Ухвала суду № 62475651, 02.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 314/5193/15 Головуючий у 1 інстанції: Кофанов А.В.

№ провадження 22-ц778/2595/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визначання права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення та усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого зазначала, що у 2008 році за відповідачем на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області було визнано право власності на жилий будинок з надвірними будівлями № 43 по вул. Радянській в с. Скелювате Вільнянського району Запорізької області та земельну ділянку біля нього. Навесні 2015 року вона домовилася з відповідачем про продаж їй жилого будинку № 43 в с. Скелювате Вільнянського району Запорізької області.

28.04.2015 року вони уклали між собою попередній договір купівлі-продажу, відповідно до якого сторони погодили суттєві умови майбутнього договору купівлі-продажу, і вона передала відповідачу грошові кошти у розмірі 40 000 грн. в рахунок ціни за будинок. Після цього відповідач стала наполягати на повному розрахунку за договором, і того ж дня вона передала їй додатково суму у розмірі 10 000 грн. за будинок і земельну ділянку, про що було складено письмову розписку відповідачем. Після укладення попереднього договору вона проживає у будинку, несе витрати на його утримання, сплату комунальних платежів, земельного податку тощо. Але у подальшому, відповідач стала ухилятися від укладення договору купівлі-продажу, стала вимагати сплати додаткових грошових коштів під різними приводами.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд визнати дійсним договір укладений 28 квітня 2015 року між ОСОБА_3 як покупцем та ОСОБА_4 як продавцем відповідно до умов якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила жилий будинок № 43 по вул. Радянській в с. Скелювате Вільнянського району Запорізької області та земельну ділянку біля нього загальною площею 0,624 га, розташовану в с. Скелювате Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва; визнати за нею право власності на житловий будинок № 43 по вул. Радянській в с. Скелювате Вільнянського району Запорізької області.

Визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2321582500:12:001:0070, площею 0,1248 га розташовану в с. Скелювате Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2321582500:12:001:0070, площею 0,1248 га розташовану в с. Скелювате, Вільнянського району, Запорізької області, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, що раніше належала ОСОБА_5 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП б/н від 01.01.1995 року, відповідно до рішення Вільнянского районного суду у Запорізькій області справа № 2-412/2008 від 11.02.2008 року було визнано право власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_6; визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2321582500:12:001:0070, площею 0,1248 га розташовану в с. Скелювате, Вільнянського району, Запорізької області, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, що раніше належала ОСОБА_4 і згідно ОСОБА_5 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2321582500:12:001:0072, індексний номер № 44281075 від 22.09.2015 року; визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2321582500:12:001:0073, площею 0.1248 га розташовану в с. Скелювате, Вільнянського району, Запорізької області, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, що раніше належала ОСОБА_4 згідно ОСОБА_5 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2321582500:12:001:0073, індексний номер № 44338534 від 23.09.2015 року; визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2321582500:12:001:0074, площею 0,1248 га розташовану в с. Скелювате, Вільнянського району, Запорізької області, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, що раніше належала ОСОБА_7 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП б/н від 01.01.1995 року, відповідно до рішення Вільнянського районного суду у Запорізькій області справа № 2-412/2008 від 11.02.2008 року було визнано право власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_6 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку та усунення перешкод користуванні майном.

В зустрічному позові зазначала, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.06.2015 року № 39226280 їй на праві приватної власності належить жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами за № 43 по вул. Радянській в с. Скелювате Вільнянського району Запорізької області.

28 квітня 2015 року між нею та ОСОБА_3 було укладено попередній договір, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8, реєстр. № 4347. Відповідно до умов цього договору, сторони погодили в обумовлений в цьому договорі строк (не пізніше 25 серпня 2015 року (п.5 Договору)), укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим договором. В цей же строк вона мала звільнити будинок від своїх речей.

Під приводом оформлення документів на будинок та надання доступу до нього техніка відповідач змусила її на початку травня 2015 року віддати їй ключі від будинку. У травні 2015 року відповідач незаконно зайняла будинок і досі в ньому незаконно та без реєстрації проживає. Вказує, що відповідач з травня 2015 року не пускає її до будинку, відмовилась повернути ключі від нього, не відала будматеріали та інші речі, що знаходилась в ньому, тобто фактично перешкоджає їй в розпорядження її майном, без її згоди, частково знесла міжкімнатні перегородки в будинку, замінила вікна та двері, засадила земельні ділянки кущами. Вважає, що відповідач проживає у будинку без достатніх правових підстав, порушує її права як власника.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд витребувати з незаконного володіння та користування належній їй на права приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: вул. Радянська, 43 с. Скелювате Вільнянського району Запорізької області, шляхом виселення відповідача з будинку, та усунути перешкоди у користуванні ним шляхом демонтажу вхідних замків на житловому будинку та звільнення земельних ділянок від насаджень.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 лютого 2016 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним позовом та обєднано в одне провадження.

ОСОБА_9 Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення та усунення перешкод у користуванні майном задоволено частково.

Виселено ОСОБА_3 з житлового будинку № 43 по вул. Радянській в с. Скелювате Вільнянського району Запорізької області. В задоволені іншої частини зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в задоволені зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2008 року за ОСОБА_4 було визнано право власності на жилий будинок № 43 по вул. Радянській с. Скелювате, Вільнянського району , Запорізької області та право власності на земельну ділянку, що знаходиться за цією ж адресою, надану для ведення садівництва ( а.с. 12).

Відповідно до копії витягу Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що 03.03.2008 року за ОСОБА_4.М. на підставі вищезазначеного рішення було зареєстровано право власності на вищезазначений будинок ( а.с. 13).

28.04.2015 року між сторонами укладено попередній договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 4347, за умовами якого ОСОБА_4 зобовязується в майбутньому, в обумовлений в п. п. 5-8 цього договору строк, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами за № 43 по вулиці Радянській в с. Скелювате, Вільнянського району, Запорізької області.

Відповідно до п. 5 цього договору сторони передбачили, що продаж цього будинку буде вчинено за 50000 грн. з урахуванням суми забезпечення виконання зобовязання, переданої за цим договором. Укладання та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься не пізніш двадцять пятого серпня 2015 року у нотаріальній конторі, визначеній за згодою сторін. У разі, якщо одна сторона ухиляється від виконання зобовязань за цим договором ( тобто ухиляється від укладання основного договору), інша сторона вправі звернутися до суду з вимогою про примушення укласти основний договір, на умовах, визначених цим договором. Одностороння відмова від виконання зоовязань за цим договором не допускається.

В пункті 8 попереднього договору сторони передбачили, що до підписання цього договору, в рахунок належних за основним договором платежів і на забезпечення його виконання ОСОБА_3 передає ОСОБА_4, а ОСОБА_4 приймає від ОСОБА_3 грошове забезпечення у розмірі 40000 грн.

Також 28.04.2015 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 гроші в розмірі 10000 грн. за проданий дім і землю за адресою Запорізька область, Вільнянський район с. Скелювате пр.. Радянський, 43., про що свідчить розписка від 28.04.2015 року ( а.с. 17) .

В пунктах 9, 10 цього договору сторони передбачили, що зобовязання встановлене даним договором, припиняється, якщо договір купівлі-продажу зазначеного будинку не укладений протягом строку, встановленого п. 5 даного договору, або якщо жодна із сторін не напраить другій стороні пропозицію про його укладення. Якщо договір купівлі-продажу не буде укладено протягом строку, встановленого в п. 5 даного договору з вини ОСОБА_4, то останн зобовязана протягом трьох календарних днів з дня настання зазначеного строку повернути ОСОБА_10 подвійну суму грошового забезпечення, що була отримана нею за даним договором. Якщо договір купівлі-продажу жилого будинку не буде укладений протягом строку з вин ОСОБА_10, то сума отримана ОСОБА_4 залишається у неї. ( а.с. 15-16).

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що у зазначений у попередньому договорі строк, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений не був.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Із договору від 28 квітня 2015 року вбачається, що його предметом є попередня угода про намір укласти договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами за номером 43 по вулиці Радянській в с. Скелювпате Вільнянського району Запорізької області .

Оскільки судом встановлено, що сторонами не було укладено основний договір купівлі-продажу жилого будинку № 43з надвірними будівлями та спорудами розташованого по вулиці Радянській в с. Скелювате Вільнянського району Запорізької області до двадцять пятого серпня 2015 року, як це зазначено в п.. 5 попереднього договору, то зобов'язання встановлене попереднім договором від 28.04.2015 року припинилося, і в такому випадку настають правові наслідки передбачені в п. п. 5, 10 попереднього договору, тобто передбачені способи захисту порушених прав та інтересів його сторін.

Позивач в позовній заяві також вказує, що 28 квітня 2015 року між сторонами була дійсно досягнута домовленість з купівлі-продажу спірного жилого будинку та земельної ділянки, про що свідчить факт надання відповідачем ОСОБА_4 нотаріально засвідченої довіреності на представника з правом продажу спірного жилого будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки біля нього, коли будуть готові усі необхідні документи для оформлення такого нотаріального договору купівлі-продажу, чоловік відповідача ОСОБА_11 у нотаріально оформленій заяві від 28 квітня 2015 року надав свою згоду на купівлю-продаж спірного жилого будину з надвірними будівлями та земельною ділянкою, на підтвердження виконання договору купівлі-продажу сторони склали письмовий договір розписку від 28 квітня 2015 року про сплату позивачем грошових коштів за проданий жилий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку у розмірі 10000.00 грн., при цьому ОСОБА_4 передала ключі від будинку та технічну документацію на жилий будинок, зазначила в розписці, що претензій до позивача не має. До теперішнього часу вона володіє та користується спірним жилим будинком та земельною ділянко біля нього, сплачує комунальні платежі, утримує будинок в належному стані, тому з підстав передбачених ч. 2 ст. 220 ЦК України просила визнати договір укладений 28 квітн 2015 року дійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, зокрема, недодержання форми правочину, встановленої законом.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення .

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, в порушення вимог даної статті позивачем не надано належних письмових доказів на підтвердження домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору, а також відсутні докази щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідченнятакого договору, що є обов'язковою юридичною умовою для застосування положень ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Як вбачається з позовної заяви позивач просила визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку № 43 по вулиці Радянській у селі Скелювате, Вілняннського району, Запорізької області та земельну ділянку біля нього загальною площею 0, 624 га . При цьому позивач зазначає, що право власності на цю земельну ділянку визнано за відповідачем ОСОБА_9 Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2008 року.

Разом з тим, виходячи з аналізу положень ч. 2 ст. 200, ст. ст. 657, 662 ЦК України, ч. 1 ст. 55 Закону України "Про нотаріат" норма ч. 1 ст. 656 ЦК України містить виключення, а саме не може бути укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке не є об'єктом права власності продавця на момент укладення договору, оскільки такий договір не міг бути посвідчений нотаріально в момент цього укладення через відсутність у продавця документа про належність йому зазначених в договорі обєктів нерухомості на праві власності, хоча цей договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Таким чином, суд на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України може визнати дійсним такий договір, який на момент його укладення міг бути укладений сторонами з дотриманням вимог закону, у тому числі і щодо цього нотаріального посвідчення (ст. 657 ЦК України), однак одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Натомість, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0.624 га, яка розташована біля вищезазначеного жилого будинку.

ОСОБА_9 Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2008 року, на яке посилається позивач, за віповідачем ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою по вул. Радянській, 43, с. Скелювате, Вільнянського району, Запорізької області надану для ведення садівництва без зазначення її площі.

Крім того, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину, здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (ч. ч. 1, 2 ст. 209 ЦК України). Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом (ч. ч. 1, 2 ст. 210 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що договір купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 28 квітня 2015 року не міг бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, і, відповідно, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Таким чином, при ухваленні рішення суд правильно застосувавши норми ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України, повно та всебічно зясував обставини справи на які посилалися сторони, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, а відтак, часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні спірним жилим будинком шляхом виселення позивача з підстав, передбачених ст. 391 ЦК України.

Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою та не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 37, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

ОСОБА_12 ОСОБА_1

Судді: О.М. Кримська

ОСОБА_2