Ухвала суду № 62474893, 03.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/679/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Головець М.А., за участю прокурора Томишинець С.В., захисника адвоката ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 20.09.2016.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, неодружений, раніше не судимий, підозрюваний у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4, 5 ст.185, ч. 1, 2 ст.289 КК України.

З ухвали слідчого судді вбачається, що 03.02.2016, близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_4, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, а саме з метою вчинення крадіжки, шляхом пошкодження вхідних дверей будинку № 28 по вул. Пушкіна в м. Тячів Закарпатської області, незаконно та таємно проник всередину приміщення будинку, який належить ОСОБА_5, та із спальної кімнати, а саме з тумбочки, яка там знаходилась, викрав грошові кошти в сумі 7 300 грн., з під правого матрацу спального ліжка 703 долари США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 03.02.2016 становить 18188,55 грн., з дивану - 35 200 євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 03.02.2016 становить 994416,26 грн., а також із приймальної кімнати будинку, де розбивши копилку у вигляді «миші», яка знаходилась в серванті, викрав 50 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 03.02.2016 становить 1 293637,8 грн., після чого, заволодівши вище вказаними грошовими коштами, вийшов з будинку та втік з місця пригоди, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 2 313542,61 грн..

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, віднесених до категорії тяжких злочинів, за яке Кримінальним Кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років; відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України: може переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; може незаконно впливати на потерпілу та свідків з метою зміни ними показів на свою користь; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; також знаходячись на волі, він може вчинити інші кримінальні правопорушення, а також на розгляді в суді перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_4І, під час розгляду якого останній вчинив новий злочин.

-2-

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить ухвалу слідчого судді від 20.09.2016 - скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотанні старшого слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області від 19.09.2016 щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 Указує, що клопотання про продовження строків тримання під вартою було подано до Тячівського районного суду 19.09.2016, тобто всупереч вимогам ч.1 ст.199 КПК України. У порушення вимог ч.1 ст.117 КПК України, а ні слідчий, а ні прокурор не клопотали про поновлення пропущеного ними строку подання клопотання про продовження строків тримання під вартою. Крім того, зазначає, що ні слідчим, ні прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4, у скоєнні ним інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України. Як убачається із клопотання про продовження строку тримання під вартою, клопотання подане по кримінальному провадженню №12015070160000173 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3,4,5 ст.185 та ч. ч. 1,2 ст.289 КК України. У той же час, обґрунтування клопотання зводиться до одного епізоду, який нібито мав місце 03.02.2016, коли в ОСОБА_5 з будинку №28 по вул. Пушкіна в м. Тячів було викрадено грошові кошти на суму 2313 542,61 грн., який кваліфікований за ч.5 ст.185 КК України. До клопотання про продовження строку тримання під вартою додано ряд додатків, загалом на 13 арк., в той же час жодного доказу обґрунтованості підозри предявленої ОСОБА_4, до інкримінованих йому діянь не додано. Так є, не зрозумілою позиція суду щодо визначення безнадійно великого розміру застави для його підзахисного у розмірі 200 мінімальних заробітних плат, що становить 290 000 грн., адже останній проживає з мамою літнього віку та ніде не працює.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який указав на безпідставність поданої апеляційної скарги, пояснення адвоката та підозрюваного ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги та незаконність ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики , які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 колегія суддів дослідила обставини, з якими закон повязує можливість продовження строку тримання під вартою, і приходить до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Апеляційний суд приходить до переконання про те, що прокурором та слідчим доведено, що заявлені ними в клопотанні ризики, передбачені ст.177 КПК Українине зменшилися й виправдовують тримання особи під вартою.

-3-

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення , в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої в статті 5 Конвенції.

Відповідно практики ЄСПЛ «розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться в статті 5 пар. 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Вимога розумної підозри містить у собі два питання. Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Друге - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.

Колегія суддів ураховує, що стандарт переконання «розумна підозра» достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт «поза розумним сумнівом», який вимагається для кримінального засудження.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов'язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя дослідив відомості, на яких ґрунтується вручена та оголошена підозра та перевірив достатність та належність цих відомостей для формулювання розумної підозри.

-4-

Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слідчий суддя вмотивував своє рішення тяжкістю кримінального правопорушення, у якому підозрюється останній та погодився з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшилися: останній може переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення; може незаконно впливати на потерпілу та свідків з метою зміни ними показів на свою користь; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; також знаходячись на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення, а також те, що на розгляді в суді перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_4І, під час розгляду якого останній вчинив новий злочин.

Тяжкість злочину, у якому підозрюється особа та суворість можливого покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя, однак, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати, беручи до уваги лише тяжкість злочину. При вирішенні вказаних питань належить проаналізувати і інші фактори: особистість обвинуваченого, стан здоровя, його поведінку перед і після затримання, стан досудового розслідування кримінального провадження а інші конкретні фактори, що обґрунтовують побоювання із приводу його змоги перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні чи ухилення від правосуддя.

На наявність високого ступеню ризику того, що ОСОБА_4 має намір ухилятися від органів досудового розслідування чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню свідчить аналіз поведінки підозрюваного під час вчинення злочину: його поведінка в подальшому - намагання приховати сліди злочинів. Наведені прокурором під час апеляційного розгляду доводи про те, що ризики не зменшилися колегія суддів уважає обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги захисника адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою було подано до Тячівського районного суду Закарпатської області 19.09.2016, усупереч вимогам ч.1 ст.199 КПК України, і ні слідчий, ні прокурор не клопотали про поновлення пропущеного ними строку подання клопотання про продовження строків тримання під вартою, колегія суддів визнає такими, що не впливають на законність прийнятого рішення та не свідчать про незаконність та необґрунтованість висновків викладених у судовому рішенні про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою. Також, колегія суддів уважає дані твердження такими, що не впливають на обсяг висунутої підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому діянні, і жодним чином її не спростовують. Поновлення строку подання клопотанняна стадії продовження строку тримання під вартою, не передбачено нормами КПК України.

Крім того, якщо клопотання про продовження строку тримання під вартою подано пізніше, воно вважається поданим із порушенням процесуальних строків. Слідчий суддя, суд у такому випадку, приймаючи клопотання до розгляду, зобовязаний порушити питання про відповідальність слідчого, прокурора, який порушив процесуальний строк, перед органами, які уповноважені притягати його до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд уважає, що ухвала суду про задоволення клопотання старшого слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП України в Закарпатській області про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 є обґрунтованою, а доводи наведені в апеляційній скарзі безпідставними, та таки, що не підлягають до задоволення.

-5-

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 20.09.2016 про продовження до 17 год. - 25.10.2016 строку тримання під вартою ОСОБА_4 без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно й оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: