Ухвала суду № 62458152, 02.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2379/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1950/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Вінтоняк М.Б. М. Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

з участю апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 Д ОСОБА_5, представника Молодківської сільської ОСОБА_6, позивача ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до Молодківської сільської ради, ОСОБА_7 про визнання рішення сільської ради нечинним, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно недійсним з апеляційною скаргою ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 на рішення Надвірнянського районного суду від 02 серпня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_7 вернулись з даним позовом та просила ухвалити рішення, яким зобовязати ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановленні межових знаків між сумісними земельними ділянками, які знаходяться по вул. Шевченка в урочищі Нетреба села Молодків Надвірнянського району згідно з земельно-кадастровим планом меж земельної ділянки, яка належить їй на праві власності.

Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовились погодити межі земельної ділянки, у звязку з чим 02 квітня 2015 року на місце виходила погоджувальна комісія сільської ради, якою складено акт затверджений рішенням сесії Молодківської сільської ради № 402-29/2015 від 30 квітня 2015 року та погоджено межі даної земельної ділянки без підпису вказаних межівників.

Рішенням сільської ради від 25 серпня 2015 року затверджено проект землеустрою, а 22 вересня 2015 року зареєструвала право власності на вищезазначену земельну ділянку, отримавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Земельна ділянка межує з північної сторони із земельною ділянкою, якою користується відповідач ОСОБА_2, яка чинить перешкоди в користуванні нею: нищить межові знаки, не допускає її на земельну ділянку для використання за цільовим призначенням та відновленню межових знаків.

22 жовтня 2015 року комісією Молодківської сільської ради при виході на місце було встановлено, що межові знаки між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_7 знищені. Комісією встановлено межові знаки, які зразу були ліквідовані ОСОБА_2

В кінці жовтня 2015 року, маючи намір зорати дану земельну ділянку домовилась із жителем с.Гвізд, однак через відсутність межових знаків частину земельної ділянки так і не було зорано.

Протягом 2015 року відповідач ОСОБА_2 неодноразово знищувала межові знаки, а комісія Молодківської сільської ради їх відновлювала.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічним позовом, просили ухвалити рішення про визнання рішення №31 сесії Молодківської сільської ради від 25 серпня 2015 року про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність нечинним, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане ОСОБА_7 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка площею 0,1812га в урочищі «Нетреба» села Молодків передана ОСОБА_7 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства без дотримання вимог земельного законодавства. Не враховано, що через земельну ділянку ОСОБА_7 проходить дорога шириною 8 метрів, яка не могла бути приватизована.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 04 лютого 2016 року позови обєднано в одне провадження.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 02 серпня 2016 року позов ОСОБА_7 задоволено, а у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, просять його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7, а їх зустрічний позов задоволити.

Апелянти у скарзі зазначають, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. При передачі ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1812га в урочищі «Нетреба» села Молодків не враховано, що через неї проходить дорога загального користування шириною 8 метрів, яка зазначена на карті села, тому її ділянка повинна бути розділена на дві частини.

Рішення ради про передачу ОСОБА_7 у власність ділянки однією площею прийняте з грубим порушенням обмеження, передбаченого п «а» ст. 83 ЗК України в редакції, чинній на час прийняття даного рішення, оскільки до складу земельної ділянки ОСОБА_7 безпідставно включено дорогу, яка не може передаватись у приватну власність. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції взяв до уваги тільки покази ОСОБА_7 та її свідків, а їх покази та представлені документи до уваги не взяв. Суд не призначив земельну експертизу для зясування всіх обставин, оскільки між ними є спір. Також суд не надав значення , що земельна ділянка ОСОБА_7 з цільовим призначенням для особистого селянського господарства на земельному масиві, де роздавали паї, що суперечить чинному законодавству. Крім того, відсутні докази того, що ОСОБА_2 у 2015 році чинила перешкоди ОСОБА_7 у користуванні земельною ділянкою.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та представників, які вимоги скарги підтримали, позивача-відповідача ОСОБА_7, її представника та представника сільської ради, які вимоги скарги заперечили, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_7 суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,1812 га в урочищі «Нетреба» с.Молодків Надвірнянського району, а відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 і ОСОБА_4 суд дійшов правильного висновку, що земельну ділянку ОСОБА_7 передано у власність в порядку передбаченому законом.

Рішенням сесії Молодківської сільської ради від 12 грудня 2014 року № 375-27/2014 надано дозвіл ОСОБА_7 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1812 га в урочищі « Нетреба « села Молодків для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення.

Судом встановлено, що рішенням Молодківської сільської ради Надвірнянського району від 25 серпня 2015 року № 434-31/2015 року затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Нетреба « с. Молодків площею 0,1812 га» та передано їй у приватну власність дану земельну ділянку /кадастровий номер 2624083701:01:006:0016/.

02 квітня 2015 року комісія Молодківської сільської ради згідно проекту землеустрою, погодила ОСОБА_7 межі земельної ділянки без згоди ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5, а 30 квітня 2015 року рішенням сесії Молодківської сільської ради № 402-29/2015 було затверджено акт узгоджувальної комісії від 02 квітня 2015 року, та погоджено межі даної земельної ділянки без підпису вказаних межівників (а.с. 163).

22 вересня 2015 року ОСОБА_7 зареєструвала право власності на вище вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отримавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України 2001 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно акту від 22 жовтня 2015 року комісія в складі голови земельної комісії, землевпорядника, в присутності межівниці ОСОБА_2 встановила, що межові знаки між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_7 знищені в черговий раз.

Згідно листа Молодківської сільської ради від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_7 неодноразово зверталась в усній формі до сільської ради з приводу неправомірних дій межівників ОСОБА_2, що полягали в незаконному витягуванні межових знаків встановлених землевпорядною організацією та передані на зберігання ОСОБА_7 На виклики до сільської ради ОСОБА_2 не зявлялась, продовжуючи перешкоджати обробляти та користуватися ОСОБА_7 земельною ділянкою.

Межові знаки на ділянці ОСОБА_7 також встановлювались комісією сільської ради 15 квітня 2016 року, що підтверджується актом на а.с. 171.

Крім пояснень позивача ОСОБА_7, факт чинення їй перешкод у користуванні власною земельною ділянкою доводиться численними актами та висновками сільської ради, тому колегія суддів вважає доводи апелянта ОСОБА_2 про відсутність доказів про чиненню нею перешкод у користуванні ділянкою надуманими.

Представник сільської ради у засіданні апеляційного суду також подала акт від 30 серпня 2016 року про знищення ОСОБА_2 межових знаків та встановлення нових знаків, що затверджено рішенням ради. За згодою усіх учасників процесу дані відомості долучені до матеріалів справи.

Згідно земельно-кадастрового плану земельна ділянка, якою користується відповідач ОСОБА_2 межує із земельною ділянкою позивачки ОСОБА_7В (а. с. 113).

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо - геодизичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України року власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Колегія суддів вважає, що земельна ділянка, якою користується ОСОБА_7 надана їй у передбаченому законом порядку в порядку приватизації.

Позивачами за зустрічним позовом не подано жодного доказу, що через приватизовану земельну ділянку ОСОБА_7 площею 0,1812 гектара повинна проходити дорога загального користування, яка нею приватизована і увійшла у її площу.

Навпаки, відповідно до усіх картографічних документів що є у справі до земельної ділянки ОСОБА_7 примикає заїзд, яким користуються декілька землекористувачів, а через ділянку позивача не передбачено будь-якого проїзду, що могло б призвести до порушення прав інших землекористувачів.

Земельні ділянки усіх сторін по справі та їх площі зазначені у поданому на а.с. 113 кадастровому плані, де відображено фактичне користування ділянками та заїздом.

У засіданні апеляційного суду представник сільської ради пояснила, що ОСОБА_2 має можливість заїзду до своєї земельної ділянки, яка межує із ділянкою ОСОБА_7 із центральної вулиці Шевченка, або у інший спосіб, вона користується більшою площею, ніж її надано у користування, вирубала і захопила частину чагарника. На час передачі ОСОБА_7 у власність земельної ділянки, через неї не проходила жодна громадська дорога, і усі землекористувачі забезпечені заїздами до своїх ділянок. До своїх пояснень представник додала схему земельних ділянок сторін із зображенням шляхів заїзду до них, яка за згодою усіх учасників процесу долучена до матеріалів справи.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 02 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді І.О. Максюта

ОСОБА_9