Постанова № 62471949, 01.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р. Справа № 820/1196/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2016р. по справі № 820/1196/16

за позовом ОСОБА_1

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 55-17 від 18.06.2015 року та стягнути з Державного бюджету України кошти на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 у розмірі 21041 (двадцять одна тисяча сорок одна) грн. 66 коп.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 55-17 від 18.06.2015 року. Стягнуто з Державного бюджету України кошти на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 у розмірі 21041 (двадцять одна тисяча сорок одна) грн. 66 коп. Стягнуто з Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.

Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції припустився помилки через застосування правових норм без додержання їх дійсного законодавчого змісту та надання невірної правової оцінки обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 року та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що за даними отриманими від державної автоінспекції ГУ УМВС у Харківській області позивач є власником автомобіля «PORSCHE CAYENNE» рік випуску - 2011р., що відповідно до положень підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином. Від позивача повернулася кореспонденція направлена на адресу вказану в позовній заяві за закінченням терміну зберігання, що відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України вважається належним повідомленням. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки PORSCHE, модель CAYENNE, із об'ємом двигуна 4806 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2011, який зареєстровано вперше - 04.08.2011 року.

18.06.2015 Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступником якої є Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) було винесено податкове повідомлення - рішення № 55-17, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011001" в розмірі 20833,33 (двадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 33коп.

Позивач не погодилась з податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 69 Закону України від 21 травня 1997 року № 280-97/ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються, зокрема, питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Таким чином, міські ради наділені повноваженнями приймати рішення, зокрема, з питань встановлення транспортного податку, керуючись при цьому вимогами Податкового кодексу України.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок».

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Судом першої інстанції при вирішенні справи не враховані приписи п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Колегія суддів зазначає, що в силу ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших нормативно-правових актів Конституції України і дає офіційні тлумачення Конституції України та законів України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996 № 422/96-ВР встановлено, що Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Окрім того, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Водночас відповідно до підпункту 267.2.1пункту 267.2 статті 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. При цьому обов'язок із сплати податку на нерухомість покладено на платників податку, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Отже, обов'язок сплати транспортного податку, покладено на позивача після набрання чинності Законом N 71-VIII від 28 грудня 2014 року, а не поширено на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України.

Положення п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" Конституційним Судом України неконституційними не визнавались, а отже у суду першої інстанції не було підстав для висновку про те, що вказана норма чинного законодавства не відповідає статті 58 Конституції України.

Щодо твердження позивача про те, що у п.12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, то колегія суддів зазначає, що рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори з тих підстав, що прямо закріплені нормами Податкового кодексу України.

При цьому, положеннями підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Таким чином, питання справляння транспортного податку, хоча, що він і відноситься до місцевих податків, визначається Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п. 267.1.1. п.267.1. ст.267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно п.п. 267.4. ст.267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Слід зазначити, що податок, являє собою інструмент владного впливу держави в суспільних інтересах, оскільки по своїй суті є соціальним обов'язком, від виконання якого залежить суспільний розвиток.

Відповідно до п.п. 267.5.1. п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що 21.01.2015 року Харківською міською радою на тридцять шостій сесії шостого скликання прийнято рішення № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України". Даним рішенням затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові. Вказане рішення прийнято з дотриманням приписів п. 4 Прикінцевих положень Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Так, у вказаному рішенні зазначено, що ставка податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, якій використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см.

Оскільки позивачка є власником транспортного засобу марки PORSCHE, модель CAYENNE, із об'ємом двигуна 4806 кубічних сантиметрів, рік випуску - 2011, то вказаний автомобіль, згідно п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач в такому разі є платником вказаного податку, отже ОСОБА_1 зобов'язана сплатити транспортний податок у сумі 20833,33 грн..

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи позивача про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить принципу стабільності Податкового законодавства України, оскільки рішення Харківської міської ради " Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" від 21.01.2015 року не скасоване та не є предметом оскарження чи визнання незаконним у даній справі. Більш того, вказаним рішенням Харківська міська рада внесла зміни до свого попереднього рішення від 12.01.2011 року, яким вже визначались ставки транспортного податку. Наведене рішення прийнято на виконання п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", та йому відповідає, і відповідно суд першої інстанції помилково вважає його таким що не підлягає застосуванню.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже, відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду та повністю спростовують висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, з урахуванням положення ст. 202 КАС України, з огляду на помилковість висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, надання невірної правової оцінки таким обставинам справи та правозастосування, привело суд першої інстанції до безпідставного задоволення позовних вимог, внаслідок чого, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2016р. по справі № 820/1196/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 03.11.2016 р.