Постанова № 62444333, 27.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р. Справа№ 910/12286/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Сухового В.Г.

Власова Ю.Л.

при секретарі судового засідання - Вага В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2016

у справі № 910/12286/16 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ"

про стягнення 1 446 720,00 грн.

за участю представників:

від прокуратури: Щипка В.П.,

від позивача: Кривошея Д.А.,

від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ДП "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" про стягнення на користь Міністерства оборони України 1 446 720 грн., з яких 813 780 грн. пені та 632 940 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 286/1/15/19 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 08.07.2015, з урахуванням додаткових угод до нього.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2016 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ДП "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у справі № 910/12286/16 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ДП "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. За твердженням скаржника, додаткова угода № 4, якою затверджена специфікація № 2, змінює умови договору, що суперечить положенням Закону України "Про здійснення державних закупівель". Скаржник, також, наполягає на наявності підстав для залишення позову без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 апеляційну скаргу ДП "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" у справі № 910/122861/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2016.

03.10.2016 від ДП "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні у зв'язку із його відрядженням.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справи від 04.10.2016 у зв'язку із відпусткою судді Коротун О.М., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Власов Ю.Л., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 апеляційну скаргу ДП "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" у справі № 910/12286/16 прийнято до провадження новим складом колегії, розгляд справи призначено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 розгляд справи було відкладено на 27.10.2016.

В судове засідання 27.10.2016 представники відповідача не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечили, пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до статті 29 ГПК України, в редакції Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015, прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Обґрунтовуючи підстави представництва Міністерства оборони України у спорі про стягнення штрафних санкцій з ДП "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 286/1/15/19 від 08.07.2015, прокурор вказав, що Міністерство оборони України як орган державної влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, ці повноваження не здійснювало (претензійну роботу не вело, з позовом до суду для захисту інтересів держави не зверталось).

Матеріали справи свідчать про обізнаність суб'єкта владних повноважень - Міністерства оборони України про звернення прокурора з даним позовом. Наявність підстав для представництва згідно із ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" суб'єктом владних повноважень не оскаржена.

За встановлених обставин у суду відсутні правові підстави для залишення без розгляду позову прокурора, заявленого в інтересах держави в особі правильно визначеного ним суб'єкта владних повноважень.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08.07.2015 між Міністерством оборони України (замовник) та ДП "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" (постачальник) укладено договір № 286/1/15/19 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі за текстом - договір), на умовах якого постачальник зобов'язався постачати у 2015 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ, а саме його еквівалент паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортиментів, кількості, у строки і за цінами згідно нижчевикладеною специфікацією.

Додатковою угодою № 2 від 18.08.2015 сторони погодили специфікацію, за якою відповідач постачає позивачу паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, ДСТУ 4840:2007, протягом 45 днів з дати підписання договору на загальну вартість без ПДВ - 37 732 844,50 грн., а з ПДВ - 45 279 413,40 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 18.08.2015, ціна договору становить: без ПДВ - 37 732 844,50 грн., крім того ПДВ - 7 546 568,90 грн., ціна договору, що підлягає оплаті становить 45 279 413,40 грн., у тому числі податок на додану вартість, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати.

Додатковою угодою № 4 від 22.01.2016 специфікацію п.1.1 договору сторони доповнили специфікацією № 2, за умовами якої відповідач зобов'язався у строк до 31.03.2016 поставити для потреб Збройних Сил України дизельне паливо у кількості 548 тон на загальну суму 9 042 000 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 22.01.2016, ціна договору, що підлягає оплаті, становить 54 321 413,40 грн., у тому числі податок на додану вартість, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати.

Ціна договору у 2015 році, що підлягає оплаті становить 45 279 413,40 грн., а ціна договору у 2016 році, що підлягає оплаті, становить 9 042 000,00 грн.

За умовами п. 4.1 договору розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

Згідно із п. 5.1 договору продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами.

Пунктом 6.2.5 договору сторони погодили, що у разі порушення постачальником порядку постачання продукції, її номенклатури, кількості, якості (визначається діючими стандартами, технічними умовами, іншою нормативно-технічною документацією тощо), строків, які визначені у специфікації та/або рознарядці, при достроковій відмові постачальника від подальшого виконання умов даного договору замовник, в односторонньому порядку, має право: на відшкодування збитків, понесених Міністерством оборони України в результаті таких дій постачальника; відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов'язань постачальником за цим договором; відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником; розірвати договір.

Застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника права вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання цього договору.

Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором.

Згідно із п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі продукції за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірах, передбачених п. 7.3 договору, зокрема, за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 7.3.2 договору).

За умовами п. 10.1 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 28.12.2015, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Додатком № 1 до договору сторони погодили порядок приймання продукції.

Також матеріали справи містять рознарядку (додаток № 2 до договору в редакції додаткової угоди № 4 від 22.01.2016) на постачання ДП "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" палива у кількості 548 тон до 31.03.2016, підписану замовником та отримувачем рознарядки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із ч. 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг) - п. 5 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Отже укладення сторонами договору № 286/1/15/19 від 08.07.2015 додаткової угоди № 4 щодо додаткової поставки 548 т палива на суму 9 042 000,00 грн., що не перевищує 20% від договору із зміною ціни в бік зменшення на підставі п. 5 ч. 5 ст. 40 ЗУ "Про здійснення державних закупівель" не суперечить вимогам законодавства.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як підтверджено матеріалами справи відповідно до специфікації № 2 (додаткова угода № 4 від 22.01.2016) відповідач зобов'язався у строк до 31.03.2016 поставити для потреб Збройних Сил України дизельне паливо у кількості 548 тон на загальну суму 9 042 000 грн., отже строк поставки продукції станом на час вирішення спору настав. Докази поставки товару, у тому числі у визначені строки, відповідач суду не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вимог ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України). Належними є докази, що спроможні містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Господарський суд згідно із ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Встановлені судом першої інстанції та не спростовані скаржником обставини свідчать, що відповідач в порушення умов договору не поставив обумовлений сторонами товар, у зв'язку із чим позивачем відповідно до умов п. 7.3.2 договору нараховано пеню у розмірі 813 780,00 грн. та штраф у розмірі 632 940,00 грн., які на час розгляду справи відповідачем не сплачені.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у справі № 910/12286/16 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у справі № 910/12286/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді В.Г. Суховий

Ю.Л. Власов