Рішення № 62442895, 01.11.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 р. Справа № 909/886/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області, вул. А. Сахарова, 23 А,м. Івано-Франківськ,76019

до відповідача: Державного підприємства "Кутське лісове господарство" вул. С.Стрільців, 1,смт. Яблунів,Косівський район, Івано-Франківська область,78621

про відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства, у розмірі 623642,51грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, (довіреність № 02-19/833 від 18.04.16 )

від відповідача: ОСОБА_2, (довіреність № 01-3/406 від 26.09.16 )

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Івано-Франківській області звернулася до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Кутське лісове господарство" про відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства, у розмірі 623642,51грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевіркою дотримання ДП "Кутське лісове господарство" вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, проведеною Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області, виявлено, що відповідачем не виписано лісорубних квитків на вирубку дерев у відповідних кварталах та лісових ділянках та не забезпечено охорону лісу від незаконних порубок, чим спричинено істотну шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 623642,51 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та відзиві на заперечення проти позову №02-12/2310 від 28.10.16 (вх.№15279/16 від 28.10.16). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на акт Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 04.07.14, яким зафіксовано, що відповідачем не виписано лісорубних квитків на вирубку дерев у відповідних кварталах та лісових ділянках та не забезпечено охорону лісу від незаконних порубок, чим спричинено істотну шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 623642,51грн. Крім того, представник позивача зазначив, що вказана перевірка проводилась позапланово на підставі направлення на перевірку від 02.07.14 №416, відповідачем дії щодо проведення зазначеної перевірки не оскаржувалися.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов №01-3/443 від 24.10.16 (вх.№15458/16 від 01.11.16), зазначив, що ДП "Кутський лісгосп" безпосередньо шкоди лісовому господарству не завдавав, вказав на те, що актом перевірки зафіксовано факт лісопорушення, однак не встановлено вини відповідача. Додатково зазначив, що застосування такс, передбачених Постановами КМУ №541 від 24.07.13 та №665 від 23.07.08, до підприємств, установ та організацій, що здійснюють охорону лісових насаджень, крім випадків. коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірним відповідно до листа Держкомлісгоспу України та Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 30.04.99 №03-1/98 та від 28.04.99 №23-50/8-113.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Згідно акту перевірки дотримання ДП "Кутське лісове господарство" вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, проведеної Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області, відповідачем не виписано лісорубних квитків на вирубку дерев у відповідних кварталах та лісових ділянках та не забезпечено охорону лісу від незаконних порубок, чим спричинено істотну шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 623642,51 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію №105/14 від 14.07.14, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Доказів погашення заборгованості на спірну суму відповідачем суду не подано.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Згідно ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Статтею 40 наведеного Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обовязкових екологічних вимог.

Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 19, ч.ч. 1, 5 ст. 86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

Статтею 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Приписами статті 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

В силу ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України, ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.

В силу положень ст.ст. 86, 88, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

За змістом ст. 17 Лісового кодексу України постійним лісокористувачем зазначеної ділянки лісу, на якій позивачем виявлено незаконну рубку дерев, є державне підприємство "Кутське лісове господарство" і саме це підприємство не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило їх самовільну порубку, яку своєчасно не було виявлено, тобто в результаті господарської діяльності зазначеного підприємства порушено вимоги ст. 19 Лісового кодексу України, якою постійних лісокористувачів зобов'язано забезпечувати охорону лісових насаджень, вести лісове господарство, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відтак, порушення відповідачем вимог лісового законодавства призвело до незаконної порубки лісу на території державного підприємства "Кутське лісове господарство".

Згідно статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Наведена правова норма кореспондується з ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища": підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

У статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплені економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються у складі відповідного бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, в тому числі: частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

В силу ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Слід зазначити, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" з наступними змінами).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених за ним лісів та допущено їх незаконну рубку ; крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу, а відтак позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

З посиланнями відповідача на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» не передбачено відповідальності постійних лісокористувачів за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень, суд не погоджується, оскільки ці твердження спростовуються вищенаведеним.

Факт незаконної порубки дерев, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеним за наслідками перевірки актом від 04.07.14, який є чинним на час вирішення спору та підписаний відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч.ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

Оскільки при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідач не подав доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення - незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустив незаконну рубку лісу, що є підставою для стягнення з нього збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що відповідач допустив незаконну рубку лісу, що, в свою чергу, спричинило збитки навколишньому природному середовищу, а відтак є підставою для стягнення з відповідача цих збитків у розмірі 623642,51грн., оскільки зазначені збитки розраховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев, є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати в зв"язку з розглядом справи, а саме:9354,64 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 47, 63, 64, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.1, 17, 86, 105, 107 Лісового кодексу ст.ст.22, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області до Державного підприємства "Кутське лісове господарство" про відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства, у розмірі 623642,51грн.

Стягнути з Державного підприємства "Кутське лісове господарство"(вул.Січових Стрільців, 1, смт.Яблунів Косівського району, код ЄДРПОУ 20562608) на користь Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області (м.Івано-Франківськ, вул.Ак.Сахарова, 23А, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 37952307) 623642,51(шістсот двадцять три тисячі шістсот сорок дві гривні п"ятдесят одну копійку) шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства, яку перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища - Снідавської сільської ради Косівського району, р/р 33112331700293, отримувач УК в Косівському районі /с.Снідавка/24062100, код ЄДРПОУ 38026046, банк отримувача :ГУК в Івано-Франківській області, МФО 836014.

Стягнути з Державного підприємства "Кутське лісове господарство"(вул.Січових Стрільців, 1, смт.Яблунів Косівського району, код ЄДРПОУ 20562608) на користь Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області (м.Івано-Франківськ, вул.Ак.Сахарова, 23А, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 37952307) 9354,64 (дев"ять тисяч триста п"ятдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.11.16

Суддя Матуляк П. Я.