Рішення № 62463130, 01.11.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3627/16-ц

Номер провадження 2/629/1723/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретарів Перепелиці В.Ю., Заводяної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13578,09 грн., яка складається з 106 грн. - заборгованість за кредитом, 8899,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3450 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 622,77 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати в розмірі 1378 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 у дане судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає, в разі неявки в судове засідання відповідача, просив винести заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Згідно до положення ч.2 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст.169 ч.4 ЦПК України у разі повторної неявки якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідачів судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

09.12.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6).

Згідно п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, відповідач дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням позивача і відповідач дає право позивачу в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.12.6 правил користування платіжною карткою передбачено, що позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому в тарифах банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік. Одночасно п.1.1.3.2.3 умов та правил надання банківських послуг, передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися позивачем за умови інформування відповідача шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.2.9, 2.1.1.3.7 умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.1.1.5.6 умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу позивача виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, при порушенні відповідачем строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій. Відповідно до п.2.1.1.12.9 правил користування платіжною карткою, відповідач доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в банку вчасності з картрахунку грошові кошти для здійснення платежів з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань. Згідно п.2.1.1.3.5 умов та правил надання банківських послуг, відповідач доручає позивачу здійснювати списання грошових коштів з рахунків, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті позивачу за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами відповідача в межах, встановлених цими договорами, в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п.2.1.1.12.11 правил користування платіжною карткою, позивач має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої позивачем долі в разі невиконання відповідачем своїх боргових та інших обов'язків за цим договором (а.с.9-32).

З розрахунків заборгованості наданого позивачем вбачається, що станом на 31.08.2016 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 13578,09 грн., яка складається з 106 грн. - заборгованість за кредитом, 8899,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3450 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 622,77 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-5).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Уклавши кредитний договір сторони взяли на себе певні зобов'язання.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відносно викладеного, необхідно зазначити, що згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Зазначеними правами позивач та відповідач особисто або через своїх представників не скористалися.

Суд вважає заборгованості за кредитним договором б/н від 09.11.2011 року яка складається з 106 грн. - заборгованість за кредитом, 8899,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 622,77 грн. - штраф (процентна складова), доведеними позивачем та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості по пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є різними видами неустойки як засобу юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідно до укладеного сторонами договору передбачено як нарахування пені, так й штрафу.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога позивача про стягнення штрафної санкції в розмірі, який не відповідає вимогам ч.2 ст.549 ЦК України, значно перевищує суму заборгованості за кредитом, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини 3 статті 551 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки (штраф та пеня) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм Цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» судам слід неухильно дотримуватись вимог ст.ст.58,59 ЦПК України про належність і допустимість доказів.

Відповідно до ч.3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи, що розмір пені значно перевищує розмір основної заборгованості по кредиту та наявність інших обставин, які мають істотне значення та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, закріплених в ст.3 ЦК України, зокрема принципу справедливості та розумності суд вважає, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача слід зменшити до 100 грн., на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, на які посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60,88,169,209,212,213-215,233 ЦПК України, ст.ст.11,14,526,530,546,549,551,610-612,1049,1054 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Панютине Лозівського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: поштовий індекс 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, на р/р29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 10228 (десять тисяч двісті двадцять вісім) гривень 09 копійок, яка складається з 106 грн. - заборгованість за кредитом, 8899,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 100 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 622,77 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1038 (одну тисячу тридцять вісім) гривень 05 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя О.А.Ткаченко