Ухвала суду № 62458154, 02.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3701/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1707/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Василишин Л.В., Соколовського В.М.

секретаря: Капущак С.В.,

з участю: представника ПАТ КБ "ПриватБанк"

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Калуського міськрайонного суду від 22 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» предявлено до ОСОБА_3 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у звязку із неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору від 07.11.2007 року, який складається з заяви, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та ОСОБА_4, утворилась заборгованість, яка станом на 30.06.2014 року складала 6439,72 грн. Посилаючись на те, що в добровільному порядку ОСОБА_3 відмовляється повертати надані їй ОСОБА_4 кошти, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 6439,72 грн заборгованості за кредитним договором та 243,60 грн судового збору.

Справа розглядалась у різних судових інстанціях неодноразово.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 22 травня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 5894,97 грн заборгованості за кредитним договором та 243,60 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт не погоджується із висновком суду про часткове застосування заявлених нею строків позовної давності, зокрема до вимог щодо стягнення штрафів, оскільки останню сплату кредитних коштів вона здійснила 31.08.2009 року, а Банк звернувся до суду з позовом лише 09.09.2014 року. Тому, на її думку, суду першої інстанції слід було застосувати заявлені нею строки позовної давності до усіх позовних вимог ОСОБА_4. При цьому, ОСОБА_3 звертає увагу суду на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 березня 2015 року ухвали Калуського міськрайонного та апеляційного судів, якими їй було відмовлено у застосуванні строків позовної давності, були скасовані. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.

У засідання апеляційного суду ОСОБА_3 та її представник, будучи завчасно повідомленими у встановленому законом порядку, повторно не з'явились з невідомих причин. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечила. Посилання позивача на пропуск ПАТ КБ "ПриватБанк" строку позовної давності вважає безпідставним. Тому просить оскаржене рішення залишити в силі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції вважав, що підстав для застосування судом строків позовної давності, заявлених відповідачем ОСОБА_3 щодо вимог про стягнення суми основного боргу, відсотків за користування кредитними коштами та комісії немає, оскільки термін дії картки визначено до 31 жовтня 2011 року, а позов Банк предявив 09.09.2014 року, тобто в межах строків позовної давності. Колегія суддів з цим висновком погоджується виходячи з таких підстав.

У виконання обовязкових вказівок, викладених в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року та від 18 травня 2016 року (а.с.109-111; 224-226), колегією суддів досліджено істотні обставини, від яких залежить правильне вирішення даного цивільно-правового спору.

З матеріалів справи вбачається, що 07 листопада 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді кредитного ліміту, який міг ОСОБА_4 збільшуватись або зменшуватись, зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості. Названий кредитний договір був укладений у формі заяви. Згідно змісту вказаної заяви ОСОБА_3 ознайомилась і погодилась з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами банку (а.с.18).

Термін дії кредитного ліміту збігається із строком дії кредитної картки. Пунктом 9.12 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на той самий строк. Строк вкладу в такому порядку може продовжуватись неодноразово без явки клієнта в Банк.

Встановлено, що у відповідності із п.9.12 «Умов та правил надання банківських послуг» згаданий договір було пролонговано до 01.11.2011року. Даний факт підтверджується отриманням ОСОБА_3 кредитної картки із зазначенням цього строку дії картки.

Згідно умов кредитного договору сплата кредитних коштів повинна була відбуватись щомісяця.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості підтверджено, що останній платіж щодо погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 здійснила у серпні 2009 року.

За кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, згідно норм ЦК України перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обємі зі спливом останнього дня місяця картки. На це акцентовано увагу у правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, яка згідно із ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів.

Приймаючи до уваги наведене, суд першої інстанції правильно вважав, що оскільки термін дії картки було визначено по 31 жовтня 2011 року, то перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається із спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 31 жовтня 2011 року. Розрахунок кредитної заборгованості, яка утворилась на кінець дії картки (а.с.12-17) ОСОБА_3 не оспорює, і ніяких підстав вважати, що розмір заборгованості не відповідає дійсності, немає.

Приймаючи до уваги вище викладене, розглянувши справу в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст. ст. 218; 307; 308; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 22 травня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_5