Постанова № 62444293, 31.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.10.2016 справа №905/1934/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Чернота Л.Ф. Стойка О.В., Попков Д.О.при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 - представник за довіреністю б/н, від 05.07.2016 р. не з'явились не з'явились Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" , м.Миколаївка, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької областівід18.08.2016 року (повний текст 23.08.2016 р.)у справі№905/1934/16 (суддя А.М. Осадча) за позовом: до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: про Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Слов'янськ, Донецька область Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" , м.Миколаївка, Донецька область Миколаївська міська рада, м. Миколаївка, Донецька область 33 376, 49 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 м. Слов'янськ Донецької області звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" , м. Миколаївка Донецької області про стягнення у розмірі 33 376,53 грн.

07.07.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог - стягнення з відповідача сплачених грошових коштів за оренду нежитлового приміщення у розмірі 33 376,49 грн.(а.с.95)

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.07.2016 р. по справі №905/1934/16, вказана заява прийнята судом в якості заяви про зменшення позовних вимог. Вказана заява прийнята судом як заява про зменшення розміру позовних вимог. В подальшому суд першої інстанції розглядав справу з її врахуванням.

Крім того, вищевказаною ухвалою було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Миколаївську міську раду, м. Миколаївка, Донецька область(а.с.105)

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.2016 року позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м.Слов'янськ, Донецька область до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго", м. Миколаївка, Донецька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Миколаївської міської ради, м.Миколаївка Донецької області про стягнення грошових коштів у розмірі 33376,49 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго", м. Миколаївка, Донецька область на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Слов'янськ, Донецька область грошові кошти у розмірі 33 376,49 грн. Стягнуто з Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" м. Миколаївка, Донецька область у дохід держави судовий збір у сумі 1378,00 грн.(а.с. 120)

Не погодившись з винесеним рішенням Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" , м.Миколаївка, Донецька область звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №01/09/16-юр від 02.09.16 р. на рішення господарського суду Донецької області від 18.08.16р. по справі №905/1934/16, за змістом якої просить рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2016р. по справі №905/1934/16 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго", м. Миколаївка, Донецька область про стягнення грошових коштів у розмірі 33 376, 49 грн. відмовити. Заявником скарги також було надано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 12.09.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів - Бойченко К.І., Стойка О.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2016 р. було відновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги. Прийнято апеляційну скаргу у справі №905/1934/16 до провадження. Справу призначено до розгляду на 31.10.2016 р. о 10.30 год.

10.10.2016 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було розглянуто колегією суддів та долучено до матеріалів справи, за змістом якого останній зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача є виключно результатом власного невірного тлумачення нормативних актів та не спростовують законність, об'єктивність та обґрунтованість рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2016 р. по справі №905/1934/16.

В подальшому, через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надійшла заява №1564/02-09-14-1 від 26.10.2016 р., за змістом якої останній просить справу призначену для слухання на дату 31.10.2016 р. розглядати без представника третьої особи. Також, Миколаївська міська рада, м. Миколаївка, Донецька область у своїй заяві просить апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" , м.Миколаївка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2016 р. по справі №905/1934/16 задовольнити у повному обсязі. Судова колегія розглянула вказану заяву та долучила до матеріалів справи.

Розпорядженням керівника апарату суду №1461 від 26.10.2016 р. у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_9 через перебування у відпустці на дату слухання справи 31.10.2016р. було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/1934/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 26.10.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів - Стойка О.В., Попков Д.О.

28.10.2016 р. від скаржника надійшло клопотання, за змістом якого останній просить розгляд справи 31.10.2016 р. проводити без участі представника скаржника.

Представник позивача у судовому засіданні 31.10.2016 р. вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників відповідача та третьої особи, які не скористалися правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1,99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №905/1934/16.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2016 р. відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

01.03.2013 року між Комунальним підприємством Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" -орендодавець- та Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_8 -орендар- було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 04/03/13, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове вбудоване приміщення, далі - об'єкт оренди, розташоване за адресою: м. Миколаївка, вулиця Горького, 11, для розміщення магазину з продажу непродовольчих товарів.

Розділом 2 договору сторони узгодили, що об'єкт оренди відноситься до комунальної власності територіальної громади м.Миколаївка та закріплений за КП "Сервіскомуненерго" на праві повного господарчого відання. Об'єктом оренди є нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 81,6 кв.м., розташоване на першому поверсі житлового будинку (пункти 2.1, 2.2 договору).

За користування об'єктом оренди орендар вносить орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради від 06.03.2012р. за № 01-ХХ-6 (далі - Методика). Розрахунок щомісячного розміру орендної плати є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1) та на дату його підписання орендна плата становить 1006 грн. 63 коп. без урахування ПДВ. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.(п.3.1 договору)

Положеннями пункту 5.2 договору передбачено, що орендар зобов'язаний самостійно вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

У розділі 10 договору визначено строк дії даного договору. Вищевказаний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє з 01 березня 2013 р. по 23 лютого 2016 р.

Матеріали справи містять акт приймання-передачі від 01 березня 2013 року (додаток № 2 до договору), з якого вбачається, що Комунальне підприємство "Сервіскомуненерго" передало, а ФОП ОСОБА_8 прийняло комунальне майно Миколаївської територіальної громади - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 81,6 кв.м., розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 м. Миколаївка Донецької області, яке закріплене за КП "Сервіскомуненерго" на праві повного господарчого відання, для розміщення магазину з продажу непродовольчих товарів.(а.с.15)

Договір підписаний уповноваженим представником юридичної особи і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 без зауважень. Крім того,сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, а також вартості оренди приміщення та строку його дії у відповідності до вимог статті 181 Господарського кодексу України.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди майна комунальної власності. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються абзацом 2 ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України відповідно до якого, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Також, вказані правовідносини регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 58 Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

На підставі ч.ч.1,6 статті 283 Господарського кодексу України, ч.1 статті 759 Цивільного кодексу України, ч. 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що укладений між сторонами договір оренди є належною підставою для виникнення у ФОП ОСОБА_8 та КП "Сервіскомуненерго" відповідних прав та обов'язків, зокрема права відповідача на отримання орендних платежів від позивача.

Але в даному випадку суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення виходив зі змісту положень Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як вже зазначав господарський суд Донецької області, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону Кабінетом Міністрів України розпорядженням від 30.10.2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого включено місто Миколаївка Донецької області, де здійснював господарську діяльність позивач. (Дію цього розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р.)

Також суд першої інстанції ретельно проаналізував докази по справі та відповідно до вимог Закону України від 20.03.2003 року № 638-ІV "Про боротьбу з тероризмом", в якому визначені правові та організаційні основи боротьби з тероризмом, повноваження і обов'язки органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв'язку із участю у боротьбі з тероризмом.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 відповідно до статей 107, 112 Конституції України уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Наказом голови Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 року № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" визначені такі райони антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07.04.2014 року.

З огляду на викладене, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Отже, Фізична особа-підприємць ОСОБА_8 звернулась до господарського суду Донецької області з матеріально-правовою вимогою про стягнення з КП "Сервіскомуненерго" грошових коштів сплачених у якості орендних платежів за період 14.04.2014 року по 23.02.2016 року у сумі 33 3376,49 грн.

Входження міста Миколаївка, місто Слов'янськ до складу Донецької області є загальновідомим фактом, який на підставі ст. 35 ГПК не потребує доказування.

Прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 року не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

На підставі вказаних вище положень, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" у зв'язку з тим, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" згідно наданих повноважень керівником Антитерористичного центру при Службі національної безпеки України наказом від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а Донецька та Луганська області визначені як райони проведення антитерористичної операції з 07 квітня 2014 року.

Судом першої інстанції було враховано, що зупинення дії актів Кабінету Міністрів України в силу пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України та частини шостої статті 49 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VІІ "Про Кабінет Міністрів України" може бути здійснено лише Президентом України.

Крім того, у відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у пункті 23 якого значиться м. Слов'янськ (Слов'янська міська рада) та м. Миколаївка (Миколаївська міська рада).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що закріплене в статті 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" скасування виплати орендної плати за користування майном, що належить до комунальної власності, суб'єктом господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, у розумінні положень статті 58 Конституції України має ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин і не містить жодних виключень щодо їх незастосування.

Таким чином, посилання відповідача на Закон України від 17.05.2016 року № 1365-VІІІ, якими внесені зміни до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 року № 428-р, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, де м. Миколаївка Донецької області не значиться, господарський суд Донецької області правомірно визнав неспроможним, оскільки положення цього Закону і нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України застосовуються до тих відносин, що виникли після їх прийняття, і не поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, тому що не мають зворотної дії в часі.

Також, посилання Миколаївської міської ради, м. Миколаївка на Постанову Верховної ради України №1069-VIII від 31.03.2016року "Про відзначенння пам'ятних дат та ювілеїв у 2016році", як на нормативний акт, що свідчить про факт проведення антитерористичної операції на території м.Миколаївка, м. Слов'янськ Донецької області до 05.07.2014року, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги оскільки даний нормативний акт не визначає строків проведення такої операції, має своєю метою саме визначення пам'ятних дат та ювілеїв у 2016 році.

Як було встановлено господарським судом першої інстанцій та підтверджено наявними в матеріалах справах доказами у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 як у орендаря з 14.04.2014 року згідно закону був відсутній обов'язок щодо виплати КП "Сервіскомуненерго" плати за договором оренди № 04/03/13 від 01.03.2013р.

Матеріали справи містять листи від 18.04.2014 р. та 14.11.2014 р., якими фізична особа-підприємець ОСОБА_8 зверталась до КП "Сервіскомуненерго" з питання щодо звільнення її від сплати орендної плати за користування комунальним майном - приміщенням, розташованим за адресою: м.Миколаївка, АДРЕСА_1.(а.с. 58,59)

У свою чергу відповідач листом від 28.05.2014 року за №541 відмовив позивачу у скасуванні орендної плати з посиланням на те, що укладений договір оренди є типовим, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради № 01-ХХ-6 від 06.03.2012 року.(а.с. 60)

Крім того, листом від 09.02.2016 р. № 144 КП "Сервіскомуненерго" відмолено ФОП ОСОБА_8 у подовженні терміну дії спірного договору оренди з підстав невиконання позивачкою істотних умов договору оренди в частині внесення орендних платежів (порушення пунктів 1.2, 3.1 Договору) - сума боргу на 01.02.2016р. становить 6147,34 грн. та невиконання обов'язку щодо страхування орендованого майна (пункт 5.11 Договору).(а.с.41)

Враховуючи наведене, дія договору оренди на підставі пункту 11.7 договору припинена 23.02.2016 р. зі спливом строку, на який його було укладено.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що, сплачена ФОП ОСОБА_8 сума оплати за договором оренди за цей період є, по своїй суті, переплатою.

В процесі судового розгляду у суді першої інстанції було вивчено платіжні доручення про перерахування КП "Сервіскомуненерго" через банк на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактури орендної плати за період з квітня 2014 року по листопад 2015 року: № 228 від 15.05.2014 на суму 1248,10 грн.; № 257 від 16.09.2014 на суму 1357,03 грн.; № 271 від 09.10.2014 на суму 1367,93 грн.; № 355 від 25.12.2014 на суму 1441,38 грн.; № 369 від 13.01.2015 на суму 2876,36 грн.; № 644 від 15.01.2016 на суму 2364,94 грн.; № 659 від 04.02.2016 на суму 2380,01 грн.; № 403 від 26.02.2015 на суму 1512,83 грн.; № 412 від 10.03.2015 на суму 1559,72 грн.; № 431 від 14.04.2015 на суму 1854,31 грн.; № 445 від 14.05.2015 на суму 2031,69 грн.; № 461 від 15.06.2015 на суму 2286,47 грн.; № 481 від 15.07.2015 на суму 2294, 77 грн.; № 496 від 17.08.2015 на суму 2340,59 грн.; № 521 від 14.09.2015 на суму 2319,30 грн.; № 551 від 07.10.2015 на суму 2302,44 грн.; № 588 від 09.11.2015 на суму 2350,52 грн.; № 620 від 11.12.2015 на суму 2322,72 грн. - на загальну суму 33376,49грн., які були надані позивачем на підтвердження своїх вимог до суду першої інстанції.

У матеріалах справи міститься письмова вимога №29 від 20.04.2016 року, якою позивач звертався до відповідача, за змістом якої ФОП ОСОБА_8 просить повернути суму 33 376,49 грн., як переплату по сплаті орендної плати за користування комунальним майном по договору оренди №04/03/13 від 01.03.2013 р.(а.с. 37). Вказана вимога була направлена позивачем відповідачу та отримана останнім 26.04.2016 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.(а.с. 39) Відповіді на листа не надано.

Разом з тим, доказів повернення відповідачем суми 33 376,49 грн. суду не надано.

В нашому випадку, правовідносини між сторонами у справі врегульовані договором № 04/03/13 від 01.03.2013 року, на виконання умов якого КП "Сервіскомуненерго" передав, а ФОП ОСОБА_8 прийняла в оренду комунальне майно Миколаївської територіальної громади - нежитлове вбудоване приміщення та взяла на себе зобов'язання щомісяця, не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, сплачувати орендну плату в грошовій формі. Грошові кошти, які позивач просить суд стягнути з відповідача, отримані останнім у якості оплати за чинним на той час договором оренди, який у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства є достатньою та належною правовою підставою набуття майна, та у спосіб, що не суперечить закону, тобто вони набуті КП "Сервіскомуненерго" за правовими підставами для цього.

Між тим, відповідно до норм законодавства предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними нормами права.

Отже, за змістом ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Як норми глави 58 Цивільного кодексу України, так і норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не містять у собі підстав, умов і порядку стягнення сплаченої орендарем плати за договором оренди, у разі якщо мала місце переплата за договором, у подальшому договір припинив свою дію, а переплата не повернена, якщо приймати до уваги відсутність винних дій з боку відповідача.

За таких обставин, за відсутності інших способів захисту порушеного права та іншого порядку стягнення переплати, яка здійснена на підставі умов договору, який у подальшому припинив свою дію, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» інваліди I та II груп звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях

Фізична особа-підприємць ОСОБА_7, м.Слов'янськ, Донецька область, на користь якої ухвалене судове рішення, як інваліда другої групи в установленому законом порядку звільнено від оплати судового збору.

Приймаючи до уваги положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України та задоволення позовних вимог, судом вірно покладені судові витрати на відповідача.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2016 року у справі №905/1934/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" , м.Миколаївка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2016 р. у справі №905/1934/16 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2016 р. у справі №905/1934/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Д.О. Попков

О.В. Стойка

Надруковано :6 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

1 третій особі

1 у ДАГС

1 у справу

1 ГСДО