Ухвала суду № 62464558, 01.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5806/15-ц Головуючий у І інстанції Василишин В. О.Провадження № 22-ц/780/4758/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 01.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Верланова С.М., Сліпченка О.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про встановлення нікчемних окремих умов кредитного договору й застосування наслідків їх недійсності,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, у якому просить визнати недійсним пункт 1.5 договору № 01762/04733LССВ про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, укладеного між ним та публічним акціонерним товариством «Платинум Банк»

(далі ПАТ «Платинум Банк»). Визначити наслідком недійсності пункту 1.5 договору № 01762/04733LССВ про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, укладеного між ним та ПАТ «Платинум Банк» обовязок відповідача зарахувати надмірно сплачені кошти в сумі 570 грн. 00 коп. щомісячно на дострокове погашення тіла кредиту за відповідний період; - стягнути із ПАТ «Платинум Банк» на його користь надмірно сплачені кошти в розмірі 5821 грн. 83 коп.; - визнати припиненим з 20 квітня 2015 року правовідношення між ним та ПАТ «Платинум Банк», що виникли із договору № 01762/04733LССВ про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту.

В обґрунтування позову посилався на те, що 04 червня 2013 року між

ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2 укладено договір № 01762/04733LССВ про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту.

Згідно з умовами договору банком надано ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії в рамках ліміту в розмірі 20 000 грн. 00 коп., зі сплатою 20% річних. До кредитного договору банком був внесений пункт 1.5, за яким позичальник зобовязаний щомісяця сплачувати комісію за кредитне обслуговування рахунку в розмірі 570 грн. 00 коп., що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та положенням Цивільного кодексу України, а тому є нікчемним. Оскільки позивачем умови договору виконувалися належним чином та у повному обсязі, здійснювалося погашення кредиту та відсотків, банком в свою чергу, на підставі нікчемної умови кредитного договору безпідставно списано у свій дохід 13680 грн. 00 коп. (570 грн. 00 коп. х 24 місяці) комісії, а тому ПАТ «Платинум Банк» необхідно скоригувати зобовязання позичальника у бік зменшення шляхом зарахування сплаченої суми за кожний відповідний місяць.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним пункт 1.5 договору № 01762/04733LССВ про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, укладеного між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Платинум Банк».

Визначено наслідком недійсності пункту 1.5 договору № 01762/04733LССВ про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, укладеного між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Платинум Банк», обовязок публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» зарахувати надмірно сплачені кошти в сумі 570 (пятсот сімдесят) грн. 00 коп. щомісячно на дострокове погашення тіла кредиту за відповідний період.

Стягнуто із публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь ОСОБА_2 надмірно сплачені кошти в розмірі 5821 грн. 83 коп.

Визнано припиненими правовідношення між ОСОБА_2 та публічним акціонерними банком «Платинум Банк», що виникли із договору № 01762/04733LССВ про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту - із 20 квітня 2015 року.

Стягнуто із публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь держави судовий збір в сумі 582 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права і в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору № 01762/04733LССВ від 04 червня 2013 року, укладеного між сторонами позивач надав відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії, з метою проведення платежів за товари та послуги. Розмір кредитного ліміту 20000 грн. 00 коп., зі сплатою 20,00 % річних (а.с.5-8).

Відповідно до пункту 1.5 договору про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, розмір щомісячної комісії за кредитне обслуговування рахунку становить 570 грн. 00 коп.

Встановивши вказані обставини, суд прийшов до висновку, що умови договору у пункті 1.5 є несправедливими, оскільки не є послугою і позов задовольнив.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Статтею 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Положення ЗУ «Про захист прав споживачів» кореспондують з Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», зокрема за змістом п. 3.6 постанови Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Як зазначається в Додатку № 1 до Кредитного договору, платежами на користь Банку є проценти за користування кредитом, оплата кредиту та комісія.

З огляду на положення статті 19 вказаного Закону така діяльність Відповідача має ознаки нечесної підприємницької діяльності, такою, що вводить в оману і яка, в свою чергу, є забороненою. Зокрема, за змістом ч. 2 вказаної статті - якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг. Статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. З вказаного випливає, що ціною кредитного договору є відсоткова ставка за користування кредитом, а сплачені відсотки є доходом Банку.

Виходячи з наведених норм законодавства, встановлена п. 1.5 умова кредитного щодо сплати комісії за кредитне обслуговування рахунку в розмірі 570,00 грн. є нікчемною. При цьому, за час виконання зобов'язань за Кредитним договором позичальником було сплачено 13 680,00 грн. у якості зазначеної комісії - 570,00 грн. * 24 міс.

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець,виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Як вбачається з виписки по рахунку позичальника, кошти у вигляді сплачених відсотків та кошти, визначені, як комісія, зараховувалися Банком на один і той же рахунок 2208 - «Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам», відповідно до Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» затвердженої Постановою Правління Національного банку України 17.06.2004 року № 280. Тобто, кредитний договір містить умови, які вводять в оману стосовно ціни кредиту - замість сплати позичальником 20,00% річних, банком додатково, безпідставно у якості доходу зараховується комісія за неіснуючі послуги, встановлення якої суперечить чинному законодавству.

Крім того, відповідно до положень Інструкції НБУ № 280 - нараховані доходи за розрахунково-касове обслуговування мають обліковуватися за рахунком 3570, однак Відповідачем за даним рахунком комісія не обліковувалася.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

У відповідності до п. 5 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оскільки Позичальником виконувалися умови Кредитного договору у повному обсязі, кошти у сумі не меншій, ніж це передбачено п. 1.6 Кредитного договору надходили на погашення кредиту та відсотків, Банком, у свою чергу, на підставі нікчемної умови кредитного договору безпідставно списано у свій дохід 13 680,00 грн. як комісія, то Відповідач зобов'язаний скоригувати зобов'язання Позичальника у бік зменшення шляхом зарахування кожної сплаченої суми коштів за кожний відповідний період.

У відповідності до ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має права-достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.

Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Таким чином розрахунком заборгованості (додається до позовної заяви), станом на 10 серпня 2015 року переплата за кредитним договором складає - 5 821,83 грн. Зобов'язання позичальника, що виникли з кредитного договору, в силу положень ст. 599, 1054 ЦК України -: припиненими з 20 квітня 2015 року у зв'язку з фактичним погашенням кредиту.

Вказані вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про те, що зазначений платіж є послугою в звязку з чим апеляційна скарга як необгрунтована підлягає відхиленню.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді