Рішення № 62449683, 11.10.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/15665/15-ц

Провадження № 2/760/2059/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретарів - Кучерини Ю.С., Горбач О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

25.08.2015 позивач ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.11.2006 між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №389-008/06Р, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті у сумі 12 000, 00 доларів США терміном з 18.07.2006 по 18.07.2011, а останній зобов'язався повернути банку кредит у повному обсязі та сплатити проценти за його користуванням у розмірі 12, 00 % річних. Для забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, зокрема, щодо повернення кредиту та сплати процентів, 18.07.2006 між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №389-008/06Р, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» за виконання ОСОБА_1 зазначених обов'язків. ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, своєчасне повернення кредиту та сплату процентів не забезпечив, у зв'язку з чим станом на 20.06.2015 має заборгованість загальний розмірі якої складає 10 471, 78 доларів США, в тому числі: 5 510, 00 доларів США - заборгованість за кредитом; 37, 00 доларів США - заборгованість за процентами; 4 687,41 доларів США - пеня за кредитом; 237, 37 доларів США - пеня за процентами.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість у зазначеному вище розмірі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі та просив їх задовольнити

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що позов поданий з пропуском строку позовної давності. З цього приводу зазначала, що ОСОБА_1 припинив вконувати свої зобов'язання за кредитним договором 11.03.2011, в той час як кінцевий строк повернення кредиту - 18.07.2011. Також звертала увагу на те, що договір поруки за яким ОСОБА_2 виступає поручителем є припиненим у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до вимог визначених у ст. 74 ЦПК України. Про причини своєї неявки суд до відома не поставила, з заявою про розгляд справи у її відсутності до суду не зверталася.

З урахуванням думки представників позивача, відповідача ОСОБА_1, суд керуючись ст. 169 ЦПК України знаходить можливим розглянути справу в даному судовому засіданні у відсутності відповідача ОСОБА_2

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.11.2006 між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №389-008/06Р, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті у сумі 12 000, 00 доларів США терміном з 18.07.2006 по 18.07.2011 зі сплатою процентів за його користуванням у розмірі 12, 00 % річних.

Зі змісту зазначеного кредитного договору слідує, що відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути позивачу кредит у вищевказаний строк та сплатити проценти за його використання.

Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 кредитного договору сторонами погоджено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 200, 00 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, зазначеного в п. 1.2.

Згідно п. 10.1 кредитного договору, за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за весь період прострочення.

В силу вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків стаття 11 ЦК визначає договори та інші правочини.

Виконання зобов'язання полягає у вчиненні або утриманні від вчинення дій, які складають його об'єкт.

За загальним правилом, визначеним у ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами ч. 1 ст. 612 ЦК, боржник вважається таким, що прострочив.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором від 18.11.2006 №389-008/06Р виконав своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується наданими суду та дослідженими у судовому засіданні доказами: випискою по банківському рахунку, заявою на видачу готівки від 20.07.2006 №9 та не заперечується відповідачем ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору порушив, у строк та в порядку, що встановлені договором, кредит в повному обсязі не повернув та не сплатив проценти за його користуванням.

Факт порушення умов кредитного договору з боку відповідача ОСОБА_1 не заперечується.

Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 20.06.2015 загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 18.11.2006 №389-008/06Р складає 10 471, 78 доларів США, в тому числі: 5 510, 00 доларів США - заборгованість за кредитом; 37, 00 доларів США - заборгованість за процентами; 4 687,41 доларів США - пеня за кредитом; 237, 37 доларів США - пеня за процентами.

Даний розрахунок з боку відповідача по суті не оспорений, доказів, які достовірно підтверджують оплату кредиту і іншу суму заборгованості, квитанцій по оплаті ОСОБА_1 суду не надано.

Підстави сумніватися у правильності представленого розрахунку заборгованості у суду відсутні, розрахунок детально аргументованим, повно відображає рух грошових коштів внесених відповідачем на погашення заборгованості, черговість погашення сум заборгованості, яка встановлена з дотриманням вимог закону та умов договору.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування до вимог позивача строків позовної давності суд враховує, що згідно положень ст.ст. 256, 257 ЦК України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, у межах строку позовної давності, загальна тривалість якого встановлюється в три роки, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - один рік.

У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як видно з матеріалів справи, даний позов пред'явлений позивачем 25.08.2015. Останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором від 18.11.2006 №389-008/06Р внесений відповідачем 29.08.2012, про що свідчить заява на переказ готівки від 29.08.2012 №FJB1224201102801.

Зазначені обставини справи свідчать про те, що станом на 29.08.2012 відповідачем визнавалась наявність заборгованості перед позивачем по кредитному договору, при цьому зробити висновок про те, що ці кошти були спрямовані ним на погашення конкретного платежу згідно вказаної заява на переказ готівки не видається за можливе.

За таких обставин, підстав для застосування загальної позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом та процентами суд не вбачає, оскільки перебіг позовної давності був перерваний відповідачем 29.08.2012.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про пропуск позивачем спеціального строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, останні суд визнає обґрунтованими, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості пеня нарахована за період з 01.08.2006 по 20.06.2015.

Оскільки даний позов подано 25.08.2016, пеня за період з 01.08.2006 по 24.08.2015 нарахована поза строком спеціальної позовної давності.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, зважаючи на вищевикладене, оскільки строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення пені за період з 01.08.2006 по 24.08.2015 сплинув, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до цих вимог, в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Як далі видно з розрахунку заборгованості, приблизний розмір пені за період з 25.08.2016 по 20.06.2015 складає 1190,14 доларів США.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК, суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За ст. 559 ЦК, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Надана суду можливість знижувати розмір неустойки в разі її надмірності в порівнянні з наслідками порушення зобов'язань є одним з правових способів, передбачених у законі, спрямованих на реалізацію вимог ч. 2, 3 ст. 13 ЦК, згідно з якими при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зазначене право суду випливає з конституційних прерогатив правосуддя, яке за самою своєю суттю може визнаватися таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості (ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права).

Отже, цивільне законодавство передбачає неустойку в якості способу забезпечення виконання зобов'язань і заходи майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а право зниження розміру неустойки надано суду з метою усунення явної її неспівмірності наслідкам порушення зобов'язання.

При цьому, наявність підстав для зниження і визначення критеріїв співмірності визначаються судом у кожному конкретному випадку самостійно, виходячи з встановлених у справі обставин.

В пункті 27 Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Беручи до уваги викладене, зважаючи, що розмір неустойки в сумі 1190,14 доларів США є явно неспіврозмірним збиткам, завданим порушенням зобов'язання, суд вважає вимогу про стягнення неустойки в зазначеному розмірі такою, що протирічить загальними засадами цивільного законодавства визначених в п. 6 ст. 3 ЦК України, та положенням ч. 2 ст. 15 ЦК України. З наведених міркувань, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки до 550,00 доларів США.

Таким чином, з огляду на зазначенні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 18.11.2006 №389-008/06Р підлягають частковому задоволенню: щодо стягнення заборгованості за кредитом - у розмірі 5 510, 00 доларів США; щодо стягнення заборгованості за процентами - у розмірі 37, 00 доларів США; щодо стягнення пені - у розмірі 550, 00 доларів США.

Окремо суд мотивує своє рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2

Так, як вбачається з матеріалів справи, для забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, зокрема, щодо повернення кредиту та сплати процентів, 18.07.2006 між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №389-008/06Р.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору поруки, ОСОБА_2 як поручитель зобов'язалася нести солідарну майнову відповідальність перед АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором кредитним договором від 18.11.2006 №389-008/06Р щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 18.07.2011.

В п. 4.1 договору поруки, сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 18.07.2014.

За змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.ч. 1 та 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до роз'яснень викладених в п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Таким чином, як слідує зі змісту п. 4.1 договору поруки на час розгляду справи встановлений у ньому строк закінчився.

В той же час, з боку позивача не надано доказів на підтвердження направлення/вручення ОСОБА_2 вимоги про погашення заборгованості за кредитним договору у вищевказаний строк.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставини, договір поруки від 18.07.2006 №389-008/06Р, укладений між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2, у відповідності до пролежень ч. 4 ст. 559 ЦК України є припиненим з 18.07.2014.

Отже, на даний час відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_2 як поручителя відповідальності за порушення ОСОБА_1 основного зобов'язання за кредитним договором від 18.11.2006 №389-008/06Р .

З огляду на зазначене, в задоволенні вимог позивача ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» до відповідача ОСОБА_2 належить відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до керівних роз'яснень, викладених у п.п. 10, 12 постанови Пленуму Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 роз'яснено, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 509, 514, 516, 525, 526, 536, 551, 610, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57-58, 60, 88, 208-209, 212-216 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором №389-008/06Р від 18.07.2006 в загальному розмірі 6`097,00 доларів США, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 5`510,00 доларів США, заборгованості за процентами в сумі 37,00 доларів США, пені в розмірі 550,00 доларів США.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" витрати з оплати судового збору в сумі 2`233,54 грн..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя