Рішення № 62436036, 26.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5800/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Фальчука В.П., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача і визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою представника Публічного Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.05.2016 року,

встановила:

02.10.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про захист своїх прав як споживача і просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір №401677746, укладений 07.05.2015 року між нею і ПАТ «Альфа Банк», мотивуючи свої вимоги тим, що за умовами договору кредит надавався в сумі 7802,91 грн. на придбання косметичних засобів. Оскільки текст договору викладено дрібним шрифтом і не чітко, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прочитати договір не могла. Разом з кредитним договором ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_4 підписала рахунок на оплату косметичного набору вартістю 9666 грн. і видаткову накладу (в накладній зазначено, що «постачальник» ФОП ОСОБА_4 передала, а «покупець» ОСОБА_2 отримала товар) і копії цих документів ОСОБА_2 отримала. В той же день дома за допомогою збільшувального скла ОСОБА_5 розібрала половину тексту договору і зясувала для себе, що вона уклала кредитний договір, за умовами якого взяла на себе зобовязання у певний строк повернути кредитні кошти і сплатити відсотки за користування кредитом. Посилаючись на ст.ст.203,215 ЦК України позивач просила суд визнати кредитний договір недійсним з підстав невідповідності договору вимогам ст.11 і ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.05.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір №401677746, укладений 07.05.2015 року між ОСОБА_2 і ПАТ «Альфа Банк». Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «Альфа Банк» ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що діючим законодавством передбачено право споживача відкликати свою згоду на укладання споживчого кредиту протягом двох тижнів з моменту укладання договору, але ОСОБА_2, виявивши невідповідність щодо підписання не тих документів або укладених під впливом тиску або обману, не зверталася з письмовою вимогою до ПАТ «Альфа Банк» або косметичної фірми «Дешелі» про розірвання договору у вказаний строк, що, на думку ОСОБА_3, свідчить про те, що дії позивача під час укладання оскаржуваного договору були направленні на реальне настання обставин, викладених у кредитному договорі, тобто отримання кредитних коштів на придбання товару для власного користування. Також зазначає, що ПАТ «Альфа Банк» свої зобовязання перед ОСОБА_2 виконав у повному обсязі, судом першої інстанції не були встановлені порушення відповідачем жодних норм матеріального права та відсутні підстави, передбачені ст.ст. 203 та 215 ЦК України для визнання правочину недійсним. Крім того ОСОБА_3 вважає помилковими висновки районного суду стосовно надання ПАТ «Альфа Банк» копії оскаржуваного договору з додатками у неналежній якості та ненадання доказів щодо повноважень ФОП ОСОБА_4 укладати від імені ПАТ «Альфа Банк» кредитні договори, адже судом не були витребувані оригінали зазначених документів та позивачем не було оскаржено право на підписання договору уповноваженою особою від імені банку.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду не відповідає.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.05.2015 року в приміщенні косметичного салону «Етерія» за адресою м. Одеса вул. Рішільєвська, буд. 30 між ОСОБА_2 і ПАТ «Альфа Банк» в особі ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами договору кредит надавався в сумі 7802,91 грн. на придбання косметичних засобів. Разом з кредитним договором ОСОБА_2 підписала рахунок на оплату косметичного набору вартістю 9666 грн. і видаткову накладу (в накладній зазначено, що «постачальник» ФОП ОСОБА_4 передала, а «покупець» ОСОБА_2 отримала товар). ОСОБА_2 отримала копії цих документів.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №401677746, укладений 07.05.2015 року між ОСОБА_2 і ПАТ «Альфа-Банк» не відповідає вимогам діючого законодавства і є недійсним, оскільки текст договору і додаток до нього, викладені в такій формі, що не дають можливості отримати інформацію про умови кредитування (шрифт дрібний і нечіткий).

Проте з таким висновком суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За договором кредиту одна сторона - банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит у встановлений строк та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Кредитний договір є договором консенсуальним, платним, двосторонньо зобов'язальним. Вимоги до форми і порядку укладення кредитного договору передбачено у ст. 1055 ЦК України, ст. 6 Закону України від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладається між позичальником і кредитодавцем в письмовій формі і визначає взаємні зобов'язання стосовно суми кредиту, терміну його повернення, розміру та порядку сплати відсотків і не може змінюватися в односторонньому порядку. До умов кредитного договору належать: об'єкти кредитування; розмір кредиту; умови його надання та погашення; процентні ставки за користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського контролю за використанням коштів; способи забезпечення виконання зобов'язань клієнтом; перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування, строк їх надання клієнту; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Важливим є право позичальника на отримання попередньої достовірної інформації про умови кредитування, у тому числі про усі платежі, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Частина 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» закріплює, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Місцем укладання кредитного договору є місце проживання громадянина або місцезнаходження банку, який запропонував укласти такий договір (ст.647 ЦК ).

Як вбачається з копії кредитного договору №401677746, укладеного 07.05.2015 року між ОСОБА_2 і ПАТ «Альфа-Банк» та дослідженого в судовому засіданні, договір споживчого кредиту укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та щодо надання їй договору в якому був більший шрифт, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Крім того, відповідно до видаткової накладної (а.с.10) позивач отримала косметичних засобів на які надавався кредит.

Та обставина, що кредитний договір був укладений не за місцем проживання громадянина або місцезнаходження банку, який запропонував укласти такий договір, на думку колегії суддів не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки не впливала на волевиявлення сторін.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, а тому позов не підлягає задоволенню.

Таким чином при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення спору, тому рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.209,303, 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.05.2016 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача і визнання договору недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.С.Комлева

ОСОБА_6