Ухвала суду № 62444296, 01.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/2830/16 Головуючий у 1 інстанції: Наумов О.О.

Справа № 22-ц/778/4371/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів.

В позові, уточненому в ході судового розгляду, зазначала, що з ОСОБА_6 вони мешкали однією родиною без реєстрації шлюбу з грудня 2008 року, до травня 2014 року. У них народилась донька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після припинення спільного проживання із відповідачем, залишилась проживати з нею. Мешкають вони разом з її батьками-пенсіонерами. Саме батьки надають їй з дитиною посильну допомогу, але цього не достатньо для повноцінного виховання дитини та забезпечення її потреб. Одразу після припинення спільного проживання, відповідач ще спілкувався з дитиною, але з початку 2015 року перестав спілкуватися не тільки з позивачкою, а і з донькою, не цікавився її життям, не приймав участь у вихованні та утриманні. На теперішній час вона не працює, займається вихованням дитини та її розвитком, дитина навчається у ЗОШ №65 у першому класі, у зв'язку з чим вона допомагає доньці у вивченні шкільних домашніх завдань. Також вона супроводжує доньку до студії ІЗО, яку вона відвідує. Добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини батько не надає, не несе ніякої відповідальності за її розвиток. Відповідач офіційно працевлаштований водієм у КП «Центральний парк культури та відпочинку «Дубовий гай», тобто має стабільний дохід. Відповідач має малолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, від іншого шлюбу. Однак на утримання дитини його нова сім'я отримує державну допомогу.

Посилаючись на викладені обставини, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/2 частини заробітної плати (доходу), але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/5 частини заробітної плати (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.05.2016 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 551,20 грн. в дохід держави. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами не укладався, при цьому сторони мають спільну доньку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після припинення спільного проживання, залишилась проживати з позивачкою.

Вказані факти відповідач не заперечував.

За вимогами ст. 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і( або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров"я та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача аліменти на утримання дитини в 1/5 частці доходу щомісячно, суд виходив з того, що відповідач офіційно працює водієм, має на утриманні іншу малолітню дитину, від іншого шлюбу ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та проживає в іншому шлюбі.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що сума стягнутих аліментів є недостатньою для забезпечення нормального рівня життя дитини та їх розвитку, не є переконливими, враховуючи встановлений законодавством розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а також матеріальний стан позивачки, яка також має обовязок щодо утримання дитини, а також враховуючи наявний обовязок позивача утримувати ще одну малолітню дитину. При цьому відповідно до довідки з місця роботи відповідача, що мається на а.с. 27, його заробіток за 6 місяців 2016 року склав 21520,17 грн, що в середньому в місяць складає близько 3586 грн., 1/5 частка від якого складає близько 717 грн. на місяць, що складає близько 47% від прожиткового мінімуму дитини віком від 6 років, встановленого на час ухвалення рішення судом першої інстанції (1531 грн.).

Решта доводів апеляційної скарги, про нерівні умови забезпечення дітей відповідача, про те, що позивачка не має змоги забезпечувати сама дитину, про отримання допомоги на іншу дитину від держави, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права або такі порушення норм процесуального права, які у відповідності до ст. 309 ЦПК України тягнуть його зміну чи скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: