Ухвала суду № 62471515, 03.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2016 рокусправа № 804/1487/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року по справі №804/1487/16 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 26436955 від 24.11.2015 р., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Підставами позову визначено наступне. Так, позивач вказував на те, що рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте відповідачем з порушенням встановленої процедури. Як зазначає позивач, договором іпотеки передбачалося задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Натомість, такий договір не укладався, а відтак, були відсутні підстави для реєстрації прав. Крім цього, позивач вказує на те, що відповідач був позбавлений повноважень щодо прийняття оскарженого рішення, оскільки такими повноваженнями нотаріус наділений виключно у випадку вчинення нотаріальних дій з майном, чого у спірному випадку місця не мало. Також, за позицією позивача, всупереч вимог Закону України "Про мораторій на стягнення громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" стягнення було звернуто на нерухоме житлове майно позивача, яке є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позивальника і загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м., квартира є єдиним та постійним місцем проживання позивача, іншого житла позивач не має. З урахуванням наведеного позивач просив задовольнити позов.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та

прийняти ухвалу, якою провадження у справі закрити. Заявник апеляційної скарги, зокрема, вказує на те, що вимоги позивача, які задоволені судом, не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки переданий на вирішення суду спір не є справою адміністративної юрисдикції.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставити справи свідчать про те, що 02.04.2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11326098000, згідно умов якого, банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 229 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1 156 450 грн. за курсом НБУ на день укладання договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити суму процентів за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі. Строк погашення зобов'язання за даним договором здійснюється відповідно до встановленого графіку (Додаток № 1 до договору), але не пізніше 01.04.2026 року. За користування кредитними коштами протягом перших 30 днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 14% річних (а.с.14-20).

Для забезпечення виконання зобов'язань, між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено договір іпотеки № 11326098000/11326111000/З від 02.04.2008 р., предметом застави за яким виступила квартира АДРЕСА_1. На підставі вказаного іпотечного договору, 02.04.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. накладено заборону відчуження зазначеної квартири, яка належить ОСОБА_1, до повного припинення або розірвання договору (а.с. 21-22).

Із нотаріально посвідченої заяви ТОВ "Кей-Колект" вбачається, що 12.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (фактор) було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за оплату та умовах, визначених цим договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладання цього договору визначена у додатку 1 до цього договору. Одночасно з відступленням права вимоги, до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення (а.с. 81-83).

У виписці з додатку 1 до договору факторингу № 4 від 11.06.2012 р. зазначений кредитний договір № 11326098002 від 02.04.2008 р. (а.с.84).

12.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (цесіонарій) було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі і за договором іпотеки (житлова нерух.) № 11326098000 від 02.04.2008 р. (виписка з додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 р.) (а.с. 78-80).

09.01.2015р. ТОВ «Кей-Колект» на адресу позивача направлено повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

24.11.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. зареєстровано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) за реєстраційним номером 14471378, що надійшла від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (а.с. 63).

В той же день, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення № 26436955 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", податковий номер 37825968 (а.с. 65).

Здійснення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно підтверджено копією Витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності № 48316407 від 24.11.2015 року (а.с. 66).

Правомірність та обґрунтованість рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 26436955 від 24.11.2015р. є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, вказана норма права передбачає два критерії для відмежування справ адміністративної юрисдикції від справ іншої юрисдикції і це є: суб'єктний та предметний склад.

Предметний склад обумовлений тим, що справа адміністративної юрисдикції повинна містити в собі публічно-правовий спір.

При цьому, законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). У свою чергу, для з'ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Тобто, це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Як свідчать встановлені обставини справи, спірні правовідносини між сторонами не мають ознак публічно-правового спору, навпаки, характер цих правовідносин вказує про наявність приватноправового спору, а саме спору щодо невиконання умов цивільно-правової угоди.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК.

Аналогічна правова позиція, в аналогічних правовідносинах, висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16.

Частиною 1 ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.157, 203 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року по справі №804/1487/16 - скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.

Роз'яснити позивачу його права на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 04.11.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк