Ухвала суду № 62483331, 06.09.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31222/16-к

Провадження № 1-кс/761/19102/2016

У Х В А Л А

Іменем України

06 вересня 2016 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О., при секретарі Толкач О.О., за участю старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Жернового Анатолія Васильовича,розглянувши клопотання про арешт тимчасово вилученого майна по кримінальному провадженню № 22016000000000026 від 11.02.2016 року,

в с т а н о в и в:

Старший слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майор юстиції Жерновий Анатолій Васильович, за погодженням ізстаршим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Калітенко С.О., звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Клопотання слідчий мотивує тим, що Головним слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22016000000000026 від 11.02.16 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258-5 КК України.

З квітня 2014 року по теперішній час невстановлені фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою підриву економічної безпеки держави розробили та впровадили протиправну схему з отримання прибутку від незаконного виготовлення, зберігання, збуту та транспортування з метою збуту, а також введення в обіг на ринку України небезпечної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та інших підакцизних товарів, товарів народного вжитку, проведення незаконних валютних операцій, незаконним видобуванням та реалізацією вугілля, а також здійснюють прикриття незаконної діяльності та сприяння легальним платникам податків в умисному ухиленні від сплати податків шляхом формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств, а отримані від даних протиправних дій прибутки спрямовуються на фінансування та матеріальне забезпечення терористичних організацій «ДНР/ЛНР».

Під час досудового розслідування отримано повідомлення ДКР СБ України № 2/2/4-17863 від 21.05.16 про те, що службові особи ТОВ «Профнастил» (код ЄДРПОУ 33516006, м. Дніпро, вул. Надії Олексієнко (колишня вул. Чичеріна), буд. 100), яке займається виготовленням та реалізацією профнастилу, здійснюють протиправну діяльність, пов'язану з фінансуванням терористичної організації «ДНР».

Встановлено, що у квітні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші службові особи ТОВ «Профнастил», з метою фінансування терористичної організації «ДНР», за рахунок виробничих потужностей існуючого структурного підрозділу ТОВ «Профнастил» у м. Донецьку, умисно створили на тимчасово не підконтрольній території Донецької області Товариство з обмеженою відповідальністю «Профнастил Донбасу» (м. Донецьк, вул. Ілліча, 3, офіс 212, склад: м. Донецьк, Петровський район, вул. Ревякіна, 24Д), яке не зареєстровано у відповідних органах та не є платником податків в Україні, а також зареєстрували його у так званому департаменті державної реєстрації міністерства доходів і зборів терористичної організації «ДНР».

Реєстрація зазначеного підприємства була здійснена відповідно до протоколу № 1 «Загального зібрання учасників ТОВ «Профнастил Донбасу» від 03.04.2015 р. за дорученням ОСОБА_3 - громадянином України ОСОБА_4, який також здійснює керівництво діяльністю підприємства.

В подальшому зареєстроване ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у терористичній організації «ДНР» ТОВ «Профнастил Донбасу» отримало так звані ідентифікаційний код 50006926 та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи у так званому «міністерстві доходів і зборів терористичної організації «ДНР» серії АА03 № 00721 за номером реєстраційного запису в так званому єдиному державному реєстрі самопроголошеної «ДНР» 0101015264.

Здійснюючи у період з квітня 2015 року до теперішнього часу свою незаконну підприємницьку діяльність, пов'язану з виготовленням та реалізацією на тимчасово непідконтрольній території Донецької області та іншій території України профнастилу, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші службові особи ТОВ «Профнастил» та ТОВ «Профнастил Донбасу» сплачують фіскальні та податкові збори до так званих державних фіскальних органів зазначеної терористичної організації, чим фінансують її діяльність. При цьому зазначені особи розуміють, що сплачені ними у вигляді фіскальних та податкових зборів кошти, у т.ч. витрачаються на фінансове та матеріальне забезпечення незаконних збройних формувань, які створені у складі терористичної організації «ДНР» та ведуть бойові дії проти сил антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях, а також вчиняють терористичні акти та диверсії.

Таким чином, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші службові особи ТОВ «Профнастил», створивши у квітні 2015 року на непідконтрольній території Донецької області суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «Профнастил Донбасу», здійснюючи підприємницьку діяльність на даній території та сплачуючи фіскальні, податкові, та інші збори до так званих державних фіскальних органів терористичної організації «ДНР», вчинили фінансування тероризму, тобто дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення терористичної організації «ДНР».

Зазначеними діями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші службові особи ТОВ «Профнастил» вчинили злочин, передбачений ст. 258-5 КК України.

Встановлено, що до зазначеної злочинної діяльності окрім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також причетна ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідальна за реалізацію продукції у Донецькій області та обізнана про діяльність ТОВ «Профнастил Донбассу», а також приймає участь у діяльності останнього.

Крім того, під час обшуку офісного приміщення, за місцем роботи ОСОБА_8 виявлено фінансово-господарську документацію щодо діяльності ТОВ «Профнастил Донбасу» (виписки по рахунку в Центральному республіканському банку ДНР, рахунки-фактури тощо), що підтверджує причетність ОСОБА_8 до вчинення даного кримінального правопорушення та обізнаності про злочинну діяльність, спрямовану на фінансування терористичної діяльності.

Згідно повідомлення оперативного підрозділу ОСОБА_8 за дорученням ОСОБА_3 неодноразово виїжджала у Донецьку обл. в район лінії розмежування з метою отримання від ОСОБА_4 первинної документації щодо здійснення господарської діяльності ТОВ «Профнастил Донбасу» для ведення бухгалтерського обліку, а також грошових коштів, отриманих від реалізації продукції на тимчасово окупованій території.

31.08.16 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12.08.16 проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1, за місцем фактичного проживання ОСОБА_8, в ході якого, серед іншого, вилучено предмети, що можуть мати значення для розслідування вказаного кримінального провадження та не були визначені в ухвалі слідчого судді від 12.08.16, а саме наступні грошові кошти:

- банкноти національного банку України номіналом 500 (п'ятсот) гривень у загальній кількості 1 140 (одна тисяча сто сорок) одиниць, що складає 570 000 (п'ятсот сімдесят тисяч) гривень;

- банкноти національного банку України номіналом 200 (двісті) гривень у загальній кількості 100 (сто) одиниць, що складає 20 000 (двадцять тисяч) гривень;

- банкноти номіналом 500 (п'ятсот) ЕURO у загальній кількості 58 (п'ятдесят вісім) одиниць, що складає 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) ЕURO;

- банкноти номіналом 100 (сто) ЕURO у загальній кількості 50 (п'ятдесят) одиниць, що складає 5 000 (п'ять тисяч) ЕURO;

- банкноти номіналом 50 (п'ятдесят) ЕURO у загальній кількості 388 (триста вісімдесят вісім) одиниць, що складає 19 400 (дев'ятнадцять тисяч чотириста) ЕURO;

- банкноти номіналом 10 (десять) ЕURO у загальній кількості 200 (двісті) одиниць, що складає 2 000 (дві тисячі) ЕURO.

Будь-яких документів, які б підтверджували походження вказаних коштів у ході обшуку виявлено не було, а особи які займали вказане приміщення підтверджуючих документів не надали.

Вказані грошові кошти оглянуто та описано у відповідному протоколі огляду, а також визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збережені цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

В судовому засіданні слідчий зазначив, що у вирішенні клопотання покладається на розсуд суду.

Вислухавши думку слідчого, володільця майна ОСОБА_9, який заперечував проти задоволення клопотання та пояснив, що надав слідчому всі документи, які підтверджують походження коштів, дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 10, ч. 11 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 96 2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Зважаючи на викладене, а також те, що достатніх підстав та доказів для арешту тимчасово вилученого майна не надано, слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Жернового Анатолія Васильовича про арешт тимчасово вилученого майна, відмовити в повному обсязі.

Ухвалу слідчого судді може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва.

Слідчий суддя :