Рішення № 62471401, 02.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-11597 Головуючий у 1-й інстанції - Гончарук В.П.

Доповідач - Пікуль А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 листопада 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" через свого представника Сокуренко Н.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.59-62).

В суд апеляційної інстанції відповідач не з'явився двічі, про місце та час апеляційного розгляду, ураховуючи положення ч.1 ст. 77 ЦПК України, повідомлений належним чином, про що свідчить затверджений начальником ЖЕД-408 акт про невручення повістки від 18 жовтня 2016 року (а.с.90).

Суд ухвалив розглядати справу у його відсутність, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника позивача ОСОБА_5, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

4 квітня 2011 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

Згідно п. 2.1.1.2. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.

7 квітня 2011 року відповідачем складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.8).

Згідно інформації викладеної у вказаній заяві відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Водночас, позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами і, відповідно, отримання позичальником Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, що у сукупності із Заявою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Суду також не надано доказів того, що відповідна картка, передбачена умовами заяви, була видана відповідачу, а також не надано відомостей щодо строку дії картки тощо.

Позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

За встановлених обставин районний суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону унаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Виходячи з положень ч.6 ст. 130 ЦПК України саме суд після уточнення позовних вимог визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Відповідно до роз'яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності та диспозитивності, суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК повинні роз'яснювати особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, районний суд в ході розгляду справи не врахував указаних роз'яснень, не зробив відповідних роз'яснень позивачу, не вчинив необхідних процесуальних дій по сприянню здійсненню прав сторони і, як наслідок, розглянув справу без з'ясування наявності доказів на підтвердження тих фактів, які підлягають встановленню, що вплинуло на правильність вирішення спору.

За правилом ч.2 ст. 303 ЦПК апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

З метою усунення допущеної районним судом неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції було досліджено у якості нових доказів: виписку по картці/рахунку ОСОБА_3 за період з 01.01.2011-20.07.2016; фото ОСОБА_3 з карткою; довідку про зміну умов кредитування; довідку про видачу ОСОБА_3 кредитних карток; інформацію щодо актуалізації Умов і правил надання банківських послуг (а.с.63-72; 91-96).

Частиною ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.2.1.1.2.3 Умов і правил надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору кредиту б/н від 4 квітня 2011 року, ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з довідкою про надання кредитних карт термін дії виданої ОСОБА_3 кредитної картка до березня 2015 року.

З вищенаведеного убачається, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до умов укладеного між ними Кредитного договору.

Положеннями ст.526, 530, 610 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

З наданого позивачем розрахунку (а.с.4-7) убачається, що ОСОБА_3, користуючись наданими йому позивачем кредитними коштами, не виконав своїх зобов'язань за договором кредиту, внаслідок чого станом на 10 березня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 13 462 грн. 29 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі - 3212 грн. 53 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі - 7194 грн. 85 коп.; комісія - 1937 грн. 66 коп.; штрафи - 1117 грн. 25 коп.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем не спростований, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відхилення цього письмового доказу.

Ураховуючи викладене, висновок районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову не відповідає обставинам справи та базується на неправильному застосуванні судом норм матеріального права до спірних правовідносин.

Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягають стягненню понесенні останнім судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 893 грн. 80 коп. (а.с.39, 73; 1378 грн. + 1515,80 грн.).

Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50) заборгованість за Кредитним договором без номера від 4 квітня 2011 року станом на 13 березня 2016 року у розмірі 13 462 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 29 копійок, у тому числі: 3 212 (три тисячі двісті дванадцять) гривень 53 копійки - заборгованість за кредитом; 7 194 (сім тисяч сто дев'яносто чотири) гривні 85 копійок - заборгованість по процентам; 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 66 копійок - комісія; 1117 грн. 25 коп. ( одна тисяча сто сімнадцять гривень 25 копійок) - штраф, та 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) гривні 80 копійок на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, а всього: 16 356 грн. 09 коп. (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят шість грн. 09 копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О.Невідома