Ухвала суду № 62444152, 27.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/5397/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.

Провадження №22-ц/778/3354/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, додаткових витрат, встановлення факту нецільового витрачання аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, додаткових витрат, встановлення факту нецільового витрачання аліментів, який згодом уточнив.

В обґрунтування позову зазначав, що в період з 20.11.1999 року по 26.03.2012 року перебував у шлюбі з відповідачем.

Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2012 року з нього на користь ОСОБА_4 стягувалися аліменти на утримання дітей.

З січня 2014 року діти постійно проживають з ним та перебувають на його утриманні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2015 року право відповідача на отримання аліментів припинено.

В період з 01.01.2014 року по теперішній час ним були понесені додаткові витрати на дітей, повязані з лікуванням, розвитком їх здібностей на загальну суму 15 274,18 грн.

З 01.2014 року по серпень 2015 року відповідач отримала від нього аліменти, але матеріальної допомоги на дітей не надає.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від її заробітку, додаткові витрати у розмірі 7637,09 грн., встановити факт нецільового витрачання відповідачем триманих від нього аліментів за період з березня 2012 року по серпень 2015 року.

В листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідач сплачував аліменти нерегулярно та в незначному розмірі, внаслідок чого за період з березня 2012 року по 01.09.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 19278,04 грн.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 24.09.2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2015 року змінено, а саме: ОСОБА_3 звільнено від сплати аліментів за 6 місяців 2014 року у розмірі 3250,88 грн. Таким чином, розмір заборгованості за період з березня 2012 року по 01.09.2015 року становить 16027,16 грн.

Розмір неустойки (пені) від суми заборгованості становить 49597,49 грн.

Враховуючи вищевикладене просила суд стягнути з ОСОБА_3 на депозитні рахунки дітей неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_6, стягнутих за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за період з 01.04.2012 року по 01.01.2014 року станом на 01.01.2014 року в сумі 49 597,49 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) матері щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25.09.2015 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на лікування ОСОБА_6 та обстеження ОСОБА_6 у розмірі 578 грн. 80 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 шляхом перерахування на депозитні рахунки дітей неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів на утримання дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнутих за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2012 року за період з 01.04.2012 року по 01.01.2014 року станом на 01.01.2014 року в сумі 49 597,49 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове по суті його позовних вимог та вимог ОСОБА_4

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Встановлено, що з 20.11.1999 року по 26.03.2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя був розірваний.

Від шлюбу мають двох дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2012 року з позивача стягувалися на користь матері дітей аліменти на утримання неповнолітніх дітей.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2014 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2015 року припинено право ОСОБА_4 на отримання від ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, та ОСОБА_7 Звільнено ОСОБА_3 від сплати на користь ОСОБА_4 заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2015 року зазначене заочне рішення змінено в частині звільнення ОСОБА_3 від сплати заборгованості зі сплати аліментів. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року заяву ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалено додаткове рішення по цій справі, за яким припинено право ОСОБА_4 з 01.01.2014 року на отримання від ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Звільнено ОСОБА_3 з 01.01.2014 року від сплати аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2012 року на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, та ОСОБА_6

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року зазначене додаткове рішення скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про припинення права на утримання аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовлено.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У ст.180 СК України зазначене, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач ОСОБА_4 позов про стягнення аліментів визнала, рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24.09.2015 року встановлено, що діти ОСОБА_6 та ОСОБА_6 з січня 2014 року проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_1, тому позов у цій частині підлягає задоволенню, але аліменти слід стягувати з наступного дня після набрання цим рішенням чинності, тобто з 25.09.2015 року.

Позовні вимоги про стягнення додаткових витрат підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 185 розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

В порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України Позивач не обґрунтував характер цих витрат, визначаючи лише загальну суму вимог.Надані позивачем квитанції, накладні та товарні чеки свідчать про те, що понесені ним витрати не є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, а є нормальними витратами для забезпечення потреб дітей в одязі, звязку, а також власні потреби в купівлі побутової техніки.

Витрати на лікування сина ОСОБА_5 та медичне обстеження дочки ОСОБА_6 (УЗД) підтверджено призначенням лікарів та відповідними чеками на загальну суму 1157,61 грн., визнано відповідачем на суму 578,80 грн., тому підлягають стягненню з відповідача у цьому розмірі.

Згідно статті 256 ЦПК України встановлений перелік фактів, що мають юридичне значення, питання про встановлення яких вирішується судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Тобто суд може встановлювати певні факти за сукупності певних обставин, а саме: від факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, статтею 186 СК України встановлено, що цільове витрачання аліментів перевіряє за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування, що відповідає положенням ст. 19 СК України про участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Таким чином, цією нормою визначено порядок встановлення нецільового витрачання аліментів. Цей факт може встановлювати лише орган опіки та піклування.

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органом опіки та піклування, розглянута заява ОСОБА_3 щодо нецільового витрачання аліментів ОСОБА_4, було встановлено, що за період 2014-2015 р.р. ОСОБА_4 було витрачено понад 35000 гривень на утримання дітей, в той час як аліменти за цей період були отримані нею в розмірі 13180 гривень, а саме: за 2014р. витрачено 11097,18 гривень (аліменти отримано в сумі 7550 грн.), за 2015р. 24448,05 гривень (аліменти 5630 грн.), тобто фактів нецільового витрачання аліментів ОСОБА_4, які стягувались на її користь, виявлено не було.

З 25.09.2015 року ОСОБА_3 не є платником аліментів, тобто відсутні обидві передумови для встановлення даного факту в судовому порядку.

Виходячи з наведеного суд дійшов до вірного висновку, що немає правових підстав для встановлення факту нецільового використання аліментів.

Проте зустрічний позов суд обґрунтовано визнав таким, що підлягає задоволенню. підлягає задоволенню.

Так згідно довідки Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції № 656 від 15.09.2015 року, заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів за період з березня 2012 року по 01.09.2015 року становить 19278,04 грн.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24.09.2015 року ОСОБА_3 звільнено від сплати на користь ОСОБА_4 заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_6 за шість місяців 2014 року у розмірі 3250,88 грн., тобто розмір заборгованості зі сплати аліментів за період з березня 2012 року по 01.09.2015 року із врахуванням суми звільнення становить 16027,16 грн. (19278,04 грн. 3250,88 грн.).

Згідно ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача ОСОБА_3, який був зобовязаний сплачувати аліменти за рішенням суду, з нього на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня). Розмір неустойки підтверджується наданим позивачем розрахунком ( а.с. 75,76).

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, щодо часткового задоволення позову ОСОБА_4

Докази та обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: