ, в тому числі кредитних спілок.

Суд першої інстанції прийняв до уваги, що відповідач - Кредитна спілка «Всеукраїнське народне кредитне товариство», є фінансовою установою і дійсно прийняла від позивача гроші на депозитний рахунок на умовах строковості, зворотності та платності.

Згідно ч.2 ст.1060 ЦК України передбачає, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Згідно до положень ст. 1059-1061 ЦК України установа, яка отримала депозитний вклад повинна по закінченню строку його повернути, нарахувати та виплатити відсотки.

Також статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610, ч.4 ст.611 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання та у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: повернення грошового внеску.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки» внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності, тобто позивач по справі є законним власником свого вкладу та нарахованих щодо нього процентів.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення 33250грн., та висновок районного суду у зазначеній частині позовних вимог є правильними по суті.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди.

Правові відносини, які виникають з договору банківського вкладу (депозиту), врегульовані нормами ЦК України (ст.ст. 625, 1058-1065), що не передбачають такого виду відповідальності банку, як відшкодування моральної шкоди. Правовідносини, що існують між сторонами на підставі договору банківського вкладу, є зобов'язальними. У разі порушення зобов'язання моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це встановлено договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» не врегульовані правовідносини між фізичною особою і банком при укладанні банківського вкладу. Цим Законом передбачені умови захисту інтересів фізичної особи при отриманні споживчого кредиту. Не передбачена Законом можливість відшкодування моральної шкоди внаслідок не виконання договору про надання послуги.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Проте задоволення такої вимоги, за умови її пред'явлення, можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках, передбачених законом.

В умовах, коли законом можливість відшкодування моральної шкоди не передбачена, її відшкодування здійснюється лише у випадку, якщо сторони передбачили таку можливість в укладеному договорі.

Договором депозитного вкладу від 26 березня 2007р. не була передбачена можливість відшкодування кредитною спілкою позивачу моральної шкоди в наслідок неналежного виконання спілкою свого зобов'язання за договором.

Отже, правові підстави для відшкодуванні позивачу моральної шкоди у даному спорі були відсутні.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що районний суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до правильного обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову про стягнення моральної шкоди. Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильним по суті, відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів -,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2016року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В.Цюра

С.О.Погорєлова