Постанова № 62441780, 03.11.2016, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_____________ Справа № 299/2855/16-а

Номер рядка звіту 83

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2016 року м.Виноградів

Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Трагнюк В.Р., розглянувши у відповідності до ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов"язання вчинити дії.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було подано до відповідача заяву про призначення пенсії за вислугою років та надано відповідні документи. Проте, 10.10.2016 року відповідач відмовив йому у призначенні пенсії.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив у перерахунку пенсії, чим суттєво порушив його законне право на пенсійне забезпечення.

У зв'язку з цим просить суд визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років та скасувати прийняте рішення; зобов'язати призначити та виплачувати йому пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 15.01.2011) у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати на підставі довідок Генеральної прокуратури України № 1238 від 15.09.2016 р. №18-1238 зп; № 1239 від 15.09.2016 р. № 18-1239 зп., з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.

Представником відповідача-управління Пенсійного фонду у Виноградівському районі 31.10.2016 року подано до суду заперечення на даний адміністративний позов, яким зазначено, що помилковим є твердження позивача щодо відмови у зарахуванні йому стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років часу роботи на прокурорських посадах та половина навчання у вищому юридичному закладі. Управлінням проведено попередній розрахунок стажу позивача, що давав би право на призначення вказаного виду пенсії, зокрема до стажу включено період з 01.02.1995 по 25.06.1997 рр. (період навчання у Національній юридичній академії) що становить 2 роки 4 місяці 25 дні, та період роботи на прокурорських посадах з 01.09.1997 по 23.10.2014 рр., що становить 17 років 1 місяць 23 дні. Таким чином, стаж що давав би право на призначення пенсії за вислугу становить 19 років 6 місяців 18 днів. А з урахуванням періоду з 26.06.1997 по 31.08.1997 рр., який не врахований у зв'язку з порушенням Інструкції по веденню трудових книжок працівників від 08.06.2001 року №259/34/5 стаж становив би 19 років 8 місяці 24 дні.

Згідно постанови ВСУ від 1.07.2104 №21-244а14 правовідносини щодо пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, тому позивач при обґрунтуванні своїх вимог безпідставно посилається на ст. 50-1 ЗУ "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. в редакції від 12.07.2001 р., оскільки на час звільнення 23.10.2014 р. вказана стаття діяла в редакції від 01.10.2011 р., де передбачено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014року по 30 вересня 2015року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих не менше 12 років.

Оскільки стаж роботи, який дає право на вислугу років позивача складає 19 років 6 місяців 18 днів, то вимоги вказаної норми не виконані.

Що стосується вимоги позивача про призначення пенсії в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати, то у відповідності до ст. 50-1 ЗУ "Про прокуратуру" в редакції від 15.01.2011 р. прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного заробітку. Таким чином, пенсія обчислювалася у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати у разі наявності 20 років, проте у позивача відсутній навіть 20-річний стаж роботи, що дає право на вислугу років. А тому на підставі вищенаведеного, як зазначає представник відповідача, законних підстав для призначення пенсії за вислугу років на підставі ЗУ «Про прокуратуру» ОСОБА_1 немає.

Згідно п.8 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування.

На час звернення 04.10.2016 року ОСОБА_1 звільнений з органів прокуратури 24.03.2014 року (наказ № 406 ц від 24.03.2014 р.).

Згідно абзацу 3 п.2.4 Інструкції ведення трудових книжок працівників від 08.06.2001 року №259/34/5 записи у трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряється печаткою запис про звільнення. Так як записи, внесені до трудової книжки Прокуратурою Севастополя про період роботи з 14.04.1997р. по 31.08.1997р. (зроблено виправлення в номері наказу про прийняття і належним чином не застережені), тому відповідний період не враховано до стажу роботи за вислугу років.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1992року №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи вищенаведені мотиви, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

З врахуванням того, що у справі наявні та достатні докази, суддя приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, відтак суддя у відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу зарахування до вислуги років позивачу певного строку навчання, певний період роботи позивача на посаді прокурора, норм матеріального права, які на них поширюються та підлягають до застосування.

Конституцією України статтею 8 визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 19 Конституції України також передбачено, що - «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Статтею 2 КАС України, - «Завдання адміністративного судочинства» визначено наступне, - 1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Подані заперечення відповідача суд не приймає з наступних обґрунтувань.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2016 року позивач звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

10.10.2016 року рішенням комісії управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області у задоволенні заяви позивача було відмовлено, з тих мотивів, що на час звернення він звільнений з органів прокуратури, в нього відсутній відповідний стаж роботи, необхідний для призначення пенсії. Так, з 1 червня 2015 року згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" N213-VІІ від 02.03.2015р. у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.

Згідно пункту 1 статті 86 закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016року по 30 вересня 2017року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Згідно поданих документів для призначення пенсії, стаж роботи за вислугу років становить 19 роки 6 місяців 18 днів, з них стаж на посаді прокурора 17 років 1 місяць 23 дні. Загальний стаж складає 22 роки 5 місяців 6 днів (виписка з протоколу № 63 від 10.10.2016 року).

Також відповідач свою відмову мотивував тим, що відповідно до п. 8 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування.

Відповідач у своїй відмові констатував, що на час звернення 04.10.2016 року ОСОБА_1 звільнений з органів прокуратури 24.03.2014 року (наказ № 406 ц від 24.03.2014 р.).

В той же час відповідач залишив поза увагою, що запис у трудовій книзі під № 18 стосується звільнення позивача 24.03.2014 року з займаної посади в порядку переведення до Генеральної прокуратури України (Наказ № 406 ц від 24.03.2014 р.). За записом у трудовій книзі за № 19 від 24.03.2014 року позивач призначений на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства у кримінальних справах про злочини пов'язані з корупцією управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупцією Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України. 18.07.2014 року позивач призначений на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства у кримінальних справах про злочини, пов'язані з корупцією управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України (запис № 20). 23.10.2014 року позивач звільнений з посади, яку обіймав у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 72 ст. 36 КзпП України (запис № 21).

Таким чином, 10.10.2016 року рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі про відмову у призначенні пенсії не було враховано період роботи позивача з 24.03.2014 року по 23.10.2014 року (7 місяців).

Також відповідачем безпідставно не враховано період роботи позивача в органах прокуратури з 14.04.1997 року по 31.08.1997 року з мотивів не застереження здійсненого виправлення в номері наказа, оскільки таке виправлення відсутнє, а цей період роботи підтверджується записами у трудовій книзі за №№ 1,2 та наказом прокурора міста № 70-к від 14 квітня 1997 року.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1992року №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Окрім цього, відповідачем, згідно виписки з протоколу № 63 від 10.10.2016 року, не враховано період навчання позивача у вищому навчальному закладі.

Відповідно до записів в трудовій книжці з 01.09.1992 року по 30.07.1997 року позивач навчався на денній формі навчання в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство» та 25.06.1997 року рішенням державної екзаменаційної комісії йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста - юриста, що становить 2 роки 5 місяців 15 днів вислуги років.

Вказана обставина також підтверджується дипломом серії НОМЕР_1, який виданий 30.06.1997 року, реєстраційний № 968.

За встановлених обставин, до стажу роботи позивача за вислугу років 19 роки 6 місяців 18 днів, з них стаж на посаді прокурора 17 років 1 місяць 23 дні, які визначені відповідачем та ним не оспорюються слід додати не враховані 2 роки 5 місяців (половину строку навчання), 7 місяців роботи в органах прокуратури за період з 24.03.2014 року по 23.10.2014 року та 4 місяців 17 днів за період роботи з 14.04.1997 року по 31.08.1997 року.

Як слідує з роз'яснень, які містяться в п.3.2 Рекомендацій Вищого адміністративного суду України від 23.08.2007 року № 07.2-10/1 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з перерахунком пенсій деяким категоріям осіб публічної служби та науковим (науково-педагогічним) працівникам», період роботи на посаді стажиста помічника прокурора та половина строку навчання у вищому навчальному закладі (стаціонарна форма), після навчання в якому особа отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство» підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Позиція Верховного суду України щодо зарахування до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» половини строку навчання на заочному чи вечірньому факультетах вищих юридичних навчальних закладів викладена у постановах від 05 листопада 2013 року №21-289а 13 та від 22 квітня 2014 року №21-65а14.

Зі змісту ч. 1 та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V від 09.07.2003, ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-Х1І, ч. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин») слідує, що зарахування половини строку навчання на денному факультеті Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого не суперечить вимогам ч. 10 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 щодо зарахування страхового стажу в одинарному розмірі.

Крім того, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.

Вирішуючи питання про застосування положень Закону України № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» в часі, суд виходить з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституцією України виокремлено певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в тому числі і працівники прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм та рішень Конституційного Суду України від 06.07.2009 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, суд приходить до висновку, що оскільки норма закону, на яку посилається відповідач, може застосовуватися лише до осіб, які звернулися із заявою про призначення пенсії, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, в якому обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», чинної на час спірних правовідносин, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року вислуги років не менше: - 22 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років. Пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, обставини заперечення та докази на які відповідач посилається, як на підставу своїх заперечень, спростовується встановленими в судовому обставинами, оскільки зазначені відповідачем законодавчі зміни не можуть стосуватися позивача через те, що право на призначення пенсії в нього виникло ще до прийняття останніх змін до спеціального закону та змін до пенсійного законодавства.

Отже, за встановлених обставин позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за вислугою років підлягає до скасування; вимога в частині призначення пенсії у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи вимогу позову про проведення позивачу перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію, суд виходить з того, що позивачем в даному випадку обрано не належний спосіб захисту, оскільки така вимога є передчасною та ґрунтується на припущеннях, щодо цих вимог відповідач на час звернення позивача до суду та розгляду справи ніяких протиправних дій чи бездіяльності не допускав, та жодного рішення не виносив.

В протилежному випадку, задовольняючи таку вимогу, суд перебрав би на себе повноваження управління Пенсійного фонду України щодо вчинення дій з перерахунку пенсії та фактично допустив би втручання в його дискреційні повноваження на етапі такого перерахунку, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частина 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до роз'яснення Вищий адміністративний суд України в листі від 21 листопада 2011 року № 2135/11/13-11, відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 слід стягнути з Державного бюджету України в особі управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 11, 14, 71, 160-163, 183-2 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області № 63 від 10.10.2016 року про відмову у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області призначити з 04.10.2016 року ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 24.08.2014 року) у розмірі 70 відсотків від суми заробітної плати на підставі довідок Генеральної прокуратури України № 1238 від 15.09.2016 р. № 18-1238 зп; № 1239 від 15.09.2016 р. № 18-1239 зп.

Стягнути з Державного бюджету України в особі управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий В. Р. Трагнюк