Ухвала суду № 62470300, 25.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого-судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ майна, визнання правочину недійсним,

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/7635/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.встановила:

в серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 в період з 1 травня 2009 року по 5 жовтня 2012 року, про поділ спільного майна подружжя та визнання за ним права приватної власності на Ѕ частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та на Ѕ частину двохкімнатної квартири АДРЕСА_2.

8 грудня 2015 року позивач збільшив позовні вимоги та просив визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 19 червня 2015р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним, визнати квартиру спільним майном подружжя, визнати за ним право приватної власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину двохкімнатної квартири АДРЕСА_2; на 1/2 автомобіля «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Також просив поділити рухоме майно та визнати за ним право власності на 1/2 частину наступного майна: домофон СОКОМ, драбину двоступеневу «EURO Gold»; драбину чотироступеневу «EURO Gold», прасувальну дошку,праску, SCHTAIGER, тренажер для преса AB ROCKET, вішалки для одягу (55 штук), ковдру байкову, дитячий диван AUDI А8, диван білий П-образний зі спальним місцем,подушки декоративні на диван (5 шт.), килим зелений (2.3X1.6), аудіосистему LOGITECH (блок управління + 5 колонок +сабвуфер + пульт ДУ), програвач DVD SONY BLU-RAY BDP-S495 з пультом ДУ, маршрутизатор Wi-Fi DLINK DIR-320, програвач DVD PEONEER з пультом ДУ, ресивер супутникового TB GІ ST9196 (2 шт) з пультами ДУ, супутникові тарілки (2 шт.) з маршрутизаторами на 2 ТВ, LED TV SONY KDL 46NX72 з пультом ДУ, кондиціонер PANASONIC інверторний з пультом ДУ і зовнішнім блоком, картина на полотні фотодрук (0.5X1.2), пуф кубічний обтягнутий шкірою, квітку драцену пальма (h= 2м), квіти (13 кущів), квіткові вазони LEHUZA кубічні акварілові hi-teck (7 шт), весільні ікони (2 шт.), фоторамки хромировані 2 шт на 6 і 4 рамки, камінь Сфаллерит, підсвічники малахітові (2 шт), штору в залу, жалюзі віконні в залу на 3 створки с фіксаторами

- 2 -

боковими, стінку в залу по індивідуальному замовленню, холодильник HITACHI R-S700EUN8 Side-by-side, скляний стіл з хромованими ніжками + 4 стільця на хромових ніжках с з шкіряною оббивкою, жалюзі віконні на балконі, столик пеленальний зі шавками, кухню по індивідуальному замовленню з фурнітурою BLUM, духовку PIRAMIDA F84 ЕІХ-Р, електром'ясорубку MOULINEX ME 665, кухонний комбайни KENWOOD FP270, пральну машина AEG L86560TL, пилосос PHILIPS FC9172, посудомийну машину ELECTROLUX ESI 47020 X, змішувач кухонний, мийку кухонну гранітну двосекційну, варочну поверхню скляну індукційну PIRAMIDA IFEA 642, витяжку кухонну ELEKTROLUXIBIZA 90, фартух кухонний скляний з LED- підсвічуванням, набор ножів з настінним магнітним тримачем RONDEL, набір посуду кухонний (каструлі і сковорідки) RОNDEL, набір столових предметів на 6 персон PINTI AGRICOLA (Італія), кришталевий набір на 6 персон (бокали, рюмки, стакани), кришталеві розетки для мартіні 6 шт., набір столового посуду (каструлі, сковорода, чайник, миска) MONOLISA, унітаз консольний DAYTIME, сушарку для рушників PALADII, комплект «Зіркове небо» на оптволокні в стелю балкона, чемодани дорожні VIP COLLECTION (2 шт.), ванну акрилову KOOLLERPOOLз гідро масажною системою, умивальник в ванну GORENIE, дзеркало в ванну, змішувач на умивальник WEBER, змішувач на ванну з душем WEBER, шкафчики в ванну по індивідуальному замовленню, сушарку для речей розсувну настінну LEIFHEIT, сушарку для речей стаціонарну напольну, фильтр води вмонтований в мийку, ковдру теплу із екоматеріалів, ортопедичні подушки (2 шт.), окуляри 3D для телевізора SONY, тафту в коридорі для вдягання взуття.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що вони з відповідачем познайомилися 15 січня 2009 року, а з 1 травня 2009 року почали проживати однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство, а зареєстрували шлюб 5 жовтня 2012 року, мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач стверджував, що спільне життя з відповідачем не склалось, у зв'язку з чим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, яке набрало законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції 24 березня 2016 року, шлюб було розірвано.

Позивач вважав, що за період спільного проживання, як до реєстрації шлюбу, так і після його реєстрації, ними було придбано вищезазначене нерухоме та рухоме майно, яке підлягає поділу у рівних частинах.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування, позивач посилався на те, що він був укладений відповідачами з метою уникнення поділу майна.

Рішенням суду від 8 квітня 2016 року позов задоволено частково, визнано факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з серпня 2011 року по 5 жовтня 2012 рік.

В порядку поділу майна набутого за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та в період зареєстрованого шлюбу виділено у власність ОСОБА_1: вішалки для одягу (55 штук); диван білий П-подібний зі спальним місцем; подушки декоративні в кількості 5 штук; килим зелений; аудіо систему «LOGITECH» (блок управління, 5 колонок, саббуфер, пульт ДУ); програвач DVD «SONY Blu-Ray BDP»; ресивер супутникового ТВ GI ST9196 (1 шт.); картину на холсті; квітку «Драцена» пальму; пуф кубічний шкіряний; квіти (12 штук); квіткові вазони «LEHUZA» кубічні акварілові Hi-teck; весільні ікони; камінь «Сфаллеріт»; підсвічники малахітові (2 шт.); кришталевий набір на 6 персон; набір столового посуду «MONOLISA»; чемодани дорожні «VIP COLLECTION» (2 шт.); сушарку для речей настінну «LEIFHEIT»; ковдру теплу з екоматеріалів; ортопедичні подушки (2 шт.); окуляри 3D для телевізора «SONY»; тофту для вдягання взуття; драбину двоступеневу «EURO Gold»; драбина чотироступенева «EURO Gold»; прасувальну дошку; LED TV «Sony KDL 46NX72» з пультом дистанційного управління; набір ножів з настінним

- 3 -

магнітним тримачем «RONDEL»; набір столових предметів на 6 персон «PINTI AGRICOLA»; кришталеві розетки для напоїв (6 шт.), а всього майна на загальну суму 85 220 /вісімдесят п'ять тисяч двісті двадцять/ грн.

В порядку поділу майна набутого за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та в період зареєстрованого шлюбу виділено у власність ОСОБА_2: домофон «СОКОМ»; стінку в залу по індивідуальному замовленню; холодильник «HITACHI R-S700EUN8 side-by-side»; скляний стіл з хромованими ніжками та 4 стільці зі шкіряним покриттям; електром'ясорубку «MOULINEX ME 665»; кухонний комбайн «KENWOOD» FP 270; пральну машину «AEG» L86560TL; пилосос «PHILIPS FC»; шафи в ванну за індивідуальним замовленням, а всього майна на загальну суму 56 650 /п'ятдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят/ грн.

В рахунок компенсації вартості частини майна стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 285 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 31 797 грн. 47 коп.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги покази свідків про спільне проживання сторін та придбання за спільні кошти квартири АДРЕСА_3.

Крім того, позивач вважає довідку з банку про визначення джерела походження коштів на придбання спірної квартири неналежним доказом, а суд необґрунтовано не взяв до уваги на підтвердження вимог позивача довіреність на автомобіль, квитанції про сплату комунальних послуг та чеки про здійснення ремонтних робіт та їх вартість.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представників відповідачів, які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 жовтня 2012р., мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2015р. шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

На підставі договору купівлі-продажу від 3 лютого 2009р. ОСОБА_8 придбала автомобіль «Toyota Avensis», 2008р. випуску.

Квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2010р., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кашубою О.Б.

Ні підставі договору дарування квартири від 19 червня 2015р. квартира АДРЕСА_4 ОСОБА_2 була подарована ОСОБА_3 Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубльовою К.О.

15 березня 2013р. між ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2

На підставі свідоцтва про право власності від 3 лютого 2014р. ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання вищезазначеного майна

- 4 -

спільним майном подружжя ОСОБА_2 та його поділу, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

За положеннями чч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені ч. 2 ст. 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів. (Правовий висновок Верховного Суду України у справі 6-97цс11).

З наявних у матеріалах справи документів встановлено, що автомобіль «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_1, був придбаний відповідачем 3 лютого 2009р., позивач не зазначав, що придбання автомобіля було здійснено за спільні кошти, а відтак, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що вказаний автомобіль не є спільним майном подружжя.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час припинення шлюбних відносин вартість автомобіля значно збільшилася, так як позивач здійснював ремонт автомобіля, доглядав його, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, так як належних та допустимих доказів у підтвердження своїх посилань позивачем надано не було.

Крім того, з наявних документів вбачається, що позивач користувався автомобілем, а відтак зобов'язаний був здійснювати його ремонт у разі пошкодження та проводити технічний догляд, що не є належним підтвердженням збільшенням вартості автомобіля. При цьому, враховуючи термін експлуатації автомобіля на час припинення шлюбних відносин сторін, здійснення ремонтних робіт у результаті пошкодження автомобіля, посилання на значне збільшення вартості автомобіля є безпідставним.

З наданих суду першої інстанції документів вбачається, що ОСОБА_2 до жовтня 2010р. проживала у м. Луганськ, де працювала у представництві «Берлін-Хемі АГ» в Україні, звідки була звільнена 14 вересня 2010р. Відповідно до пояснень позивача у зазначений період

- 5 -

він проживав у м. Києві, а отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зазначений період, не дивлячись на те, що сторони разом відпочивали, відвідували один одного, а позивач проживав у квартирі, яка була придбана ОСОБА_2

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Враховуючи, що судом під час розгляду справи було встановлено, що на час придбання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5, сторони не проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відповідно до положень ст. 368 ЦК України позивач повинен був довести, що квартира була придбана за спільні грошові кошти.

Проте, позивачем суду не було надано належних доказів наявності у нього грошових коштів на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири. Разом з тим, ОСОБА_2 надала суду докази, на підставі яких суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що вона мала грошові кошти для придбання квартири.

Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу квартири від 28 травня 2010р. продаж квартири здійснено за 578 000грн.

Довідкою ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від 15 квітня 2015р. підтверджено, що 19 травня 2010р. ОСОБА_2 було виплачено 605 534грн. 82коп., як повернення депозитного вкладу.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем не було підтверджено, що вказана квартира була придбана за спільні грошові кошти, а відповідачем доведено придбання квартири за власні грошові кошти.

Крім того, суд першої інстанції правомірно врахував ту обставину, що укладаючи договір купівлі-продажу квартири 28 травня 2010р. і діючи від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої 12 травня 2010р., позивач не заперечував проти пункту 4.5. договору, у якому було записано, що покупець стверджує, що на момент підписання договору вона у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, та що гроші, за які вона купує вищевказану квартиру, є її особистою власністю.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Отже, під час судового розгляду позивач повинен був надати належні та достатні докази у підтвердження того, що внаслідок його грошових затрат вартість квартири АДРЕСА_5 значно збільшилася.

Проте, позивачем не було надано доказів, що він мав грошові кошти для оплати ремонтних робіт у вказаній квартирі. Згідно відомостей, наданих Пенсійним фондом України,

- 6 -

у 2009р. дохід позивача складав 19 845грн., у 2010р. - 19 153,17грн., у 2011р. - 18999,22грн. Позивачем не надано доказів наявності у нього рахунків у банках у цей період, або депозитних вкладів, або отримання доходів з інших джерел.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що наявність у позивача грошових коштів на придбання квартири та проведення ремонтних робіт підтверджені поясненнями свідків, на думку колегії суддів, не є належними доказами, оскільки відповідно до ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, повинні вчинятися у письмовій формі.

Крім того, позивачем суду не було надано доказів у підтвердження спроможності повернути значні грошові кошти, які ніби то він брав у борг у період 2009-2010р.р.

У той час, як відповідачем надані документи, які підтверджують її значний заробіток за місцем роботи, наявність депозитних та поточних вкладів у банках, з яких знімалися грошові кошти у період проведення ремонтних робіт у спірній квартирі, що підтверджує посилання відповідача, що ремонтні роботи у квартирі проводилися за її кошт.

Відповідач не заперечувала, що позивач проживав у спірній квартирі під час проведення ремонтних робіт, здійснював нагляд за проведенням робіт, замовляв будівельні матеріали, проте, вказані обставини не свідчать про те, що ремонтні роботи проводилися за грошові кошти позивача.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_5.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, уклавши договір дарування квартири АДРЕСА_5, ОСОБА_2 розпорядилася своєю власністю на власний розсуд і підстав вважати, що вказаний правочин є фіктивним, не має.

Доводи апеляційної скарги, що зазначений договір був укладений з метою уникнути поділу майна, колегія суддів вважає безпідставним, так як під час судового розгляду було встановлено, що вказана квартира не є спільним майном подружжя і поділу між ними не підлягає.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що квартира АДРЕСА_6 є спільним майном подружжя ОСОБА_2, так як придбана у період зареєстрованого шлюбу та за спільні грошові кошти, колегія суддів встановила наступне.

15 березня 2013р. між ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2

Згідно довідки ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 9 квітня 2013р. грошові кошти на оплату вказаного договору надходили 20 березня 2013р. у сумі 299 800грн., 21 березня 2013р. у сумі 135 000грн., 22 березня 2013р. у сумі 140 000грн. та 25 березня 2013р. у сумі 121 595грн., а всього було внесено 696 395грн.

Довідкою ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 13 грудня 2013р. підтверджено, що ОСОБА_3 було сплачено 710 496,86грн., що відповідає оплаті 100% вартості майнових прав.

Згідно акту прийому-передачі квартири від 27 грудня 2013р. ОСОБА_3 була передана квартири АДРЕСА_6.

На підставі свідоцтва про право власності від 3 лютого 2014р. ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2.

Позивачем ні договір купівлі-продажу майнових прав, ні свідоцтво про право

- 7 -

власності у встановленому законом порядку не оспорювалися.

З наданих суду першої інстанції виписок з особового рахунку ОСОБА_3 у ПАТ «ВіЕйБі Банк» встановлено, що 5 листопада 2012р. ОСОБА_3 достроково отримала вклад у сумі 434 646,95грн., 5 березня 2013р. ОСОБА_3 був повернений депозитний вклад у сумі 469 820грн. 02коп.

Наявність у ОСОБА_3 грошових коштів підтверджено наданими суду банківськими виписками.

Разом з тим, з довідки Пенсійного фонду України, встановлено, що у 2011р. дохід позивача складав 18 999,22грн., у 2012р. - 30 509,19грн., а відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків дохід ОСОБА_2 у 2011р. складав 76 051,95грн., у 2012р. - 77 108,46грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що квартира АДРЕСА_6 була придбана за особисті кошти ОСОБА_3, а позивачем не було надано належних доказів наявності у нього або його дружини зазначених грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 визнала, що останній платіж за квартиру здійснював особисто позивач, є безпідставними, так як під час судового розгляду відповідач зазначала, що позивачем був внесений платіж 25 березня 2013р., проте грошові кошти були її особисті.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що судом не досліджено походження грошових коштів, які вносила ОСОБА_3 на рахунки у банк протягом 2012-2013р.р., колегія суддів вважає необґрунтованим, так як це не є компетенцією суду при розгляді даного спору.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування незаконності рішення суду в частині поділу іншого рухомого майна, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України рішення суду в цій частині не є предметом апеляційної перевірки.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 79 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Під час апеляційного розгляду представником ОСОБА_6 подані заяви про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у сумі 10 700грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Вивчивши надані представником документи про розрахунок витрат на правову допомогу та враховуючи кількість витраченого часу представником відповідача на підготовку до апеляційного розгляду, тривалість судових засідань, вартість однієї години 551грн. 20коп., колегія суддів вважає, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 6 078грн.

- 8 -

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України,колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 6 078грн. судових витрат.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом

двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: