Рішення № 6247952, 23.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.09 Справа № 28/172/09

Суддя Яцун О.В.

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1)

до відповідача Приватного виробничо-комерційного підприємства “Фірма “Поліграф” (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 153, кв. 124)

про стягнення 620 970, 00 грн. та зобовязання вчинити певні дії

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 представник на підставі довіреності №б/н від 09.04.2009р.

від відповідача: Соболева Д.І. представник на підставі довіреності №1 від 03.06.09р.

Здійснюється звукозапис судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача 620970 грн. збитків та зобовязання відповідача усунути перешкоди в користування майном.

Ухвалою суду від 31.03.2009р. порушено провадження у справі №28/172/09, судове засідання призначено на 22.04.2009р., у сторін витребувані необхідні для розгляду справи документи.

Також ухвалою від 31.03.2009р. було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

08.04.2009р. ухвалою господарського суду було задоволено повторне клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ПВКП «Фірма «Поліграф», що належать відповідачу на праві власності, в межах ціни позову в розмірі 620970 грн. до розгляду позовної заяви по суті.

В ході розгляду справи від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка по суті є заявою про зміну підстав позову.

Заява відповідає положенням ст. 22 ГПК України, розглянута судом, уточнені позовні вимоги прийняті до розгляду.

Таким чином, на розгляді суду є вимоги позивача про стягнення з відповідача 561410 грн. збитків та зобовязання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном.

17.06.2009р. до суду надійшла зустрічна позовна заява ПВКП «Фірма «Поліграф»до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння, шляхом повернення майна.

Ухвалою суду від 17.06.2009р. зустрічна позовна заява повернена судом заявнику на підставі п.4 ст. 63, ст.60 , ст. 86 ГПК України.

В ході розгляду справи неодноразово оголошувалися перерви з метою ознайомлення відповідача з матеріалами справи, судовий розгляд відкладався для надання сторонами додаткових доказів, також провадження у справі зупинялося.

Судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, оскільки не було надано доказів подання такої скарги.

Також відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб , які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_2, оскільки рішення по справі не впливає на їх права та обовязки.

Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог. В якості підстав для стягнення збитків посилається на те, що позивачка є власником нерухомого майна, яким незаконно користується відповідач. Збитки складаються з сум орендної плати за період з липня 2008р. по квітень 2009р. по договору оренди від 26.05.2008р., укладеного між позивачкою та ФОП ОСОБА_2, в сумі 548910 грн. та 12500 грн. за договором зберігання майна, укладеного з ФОП ОСОБА_5.

Представник відповідача проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачкою не надано доказів, що вона є власником майна. Договори оренди та зберігання є фіктивними. Доказів їх виконання суду не надано. В задоволенні позовних вимог просили відмовити.

В судовому засіданні 23.06.2009р. представникам сторін у відповідності до ст.85 ГПК України було проголошено рішення в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать надані до суду матеріали, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2008р. по справі №2-332/08р. було задоволено позов ОСОБА_1; розірвано договір купівлі-продажу 39/100 частин нежитлової будівлі інв. № 006 (літ. А-2, А-1), розташованої за адресою АДРЕСА_2, укладений 27.12. 2005р. між ОСОБА_6 та ПВКП «Фірма «Поліграф», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. у реєстрі №10412; визнано за ОСОБА_1 право власності на 39/100 частин нежитлової будівлі інв. № 006 (літ. А-2, А-1), розташованої за адресою АДРЕСА_2; стягнено ПВКП «Фірма «Поліграф»на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на ІТР справи.

Рішення набрало законної сили.

Право власності ОСОБА_1 на майно зареєстровано в реєстрі права власності на нерухоме майно 07.04.2008р.

Будучи власником нерухомого майна, з метою отримання прибутку ФОП ОСОБА_1 26.05.2008р. уклала договір оренди нерухомого майна.

Розділом 2 договору встановлено, що метою використання обєкту оренди є здійснення підприємницької діяльності.

Строк дії договору складає два роки (п.3.1).

Пунктом 4.1 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, складає 40660 грн. за місяць.

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що орендна плата сплачується орендарем щомісячними платежами, кожен з яких включає місячний платіж, що дорівнює загальній сплаті за оренду всього приміщення у розмірі, вказаному п.4.1 в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше 10 числа місяця, що передує наступному орендному періоду.

Відповідно до п. 4.3 договору орендар зобовязаний протягом трьох днів з моменту прийняття обєкту, що орендується, перерахувати орендну плату за 6 місяців авансом.

Строки та порядок передачі обєкту були встановлені розділом 5 договору.

В звязку з тим, що в приміщенні, яке передавалося в оренду було розташоване майно, що належить на праві приватної власності ПВКП «Фірма «Поліграф», 30.05.2008р. сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, якою внесено зміни до п.5.2 та п. 5.4 договору.

Також 04.07.2008р. ФОП ОСОБА_1 (поклажедавець) та ПП ОСОБА_5 (зберігач) було укладено довір зберігання майна, відповідно до умов якого зберігач на умовах, встановлених в договорі, за винагороду, зобовязується перевезти та зберігати типографське обладнання та повернути поклажедавцеві за його вимогою.

15.11.2008р. відповідно до акту прийому-передачі на зберігання ПП ОСОБА_5 було передано станок офсетний 1986 року випуску вартістю 50000 грн.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст.134 Господарського кодексу України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим субєктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна , передбачених цим кодексом.

Статтею 319 Цивільного кодексу України також передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Непорушність права приватної власності встановлено ст. 41 Конституції України.

Як було зазначено вище позивачка ОСОБА_1 є власником 39/100 частин нежитлової будівлі інв. № 006 (літ. А-2, А-1), розташованої за адресою АДРЕСА_2.

Разом з тим, відповідач і до цього часу займає спірне приміщення.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Cтаттею 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права субєктів господарювання захищаються законом.

Збитки завдані субєкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються відповідно до закону.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад та розмір відшкодування збитків визначений ст. 225 ГК України, а умови і порядок відшкодування збитків ст. 226 ГК України.

В звязку з незаконним займанням відповідачем приміщень на його адресу були направлені листи з вимогами про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення № 1/05-06 від 05.06.08р., №5/25-06 від 25.06.08р.

Також в листі від 05.06.2008р. пропонувалося відповідачу укласти договір оренди приміщення, оскільки там знаходиться майно, в т.ч. і великогабаритне типографське обладнання, що належить відповідачу.

Відповіді від відповідача отримано не було.

25.06.2008р. відповідач був попереджений про припинення доступу до займаних приміщень.

07.07.2008р. позивач попередив відповідача про несення ним збитків в звязку з не звільненням відповідачем приміщення та про необхідність їх відшкодування.

Також суду наданий акт від 31.12.2008р.складений в присутності представників органів внутрішніх справ, який свідчить про намагання позивача звільнити займане приміщення від майна, яке належить на праві власності відповідачу та про перешкоджання директором відповідача цим спробам.

Лише 13 березня 2009р. ПВКП «Фірма «Поліграф»на адресу позивача було надіслано запит про узгодження строків вивозу майна фірми та її співробітників, отриманий 20 числа позивачем.

Згідно ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання повинні викону ватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених зако ном. Той самий припис міститься у п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача компенсації за завдані збитки: втрачена вигода у розмірі 548910 грн. за договором оренди від 26.05.2008р. та реальні збитки в розмірі 12500 грн. за договором зберігання.

Разом з тим, заявлена позивачем вимога про стягнення збитків підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача неодержаний прибуток по договору оренди за липень 2008р. квітень 2009р. В той же час відповідно до розрахунку позивач зазначає період з 16.02.2008р. до 08 квітня 2009р. (13, 5 місяців).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем здійснений розрахунок за період більший ніж це заявлено до стягнення, і розгляду підлягають позовні вимоги за період липень 2008р. 08.04.2009р. (9 місяців).

Враховуючи зазначене, з відповідача підлягають стягненню збитки в розмірі 365940 грн. (40 660грн.*9 міс.), як неодержаний прибуток (упущена вигода) по договору оренди від 26.05.2008р. В іншій частині позовних вимог про стягнення упущеної вигоди по договору оренди належить відмовити.

До того ж слід зазначити, що позивачка ніяким чином не могла б одержувати прибуток по договору оренди з 16.02.2008р., оскільки сам договір було укладено лише в травні 2008р.

Договір оренди від 26.05.2008р. містить усі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, недійсним у встановленому порядку не визнаний.

Доказів його фіктивності відповідачем не надано.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що стягувати збитки з ТОВ «Перша професійна ріелторська компанія»не має підстав, оскільки зазначена особа надавала позивачу інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги, які повязані з пошуком потенційного орендаря приміщення, а не перешкоджала ОСОБА_1 користуватися належним їй на праві власності приміщенням.

Доводи відповідача щодо його необізнаності в тому, що позивачка є власником майна спростовуються матеріалами справи, зокрема рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2008р. по справі №2-332/08р. розгляд якої здійснювався за участю представника відповідача.

Щодо стягнення збитків за договором зберігання в сумі 12500 грн. суд вважає, що ці позовні вимоги заявлені позивачем передчасно.

Відповідно до п.3.2 договору зберігання винагорода перераховується поклажедавцем зберігачу протягом 3 днів з моменту повернення йому товару, зазначеного в п.1.1 договору.

Доказів повернення майна суду не надано, так само як і не надано доказів оплати 12500 грн. ПП ОСОБА_2 за виконання договору зберігання.

Зазначені витрати є реальними збитками позивача і можуть бути відшкодовані судом, або відповідачем в добровільному порядку, лише в разі надання доказів про їх понесення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Зберігання майна не за місцем проживання зберігача не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо позовних вимог про зобовязання ПВКП «Фірма «Поліграф»усунути перешкоди, які створено відповідачем при користуванні позивачем нежитловою будівлею, яка належить позивачу на праві власності слід зазначити наступне:

13 березня 2009 року відповідачем на адресу позивача було надіслано запит про узгодження строків вивозу майна фірми та її співробітників.

В той же час, позивачем відповідь на цей запит надана не була.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з квітня 2009 року спірне приміщення не звільняється саме з вини позивача.

Позовні вимоги про зобовязання ПВКП «Фірма «Поліграф»усунути перешкоди в користуванні майном задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України здійснюється прострочення виконання зобовязання саме кредитором (позивачем у справі).

До того ж позивач так і не уточних які саме перешкоди створює відповідач і яким чином необхідно їх усунути.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове підтвердження позивачем заявлених позовних вимог в сумі 365940 грн. збитків за період липень 2008р. березень 2009р. (включно). В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Доводи сторін спростовуються вищевикладеними обставинами.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, ст. ст. 134, 175, 193, 224, 225, 226 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Фірма «Поліграф»(69035, м.Запоріжжя, пр. Леніна, б.153, кв. 124, код ЄДРПОУ 13618822) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. ПІН НОМЕР_1) 365940 (триста шістдесят пять тисяч девятсот сорок) грн. збитків, 3659(три тисячі шістсот пятдесят девять) грн. 40 коп державного мита та 69 (шістдесят девять) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 23 червня 2009р.