Ухвала суду № 62440608, 01.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4151/16-а

УХВАЛА

01 листопада 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого Баряка А.С.,

за участі секретаря Шмирової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 3 Вінницького міського суду Вінницької області в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про виправлення описки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про виправлення описки у постанові Вінницького міського суду Вінницької області, прийнятої по адміністративній справі № 127/4151/16-а за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, вказавши, що при ознайомлені з текстом судового рішення заявником виявлено допущену судом описку, а саме: в мотивувальній частині постанови докази ОСОБА_2 стосовно її права визнані належними та допустимими та на їх підставі судом визнано, зокрема, що позивач має право на пільги встановлені для вдов померлих інвалідів Великої вітчизняної війни ІІ групи, які не одружились вдруге, але в резолютивній частині не зазначено, що ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-ХІІ» для вдов померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружились вдруге, починаючи з 07.10.2009 року, в силу чого заявник просить суд виправити допущену описку в постанові суду, а саме: замінивши в п. 3 Постанови «як учаснику Вітчизняної Війни, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п. 2 ст. 10, ч. 3, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» на «як учаснику Вітчизняної війни та вдові померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилась вдруге, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 10 п. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

Розгляд даної заяви судом здійснено в порядку письмового провадження згідно норми ч. 2 ст. 169 КАС України.

Дослідивши матеріали справи № 127/4151/16-а, заяву та додані до неї документи, суд прийшов до наступного:

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області, прийнятої в порядку скороченого провадження 06.04.2016 року по адміністративній справі № 127/4151/16-а за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, суд позов задовольнив, та чітко зазначив резолютивну частину рішення, а саме: виклав абзац другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції «Визнати протиправною відмову Пенсійного фонду України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо поновлення з 07.10.2009 року виплат громадянці України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: 4953072, Ізраїль, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, пенсії за віком. Зобовязати Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2, починаючи з 07.10.2009 року, з урахуванням усіх перерахунків, індексацій, доплат та щорічних разових грошових допомог як учаснику Вітчизняної війни, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п. 2 ст. 10, ч. 3, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».» (а.с. 16-18).

Виходячи із встановлених судом обставин, вбачається, що врегульовуючи спірні правовідносини, встановивши порушення права позивача, суд чітко зазначив в резолютивній частині свого рішення норми матеріального права, відповідно до яких необхідно відновити порушене право позивача.

Зокрема, суд зобовязав відповідача відновити відповідне порушене право позивача з урахуванням вимог, в тому числі, п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», що охоплювалось позовними вимогами позивача.

Суд звертає увагу на те, що норма п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» передбачає, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд повністю врахував позовні вимоги позивача, повністю врахував та зазначив в повному обсязі норми матеріального права, на які посилався позивач як на правову підставу свого позову, а саме: ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п. 2 ст. 10, ч. 3, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», що повністю знайшло своє відображення в прийнятій судом постанові, зокрема, в резолютивній її частині, при цьому, відновлюючи порушене відповідне право позивача з застосуванням та з посиланням на зазначені вище норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» - суд виходив із того, що дані норми згаданого Закону поширюють свою дію на позивача, як на дружину померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилася вдруге, що чітко передбачено п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», яка була застосована судом.

Застосування судом в прийнятій постанові норми п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та зобовязання відповідача відновити порушене право позивача з врахуванням п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» - виключає необхідність прописувати в змісті резолютивної частини постанови текст такої норми, а саме те, що чинність цього Закону (в тому числі ч. 3, ч. 5 ст. 15, на які посилався позивач як на підставу свого позову і які задоволені судом) поширюється на позивача, як на дружину померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилася вдруге.

Крім цього, суд звертає увагу заявника на помилковій його позиції щодо того, що суд в мотивувальній частині постанови визнав певні докази належними та допустимими, оскільки, з врахуванням особливостей скороченого провадження, зокрема ч. 4, ч. 6 ст. 183-2 КАС України, в постанові, прийнятої судом в порядку скороченого провадження, - не передбачається мотивувальної частини, на що було звернуто увагу судом в тексті самої постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Суд звертає увагу на те, що опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Так, суд може допустити помилку, наприклад, в найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним, тощо, при цьому описка повинна очевидно спростовуватись наявними в матеріалах справи документами.

Проте, зміст заяви ОСОБА_1 вказує не на те, що заявник виявила в тексті постанови описку, яку необхідно виправити, а вказує на те, що заявник просить суд замінити частину тексту резолютивної частини, виклавши її саме в тій редакції, яка сформульована заявником.

За даних обставин, враховуючи, що в постанові суду, прийнятої за результатами розгляду справи № 127/4151/16-а, судом не було допущено жодної описки, з огляду на те, що резолютивна частина відповідної постанови суду в повному обсязі відображає та містить посилання на ті норми матеріального права, які були правовою підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, з огляду на те, що застосування судом в прийнятій постанові норми п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та зобовязання відповідача відновити порушене право позивача з врахуванням п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» - виключає необхідність прописувати в змісті резолютивної частини постанови текст такої норми, а саме те, що чинність цього Закону (в тому числі ч. 3, ч. 5 ст. 15, на які посилався позивач як на підставу свого позову і які задоволені судом) поширюється на позивача, як на дружину померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилася вдруге, що не може сприйматись як опискою, в силу чого, з підстав зазначених заявником дана заява про виправлення описки задоволенню не підлягає, а тому в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 165, 169 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про виправлення описки - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя