Рішення № 62460192, 31.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/6495/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 640/3608/16-ц ОСОБА_1

Категорія: спадкові Доповідач - Швецова Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді : Швецової Л.А.,

Суддів: Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

За участі секретаря: Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Восьма Харківська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, в якому просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4, померлої 08.07.2014 року.

В обгрунтування позову посилалась на те, що 08.07.2014 року померла мати позивача та відповідача - ОСОБА_4 Спадкодавець ОСОБА_4 з 1985 року по час смерті проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та вона мала низку захворювань, що відображалось також на її психічному стані. З 2007 року ОСОБА_4 перебувала у безпорадному стані, не виходила з дому, в звязку з чим не могла самостійно забезпечити умови свого життя, тому потребувала сторонньої допомоги та догляду. Крім того, вона перебувала на обліку в ПНД №3 м. Харкова. За вказаний час ОСОБА_3 прийняла на себе всі витрати на утримання матері: її догляд, лікування, забезпечення необхідними документами, а потім повністю взяла на себе її похорони. ОСОБА_2 достовірно знаючи про стан здоровя своєї матері, не приймала взагалі ніяких заходів по наданню допомоги та маючи можливість допомагати їй, навмисно усувалась та ухилялась від надання будь-якої допомоги. На протязі багатьох років ані морально, ані матеріально участі в наданні допомоги не приймала взагалі, тривалий час не провідувала матір. ОСОБА_3 самостійно доглядала матір, купувала їй необхідні ліки, викликала лікаря, готувала їжу, мила, годувала, забезпечувала належні умови її життя. Внаслідок хвороби матір позивача та відповідача взагалі не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, внаслідок чого позивач намагалась встановити над нею опіку. ОСОБА_3 неодноразово зверталась до ОСОБА_2 за допомогою по догляду за їхньою матірю, однак її намагання виявились марними. Відповідач не приймала участі в організації похорон та витратах на поховання матері. ОСОБА_3 поховала матір за власні кошти та за власні кошти встановила памятник. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на частину квартири, в якій позивач разом з матірю проживала, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Всі витрати по оплаті комунальних та інших платежів за квартиру здійснювала одноособово ОСОБА_3 Відповідач не приймає участі в оплаті зазначених витрат навіть на свою 1/6 частку вказаної квартири, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_5, померлого 30.07.2009 року. У встановлений законом строк позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 Свідоцтво про право на спадщину після смерті матері на її частину спадкового майна не видавалось.

Оскільки, ОСОБА_2 ухилялась від надання допомоги матері, яка внаслідок похилого віку, тяжкої хвороби не могла самостійно забезпечити умови свого життя, тому позивач вимушена звернутись до суду в порядку ст. 1224 ЦК України та усунути відповідача від права на спадщину.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Усунуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, від права на спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4, померлої 08 липня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_3, судові витрати в розмірі 551 гривень 20 коп.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулася на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю. Стягнути на користь відповідача судовий збір у розмірі 606,33 грн.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначила, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що відповідно до довідки ЖБК «Геракл» від 04 квітня 2016 року та виписки із домової книги № 2977690 від 05.04.2016 року, що засвідчують, що вона зареєстрована та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 та разом із нею проживають додатково 7 осіб. Вказана квартира належить їй на праві спільної сумісної власності та її колишньому чоловіку та іншого житла вона не має. З 2001 року вона не працює, отримує пенсію вдвічі меншу за прожитковий мінімум та немала фінансової можливості утримувати у повній мірі свою матір.

Також, ОСОБА_2 вказує, що до виходу на пенсію, до 2001 року, вона систематично, майже на всі щорічні відпустки, приїздила до батьків разом із дітьми та чоловіком, за життя мати за допомогою до неї не зверталась.

Крім того, апелянт вказує, що здійснила переказ в розмірі 10000 руб., що еквівалентно 4000 грн. для допомоги в організації похоронів, що підтверджується відповіддю АТ КБ «Юністрім» від 06.04.2016 року № 02/16-1719 та довідкою про здійснення операції із готівковою валютою та чеками від 08.07.2014 року та на наступний день, 09.07.2014 року вона приїхала до м. Харкова для допомоги в організації похорону.

Також, апелянт зазначила, що оплата комунальних послуг і всі інші необхідні витрати здійснювалися ОСОБА_3 виключно за рахунок пенсії своєї матері.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача зявився, позивач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який перебував у безпорадному стані.

Однак, погодитися з таким рішенням неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобовязані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Ця моральна норма була спочатку зафіксована на конституційному рівні, а потім знайшла своє відображення в Сімейному кодексу України.

Безсумнівно, неможливо змусити дорослих повнолітніх дітей любити і поважати своїх батьків. Любов, доброта, порядність, чесність є етичними поняттями, а не юридичними. Тим не менш потрібно памятати, що однією з основних цілей регулювання сімейних відносин відповідно до ч. 2 ст. 1 Сімейного кодексу України є утвердження почуття обовязку перед батьками.

Нормами ст. 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобовязані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Таким чином, непрацездатним і таким, що потребують матеріальної допомоги батькам, надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Обовязок виплачувати аліменти своїм батькам в судовому порядку може бути покладено тільки на повнолітніх дітей.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі. Від шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають дітей ОСОБА_6 (після укладання шлюбу ОСОБА_3) Л.І. та ОСОБА_7 (після укладання шлюбу ОСОБА_2). 30.07.2009 року ОСОБА_5 помер, спадкоємцями після його були ОСОБА_4 (дружина), та діти (позивач та відповідач), які після його смерті прийняли спадщину по 1/6 частині квартири №19 в житловому будинку №15 по вул. Чайковська в м. Харкові. ОСОБА_3 проживала та зареєстрована з 26.07.2012 року разом зі своєю матірю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2, а відповідач проживає разом зі своєю сімєю за адресою: РФ, АДРЕСА_3.

08.07.2014 року померла мати позивача та відповідача ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина на її частину в квартирі №19 в житловому будинку №15 по вул. Чайковська в м. Харкові. Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є позивач та відповідач, які звернулись з заявами про прийняття спадщини у встановленому законом порядку до 8 ХДНК. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Спадкування є перехід прав та обовязків спадщини від фізичної особи, яка померла спадкодавця, до інших осіб спадкоємців.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті ст. ст. 1216, 1217, ч. 1 ст. 1223 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Вимоги позивача стосуються усунення від права на спадкування дочки з підстав, передбачених частиною 5 ст. 1224 ЦК України, згідно якої за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен установити факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Виходячи зі змісту зазначеної правової норми, при вирішенні такої справи необхідно встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте умисно ухилявся від обовязку щодо її надання, оскільки сам лише факт тривалого не спілкування спадкоємця зі спадкодавцем сам по собі не може бути підставою для застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Таким чином, для задоволення позовних вимог про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність наступних обставин: умисне ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані та потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи, оскільки лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Доказів того, що ОСОБА_2 ухилялась від надання допомоги померлій матері, яка потребувала допомоги, матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_4 за життя зверталась до ОСОБА_2 з проханням, щодо надання допомоги та відповідач їй відмовила.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_4 отримувала підвищену пенсію після смерті чоловіка, ОСОБА_5, у звязку з втратою годувальника, тому оплату комунальних послуг і всі інші необхідні витрати ОСОБА_3 здійснювала за рахунок пенсії матері.

Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_4 потребувала додаткової матеріальної допомоги від ОСОБА_2 або зверталась до суду за примусовим стягненням аліментів з ОСОБА_2

Крім того, в матеріалах справи міститься заперечення на позовну заяву про усунення від права на спадкування з якого вбачається, що ОСОБА_2 будучи пенсіонером, який отримує пенсію вдвічі меншу за прожитковий мінімум, не мала фінансових можливостей утримувати у повній мірі свою матір та вона надавала своїй матері посильну допомогу відповідно до свого матеріального стану, підтримувати сталі звязки з нею, приїздила, телефонувала неменше ніж один раз на тиждень, привозила їй подарунки, купувала ліки та одяг.

ОСОБА_2 вказувала, що здійснила переказ в розмірі 10000 руб., що еквівалентно 4000 грн. для допомоги в організації похоронів, що підтверджується відповіддю АТ КБ «Юністрім» від 06.04.2016 року № 02/16-1719 та довідкою про здійснення операції із готівковою валютою та чеками від 08.07.2014 року та на наступний день, 09.07.2014 року вона приїхала до м. Харкова для допомоги в організації похорону.

На підтвердження вищевказаного, в матеріалах справи містяться копія трудової книжки; відповідь АТ КБ «Юністрім» від 06.04.2016 року № 02/16-1719 та довідка про здійснення операцій із готівковою валютою та чеками від 08.07.2014 року; проїзні документи у кількості 3-х штук та завірені довідки-підтвердження про факт придбання проїзних документів у кількості 4-х штук.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Керуючись ст.ст. 301,302, п.п.3 і 4 ст. 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 червня 2016 року - скасувати.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Восьма Харківська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: