Ухвала суду № 62464622, 02.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/234/14-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г. М.Провадження № 22-ц/780/5008/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 02.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

02 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Мережко М.В.,

суддів: Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,

секретар: Воробей В.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

встановила:

У січні 2014 року ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» звернулося до суду із позовом, в якому просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, як боржника за Договором кредиту і забезпечення № 10/2007 USD від 24 грудня 2007 року та з ОСОБА_4, як поручителя за договором поруки від 24 грудня 2007 року, укладеного в забезпечення Договору, заборгованість, яка виникла станом на 27 листопада 2013 року та складається з: простроченої заборгованостіза кредитомв розмірі 14 824,95 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ на 27 листопада 2013 року 7,993 грн. дорівнює118 495,83 грн.; простроченої заборгованостіза нарахованими процентамив розмірі 84,98 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ на 27 листопада 2013 року 7,993 грн. дорівнює679,25 грн.;пеніза несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості 29 237, 36 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ на 27 листопада 2013 року 7,993 грн. дорівнює233 694,25 грн.;пеніза несвоєчасну сплату прострочених процентів з 15 грудня 2008 року до 27 листопада 2013 року 1 837,48 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ на 27 листопада 2013 року 7,993 грн. дорівнює14 686,95 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Експобанк» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ КБ «Експобанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Експобанк» задовольнити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 24 грудня 2007 року між ВАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_3 укладено Договір кредиту і забезпечення № 10/2007 USD (надалі-Договір), за яким банк надав позичальнику 24 грудня 2007 року кредит в сумі 20 000 доларів США 00 центів на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності, що підтверджується заявою на видачу готівки № 25 від 24 грудня 2007 року (т. 1, а.с. 11-13, 18).

За п. 1.2 Договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних від суми кредиту, який, згідно п. 1.5, п. 2.2 надається для придбання автомобіля Dacia Logan, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1, та, згідно п. 1.3., повертається у строки, що визначені графіком, але не пізніше 23 грудня 2014 року (т. 1, а.с. 11).

Відповідно до п. 2.3.1, п. 2.4 Договору, предмет застави - автомобіль Dacia Logan, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1, є власністю позичальника і за цим договором передається банку у заставу належним чином. У разі невиконання договору кредиту банк має право одержати задоволення своїх вимог із вартості предмету застави переважно перед іншими кредиторами(т. 1, а.с. 11).

Згідно з п. 3.5 Договору,розрахунковим періодом для сплати процентів є період з першого по останнє число місяця, що передує місяцю сплати процентів.Позичальник щомісяця,до 15 числакожного місяця,сплачує проценти за користування кредитом на рахунок Банку.

Відповідно до п. 3.7 Договору,позичальник повертає кредит банку шляхом внесення готівкичерез касу Банку/ переказу коштів на позичковий рахунок із спливом строку, що встановлений п.1.3 цього Договору таграфіком повернення кредиту.

Графіком прогнозних погашень по кредиту (ануїтетна схема погашень),встановлено строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів щомісяця до 15 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості та процентів за користування кредитом(т. 1, а.с. 14-16).

24 грудня 2007 року між ВАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за п. 1.1 якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником Договору кредиту (т. 1, а.с. 19).

Згідно розрахунку простроченої заборгованості позичальника ОСОБА_3 перед АТ «КБ «Експобанк»» за Договором кредиту і забезпечення № 10/2007 USD від 24 грудня 2007 року станом 27 листопада 2013 року,розмір загальної заборгованостіпозичальника становить367 556,28 грн., що складається з: простроченої заборгованостіза кредитомв розмірі 14 824,95 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ на 27 листопада 2013 року 7,993 грн. дорівнює118 495,83 грн.; простроченої заборгованостіза нарахованими процентамив розмірі 84,98 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ на 27 листопада 2013 року 7,993 грн. дорівнює679,25 грн.;пеніза несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості 29 237, 36 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ на 27 листопада 2013 року 7,993 грн. дорівнює233 694,25 грн.;пеніза несвоєчасну сплату прострочених процентів з 15 грудня 2008 року до 27 листопада 2013 року 1 837,48 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ на 27 листопада 2013 року 7,993 грн. дорівнює14 686,95 грн.(т. 1, а.с.7-9).

При цьому, дату початку прострочки заборгованості за кредитом зазначено як15 травня 2009 року;дату початку прострочки заборгованості за процентами 15 грудня 2008 року(т. 1, а.с. 7-9).

18 січня 2013 року ОСОБА_3 подав Голові правління АТ «КБ «Експобанк»» заяву, з якої вбачається, що у травні 2011 року ним передано автомобіль, який є предметом застави, банку, що також підтверджується актом прийому-передачі автомобіля від 11 травня 2011 року та довіреністю від 11 травня 2011 року, укладеною ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_5 для розпорядження з правом експлуатування автомобілем Dacia Logan, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 112, 116, 117).

Відповідно до виписки по особовому рахунку № 22071109618001 за 18 серпня 2011 року та виписки по особовому рахунку № 22091109618003 за 18 серпня 2011 року, за якими 15 серпня 2011 року перераховано кошти на погашення простроченої заборгованості та погашення прострочених процентів по кредиту ОСОБА_3,залишок простроченої заборгованості по закінченню періоду становить 2 847,01 доларів США,що в еквіваленті 22 693,52 грн.;залишок прострочених процентів 1 635,94 доларів США, що в еквіваленті 13 040,00 грн. (т. 1, а.с. 118).

З огляду на лист ПАТ «КБ «Експобанк»» № 01-03/1900 від 08 серпня 2011 року, повідомлень вимоги № 1401/2095 від 22 травня 2013 року, № 1401/2316 від 05 червня 2013 року, боржник та поручитель були повідомлені про наявність у них заборгованості за Договором, розмір прострочення якої за кредитом становить 14 824,95 доларів США, за процентами 84,98 доларів США (т. 1, а.с. 23, 24, 25).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність заборгованості відповідача за наданим позивачем розрахунком, оскільки вказана обставина, що має значення для справи, не підтверджена належними доказами, надані представником документи є недостатніми, такими, що не підтверджують достовірність та суперечать одне одному, зокрема щодо суми наявної у відповідача заборгованості.

Відповідно до довідки АА № 644636 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 623695, 23 грудня 2009 року проведено державну реєстрацію заміни свідоцтва про державну реєстрацію в підстав заміни найменування юридичної особи ВАТ «КБ «Експобанк»» на ПАТ «КБ «Експобанк»», який є правонаступником всіх прав та обовязків відкритого акціонерного товариства, що підтверджується статутом ПАТ «КБ «Експобанк»» (т. 1, а.с. 26, 27, 28-35).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві розрізняються поняття «строк дії договору» та «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Сторони встановили як строк дії договору до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, кінцевий строк повернення кредиту до 23 грудня 2014 року, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів щомісяця до 15 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості і для процентів за користування кредитом.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобовязаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу,а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 15 числа кожного місяця, а процентів - кожного 15 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань. Така позиція закріплена і у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року по справі за № 6-20цс14.

Згідно з положеннями постанови пленуму Верхвоного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (надалі - Постанова), при здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності та диспозитивності, суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України повинні роз'яснювати особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом .

Розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК України про належність і допустимість доказів. Зокрема, статтею 57 ЦПК передбачено, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків. Тому пояснення зазначених осіб, отримані не за процедурою допиту свідків (стаття 184 ЦПК), не можуть використовуватися як засіб доказування.

Не можуть бути використані як показання свідків їх письмові пояснення, тому у відповідних випадках (наприклад, якщо пояснення таких осіб мають значення для справи і допитати їх неможливо) вони приймаються судом як письмові докази (стаття 64 ЦПК України).

Виходячи зі змісту статті 59 ЦПК України та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», розгляд справ за позовами, що виникають при укладенні, забезпеченні, виконанні та припиненні кредитних договорів, а також при визнанні їх недійсними, повинен здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки.

За п. 2, п. 20 вказаної Постанови, оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Разом із тим, оскільки пред'явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов'язком банку чи іншої фінансової установи (частина перша статті 543 ЦК), у разі пред'явлення позову до кожного з них окремо суди мають враховувати визначену ЦПК компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ.

З урахуванням статей 553 - 554 ЦК, договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом позичальника такий договір поруки не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права чи розширює обов'язки, зокрема, передбачає оплату послуг поручителя боржником відповідно до вимог статті 558 ЦК, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем тощо.

Суд, вирішуючи спір за участю майнового поручителя, виходить з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем.

Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Позивач не надав суду належним чином оформлений та посвідчений розрахунок заборгованості, що містить суму фактичного погашення із зазначенням дати повернення платником суми кредиту за Договором кредиту і забезпечення № 10/2007 USD від24 грудня 2007 року, що позбавляє суд можливості достовірного, повного та обєктивного розгляду справи, в тому числі щодо заявленої відповідачем вимоги про застосування строку позовної давності; не надано, з підстав відсутності у володінні та розпорядженні позивача, запитувані в ухвалі суду від 30 жовтня 2014 року документи, що підтверджують реалізацію автомобіля Dacia Logan, 2007 року випуску, ціну реалізації (37 837, 38 грн. договір купівлі-продажу і т.п.), дату здійснення реалізації та підтвердження переведення коштів в рахунок погашення простроченої заборгованості.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів свого права на вимогу про відшкодування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору. З урахуванням зазначених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо покладення в основу рішення недоведених обставин спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий М.В. Мережко

Судді А.С. Сержанюк

ОСОБА_6