Постанова № 62444448, 31.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.10.2016 справа №905/1900/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3Представники сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю;від відповідача-1: від відповідача-2не зявився; ОСОБА_5 за довіреністювід третьої особи:ОСОБА_6 за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського судуДонецької областівід10.08.2016 р. (підписано 15.08.2016 р.)у справі№ 905/1900/16 (суддя Кучерява О.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м. Краматорськ, Донецька областьдо відповідачів:1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк; 2. Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", м. Краматорськ, Донецька областьза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київпростягнення коштів в розмірі 79 980,42 грн., зобовязання вчинити певні діїВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м. Краматорськ, Донецька область (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк (відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", м. Краматорськ, Донецька область (відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 безпідставно набутих коштів у розмірі 79 980,42 грн. та зобовязання відповідача-2 здійснити перерахунок грошових коштів в розмірі 79 980,42 грн. за платіжним дорученням № 53 від 02.06.2016 р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.07.2016 р. до участі у справі у якості третьої особи без самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 було залучено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2016 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач-2, не погодившись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині покладення на відповідача-2 обовязку здійснити перерахунок грошових коштів в розмірі 79 980,42 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що судом були порушені норми матеріального права, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не враховано норми Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача-1, який не скористався правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Представник відповідача-2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення, якими зазначив, що вирішення спору по суті не впливає на його інтереси, але вважав апеляційну скаргу відповідача-2 такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Встановлено, що за платіжним дорученням № 553 від 01.06.2016 р. із призначенням платежу сплата за бетон згідно рахунків №№45-49 від 24-27.05.2016р., у тому числі ПДВ 20% позивачем перераховано відповідачу-1 кошти на загальну суму 79 980,42 грн. (а.с. 34).

Позивач звернувся до відповідача з листом від 01.06.2016р. вих. № 22-06-16 про повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 79 980,42 грн. (а.с. 37).

Листом від 02.06.2016 р. за вих. №16-06 відповідач-1 підтвердив факт надходження на його рахунок грошових коштів в сумі 79 980,42 грн. та відсутність будь-яких договірних правовідносин між сторонами, проти повернення коштів в сумі 79 980,42 грн. не заперечував.

Відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з платіжним дорученням № 53 від 02.06.2016р. із призначенням платежу: "повернення помилково перерахованих грошових коштів за бетон згідно рахунків № 45-49 від 24 27.05.2016р. в тому числі ПДВ" (а.с. 35-36), яке було повернуто останнім без виконання згідно п. 10.6 гл. 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, через наявність постанови виконавчої служби Міністерства України від 19.05.2016 р. ВП №49577042 про арешт коштів ТОВ "Укрспецсервіс" при примусовому виконанні наказу №905/333/15 від 17.11.2015 р., виданого господарським судом Донецької області, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 15-16).

Позивач стверджує про помилковість перерахування зазначених коштів та вимагає стягнути їх з відповідача-1 як безпідставно отримані останнім.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Наявною в матеріалах справи випискою про рух коштів по рахунку відповідача-1 підтверджується факт надходження грошових коштів в заявленій до стягнення сумі згідно платіжного доручення від 01.06.2016 року №553 (а.с. 83).

Оскільки факту існування між сторонами будь-яких договірних правовідносин не встановлено, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність отримання відповідачем-1 від позивача спірної суми 79 980,42 грн.

За таких підстав, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 79 980,42 грн., оскільки спірні кошти були отримані відповідачем без достатньої правової підстави, будь-якого документального підтвердження щодо існування договірних правовідносин між позивачем та відповідачем-1 матеріали справи не містять, а отже у відповідача-1 відсутні будь-які правові підстави для збереження грошових коштів позивача. Факту повернення цих коштів позивачу не встановлено.

Разом з тим, відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на відповідача-2 обовязку здійснити перерахування коштів в сумі 79 980,42 грн. з розрахункового рахунку відповідача-1 на користь позивача, за наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд послався на вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Разом з тим, зазначена норма не передбачає обовязку відповідача-2 щодо перерахування грошових коштів в разі накладення на них арешту, незалежно від підстав зарахування грошових коштів на такий рахунок.

Згідно до п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі Інструкція), обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом.

Встановлено, що постановою виконавчої служби Міністерства України від 19.05.2016р. ВП №49577042 в межах суми 45 416 822,15 грн. накладено арешт на грошові кошти відповідача-1.

Відповідно до п. 10.4 Інструкції, банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

За змістом п. 10.6 Інструкції, під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

За приписами п.п. 10.7 10.9 Інструкції, якщо на кошти накладено арешт і на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів, то банк не приймає до виконання платіжні доручення клієнта і повертає їх згідно з пунктом 2.15 глави 2 цієї Інструкції.

Якщо під час дії документа про арешт коштів до банку протягом операційного дня надійшли інші документи про арешт коштів, то він виконує їх у порядку надходження згідно з пунктом 10.6 цієї глави.

Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Якщо до банку надійде платіжна вимога/інкасове доручення (розпорядження) за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає такий розрахунковий документ без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.

Дійсно, ухвалою господарського суду Донецької області від 07.06.2016 р. були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в сумі 79 980,42 грн., але її було прийнято та надано відповідачу-2 вже після арешту коштів за попередньою постановою державного виконавця. Згідно до повідомлення відповідача-2 № 116/337/52 від 17.06.2016 р. (а.с. 52) зазначену ухвалу прийнято до виконання, але станом на день її прийняття кошти на рахунку відповідача-1 для її виконання були відсутні.

Отже, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції фактично зобовязав відповідача-2 здійснити дії щодо повернення позивачу коштів з рахунку, на якому обліковується арешт, накладений згідно постанови про арешт коштів відповідача-1 від 19.05.2016р. ВП № 49577042, що прямо суперечить вищенаведеним нормам закону.

За таких підстав вимоги позивача до відповідача-2 про зобовязання останнього перерахувати грошові кошти в розмірі 79 980,42 грн. з рахунку відповідача-1 на рахунок позивача задоволенню не підлягають за вищенаведених підстав.

З урахуванням викладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2016р. у справі № 905/1900/16 в частині зобовязання відповідача-2 перерахувати грошові кошти в розмірі 79 980,42 грн. з рахунку відповідача-1 на рахунок позивача слід скасувати через порушення норм матеріального права.

В цій частині слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про зобовязання відповідача-2 перерахувати грошові кошти в розмірі 79 980,42 грн. з рахунку відповідача-1 на рахунок позивача відмовити.

В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, подаючи позовну заяву, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. (за одну позовну вимогу), тоді як в позові було заявлено дві позовні вимоги (майнового та немайнового характеру), що були прийняті судом першої інстанції до розгляду. Будь-якого процесуального рішення з приводу недоплати позивачем судового збору в рішенні суду від 10.08.2016 року не відображено, судовий збір за решту позовних вимог залишився не сплаченим.

За таких обставин судова колегія вважає, що з відповідача в дохід Державного бюджету підлягають стягненню судові витрати за подання немайнового позову в розмірі 1 378,00 грн.

З урахуванням результату розгляду справи, судова колегія вважає за необхідне покласти судові витрати по справі на сторони, пропорційно задоволених вимог, стягнувши з відповідача-1 на користь позивача за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., з позивача на користь відповідача-2 за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 1 515,80 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", м. Краматорськ, Донецька область задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2016 р. у справі № 905/1900/16 скасувати в частині зобовязання Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", м. Краматорськ, Донецька область здійснити перерахунок грошових коштів в розмірі 79 980,42 грн. з розрахункового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м. Краматорськ, Донецька область, а також в частині розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м. Краматорськ, Донецька область до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", м. Краматорськ, Донецька область про зобовязання здійснити перерахунок грошових коштів в розмірі 79 980,42 грн. з розрахункового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м. Краматорськ, Донецька область відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, офіс 301, р/р 26005300802066 в ПАТ "ОЩАДБАНК", МФО 335106) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м. Харкові, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999649, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011, рахунок отримувача 31217206782002, Код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", Призначення платежу: судовий збір, за позовом _ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький апеляційний господарський суд, код ЄДРПОУ 26020508) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 378,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" (83087, Донецька область, м. Донецьк, вул. Калініна, 51, р/р 260014957 в ПАТ "ПУМБ" в м. Краматорськ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, офіс 301, р/р 26005300802066 в ПАТ "ОЩАДБАНК", МФО 335106) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 378,00 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2016 р. у справі № 905/1900/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, офіс 301, р/р 26005300802066 в ПАТ "ОЩАДБАНК", МФО 335106) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 10) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 515,80 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.В. Стойка

СуддіД.О. Попков

ОСОБА_3