Рішення № 62458752, 01.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.16р. Справа № 904/8229/16За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Донецьгірмаш", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР Транс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 402 710,68 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 18.08.2016 року, представник

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 16.01.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Донецьгірмаш" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР Транс" заборгованість у розмірі 230 527,12 грн., 3% річних у розмірі 14818,97 грн. та індекс інфляції у розмірі 157364,59 грн., загалом на суму 402710,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору оренди приміщень № 13530 від 01.09.2013 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість на загальну суму 402710,68 грн.

Відповідач проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити. У відзиві на позов відповідач вказує на те, що позивачем в порушення умов договору не надавалися для підписання відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг (первинні документи), а тому у відповідача обов'язок оплати не настав. Щодо нарахованих штрафних санкцій відповідач зазначає, що оскільки відсутній обов'язок оплати основного боргу, то і нарахування штрафних санкцій є безпідставним. Крім того, відповідач повідомляє про те, що на офіційному сайті компанії Corum Group, до складу якого входить підприємство-позивач, міститься офіційна інформації про те, що з 11.08.2014 року діяльність підприємства "Корум Донецькгірмаш" була тимчасово призупинена, а з 28.08.2016 року, у зв'язку із незаконним заволодінням представниками ДНР, взагалі зупинена, а тому жодні послуги з 28.08.2016 року позивачем надаватися не могли.

Розгляд справи відкладався з 04.10.2016 року на 20.10.2016 року, з 20.10.2016 року на 01.11.2016 року.

У судовому засіданні 01.11.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГМР Транс" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Донецьгірмаш" (орендодавець) було укладено договір оренди приміщень №13530, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежилих приміщень загальною площею 321 кв.м. (далі майно).

Згідно з п.1.2 договору орендоване майно розташоване за адресою: 83005, Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 189. Орендарю дозволяється користуватися земельною ділянкою, на якій розташована будівля, разом із передачею орендованого майна, а також право користування прилеглою до будівлі територією, у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди. (п.1.3 договору).

Орендоване майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності орендаря (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.5 договору відновлювальна вартість орендованого майна з урахуванням індексації складає: 1142010,00 у т.ч. ПДВ.

Передача орендованого майна у користування орендаря здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання даного договору. Передача орендованого майна оформлюється актом приймання-передачі орендованого майна, який є невід'ємною частиною даного договору. Повернення орендованого майна орендодавцю здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди і оформлюється відповідним актом здачі-прийому, який є невід'ємною частиною даного договору. У разі припинення даного договору, у тому числі його дострокове розірвання, орендар зобов'язується повернути орендоване майно протягом 2 календарних днів з моменту розірвання/припинення дії даного договору. При цьому орендар має забезпечити відсутність майна, яке не передавалось йому орендодавцем, і не пов'язане із поліпшенням майна (п.п.2.1, 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору визначено, що обов'язок відносно складання акту приймання-передачі покладається на орендодавця.

Згідно з п.3.1 договору усі розрахунки за цим договором здійснюються виключно у національній валюті України. Орендна плата з урахуванням індексації за місяць складає 30633,89 грн. Орендна плата не індексується протягом всієї дії цього договору. Нарахування НДС на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2 договору).

Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що у разі користування орендованим майном на протязі не повного календарного місяця, добова орендна плата за дні користування визначається на підставі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п.3.6 договору орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем, на розрахунковий рахунок орендодавця. Вартість комунальних послуг, а також послуг по забезпеченню експлуатації, обслуговування обладнання та при будинкової території входить у розмір орендної плати (п.3.9 договору).

Строк оренди по даному договору складає 35 календарних місяців з моменту передачі орендованого майна (згідно п.2.1 даного договору). Даний договір вступає в силу з дні підписання акта приймання-передачі і діє до 30 червня 2016 року (включно), а в частині невиконаних зобов'язань до повного їх виконання (п.п.9.1, 9.2 договору).

01.09.2013 року між сторонами підписано акт приймання-передачі приміщень до договору оренди приміщень від 01.09.2013 року.

Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не здійснював платежі з орендної плати у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з січня (частково оплачений) по серпень 2014 року у загальному розмірі 230527,12 грн., що і є причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Крім того, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на умови договору строк внесення орендних платежів є таким, що настав.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на відсутність актів приймання-передачі наданих послуг.

Позивачем залучено до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт надання послуг за спірний період, однак не підписані сторонами. За поясненнями позивача, відповідач відмовився від їх підписання.

З даного приводу суд звертає увагу, що частинами 5 та 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Тобто, відсутність підписаних актів приймання-передачі наданих послуг не звільняє відповідача від обов'язку сплати орендних платежів.

Разом з цим, згідно наданих відповідачем скріншотів із офіційного сайту "Corum group" до складу якого входить позивач, 11.08.2014 року діяльність підприємства "Корум Донецькгірмаш" була тимчасово призупинена, а з 28.08.2016 року повністю зупинена, у зв'язку із захопленням представниками ДНР. Позивач у судовому засіданні погодився з наявністю такого повідомлення про припинення діяльності позивача.

Відтак, з 28.08.2014 року майно не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідає, а тому суд доходить висновку про те, що з 28.08.2014 року не можливо нараховувати орендну плату, тобто з цієї дати відповідач звільняється від орендних платежів.

З урахуванням 3.4 договору розмір орендної плати за серпень 2014 року складає 26681,13 грн. (30633,89 грн./31 день*27днів).

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 226574,36 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за загальний період з 21.02.2014 року по 02.08.2016 року у розмірі 14818,97 грн.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено арифметичні помилки, які пов'язані із тим, що у 2016 році 366 днів, а не 365, а також із тим, що у серпні 2014 року орендна плата складає 26681,13 грн. (орендувався неповний місяць), у зв'язку з чим і 3% річних необхідно нараховувати на меншу суму, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 14586,77 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 157364,59 грн. за період з березня 2014 року по липень 2016 року.

Перевіркою нарахування індексу інфляції судом виявлено допущення позивачем помилки при нарахування індексу інфляції за період з березня 2014 року по липень 2016 року, у зв'язку із неправильним визначенням сукупного індексу інфляції у даному періоді, а також тим, що у серпні орендна плата складала 26681,13 грн., а не 30633,89 грн., на які здійснює нарахування позивач.

За таких обставин, вимога про стягнення індексу інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 156015,24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за передане у оренду майно. Невиконанням обовязку щодо оплати орендної плати відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (орендну плату) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 397176,37 грн. (заборгованість по орендній платі у розмірі 226574,36 грн., 3% річних у розмірі 14586,77 грн., індекс інфляції у розмірі 156015,24 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5957,65 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР Транс" (49069, м. Дніпро, пр. Кірова, 107-Г, ідентифікаційний код 38708145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш" (83005, м. Донецьк, вул. І ткаченко, 189, ідентифікаційний код 37790003) заборгованість у розмірі 226574,36 грн., 3% річних у розмірі 14586,77 грн., індекс інфляції у розмірі 156015,24 грн. та судовий збір у розмірі 5957,65 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2016 року.

Суддя О.М. Крижний