Постанова № 62433402, 31.10.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1537/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача Курячого О.П.,

представника відповідача Кашиної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Семенівська мануфактура» (далі - ПП «Семенівська мануфактура») звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (далі - Чернігівська митниця ДФС), в якому просить суд скасувати рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 25.07.2016 № 102000010/2016/000193/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці ДФС № 102110001/2016/00199.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ПП «Семенівська мануфактура», у відповідності до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, були подані митному органу всі необхідні документи для визначення митної вартості задекларованих товарів, проте, незважаючи на це, відповідачем, в порушення норм митного законодавства, було прийнято оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів та оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки Чернігівська митниця ДФС в оскаржуваних правовідносинах діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.11.2015 між ПП «Семенівська мануфактура» (Покупець) та «SUZHOU ZHUOFANG IMP.&EXP. CO., LTD» (Постачальник) укладено контракт № BZ2/11-2015, згідно умов якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар у асортименті. Покупець зобов'язується оплатити товар згідно умов даного контракту (а.с.26-30).

Відповідно до умов вказаного контракту поставка товару здійснюється у повній відповідності з «ІНКОТЕРМС-2010», а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються сторонами у рахунку-фактурі. Умовами контракту передбачено також, що Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту завантаження у визначену дату або в межах узгодженого строку. Оплата за товар здійснюється банківським перерахунком на рахунок Постачальника, вказаний у цьому контракті (статті 3, 5 Контракту).

Згідно інвойсу від 17.06.2016 №ZF160617, компанією «SUZHOU ZHUOFANG IMP.&EXP. CO., LTD» поставлено позивачу текстиль UP-10002, TZP-1422, MGM-0004, TZM-1535, TZP-1521, TZM-1313, TZL-1055, TZP-1421AJ02, TZW-1013, TZQ-1155, TZW-1065 на загальну суму 31834,22 доларів США (ціна за одиницю товару - 0,26, 0,17, 1,05, 1,15, 1,59 доларів США) (а.с.37,38).

Товар, визначений інвойсом, було передано перевізнику INTEGRATED SHIPPING SERVICES LTD, що підтверджується коносаментом від 20.06.2016 № ZIMUSNH3365016, наявному у матеріалах справи (а.с.43,44).

Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковою накладною від 15.06.2016 № ZF160615 (а.с. 45,46).

До порту призначення товар, якій поставлено за контрактом від 02.11.2015 № BZ2/11-2015, прибув у липні 2016 року.

Вказаний товар у порту призначення було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРІЯ-ГРУП», відповідно до умов договору від 11.11.2015 № 11-11/ЮГ на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між ПП «Семенівська мануфактура» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРІЯ-ГРУП», яке надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України, для доправлення його до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів (а.с. 48-52).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2014 між Приватним підприємством «Національні традиції» (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за обумовлену плату в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів Замовника, що переміщуються через митний кордон України та їх оформленню у Харківській митниці, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги (а.с.84-86).

У свою чергу, 25.07.2016 Приватним підприємством «Національні традиції», з метою митного оформлення товару, до відповідача в електронному вигляді подано митну декларацію № 102110001/2016/201667 (а.с.21-25).

До вищевказаної декларації підприємством додані наступні документи: контракт від 02.11.2015 № BZ2/11-2015; рахунок - фактура (інвойс) від 17.06.2016 №ZF160617; пакувальний лист до інвойсу від 17.06.2016 №ZF160617; видаткова накладна від 15.06.2016 № ZF160615; відвантажувальна специфікація від 20.06.2016 № ZF160620 (а.с.26-30,37,38,39,4041,42,45,46).

Крім того, позивачем також були подані до Чернігівської митниці ДФС додаткові документи, такі як: міжнародна товарно-транспортна накладна, коносамент, калькуляція, звіт про оцінку майна, листи постачальника та позивача, прайс-лист та інші документи (а.с. 47,43,44,33-36,53-55,56-81,82,83,87,88 ).

Також, судом встановлено, що посадовою особою Чернігівської митниці ДФС, з метою визначення вартості та обміну інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, проведено консультацію з декларантом (а.с.123).

25.07.2016 Чернігівською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 102000010/2016/000193/2 за шостим (резервним) методом.

Обставинами прийняття рішення відповідачем є:

- звіт про оцінку майна від 25.07.2016 № 05-04/07/147 поданий не у повному обсязі та не дає можливості перевірити ціноутворення;

- надана калькуляція собівартості на товари від 30.06.2016 № ZF160630 дійсна на період з 04.04.2016 по 03.06.2016, у той час як відвантаження товару здійснено 17.06.2016 згідно інвойсу від 17.06.2016 №ZF160617;

- прайс-лист від 07.06.2016 № ZF160607 не містить інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється дана цінова пропозиція;

- згідно статті 3 Контракту від 02.11.2015 № BZ2/11-2015 та інвойсу від 17.06.2016 №ZF160617 умовами поставки, згідно «ІНКОТЕРМС-2010» є CFR-UA м. Одеса. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Даний документ до митного оформлення не надавався.

Подані до митного оформлення документи, відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (а.с. 15-17).

Також, судом встановлено, що відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00199, якою позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття відповідачем митної декларації (а.с.18-20).

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача та картку відмови такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МК України), Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 МК України).

Відповідно до частин першої третьої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, Верховний Суд України у постанові від 31.03.2015 (справа № 21-127а15), надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначив: «…Аналіз частини 3 статті 53 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів».

Відповідно до частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, частинами першою - третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів.

Аналогічна правова позиція була викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.10.2016 (справа № К/800/982/16).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статей 53, 54, 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У даній справі судом встановлено, що під час митного оформлення задекларованих товарів позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту, надані документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, відповідач посилався на те, що звіт про оцінку майна від 25.07.2016 № 05-04/07/147 поданий не у повному обсязі та не дає можливості перевірити ціноутворення.

Проте, оцінка майна, майнових прав, згідно з частиною 1 статті 3 Закону України від 12.07.2001 № 2658-III (далі Закон № 2658-III) «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 2658-III звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

У свою чергу, ціною, згідно з частиною 1 статті 189 Господарського кодексу України, є вираженим у грошовій формі еквівалент одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Як визначає частина 1 статті 190 Господарського кодексу України на всі види продукції (робіт, послуг) встановлюються вільні ціни, за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Згідно з частиною 2 статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, висновок експерта (звіт про оцінку майна) по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, у зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд.

При цьому, згідно частини другої статті 53 МК України до обов'язкового переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, звіт про оцінку майна не відноситься.

Крім того, Чернігівська митниця посилається на те, що надана калькуляція собівартості на товари від 30.06.2016 № ZF160630 дійсна на період з 04.04.2016 по 03.06.2016, у той час як відвантаження товару здійснено 17.06.2016 згідно інвойсу від 17.06.2016 №ZF160617, не є достатніми підставами для визнання задекларованої позивачем вартості товару.

Також, суд звертає увагу, що калькуляція не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже такими документами є інвойс та коносамент, які були надані позивачем, а сама калькуляція лише розшифровує вартість товару, відповідно вона може бути складена і в інший час, ніж поставка товару.

При цьому, посилання відповідача у оскаржуваному рішенні та картці відмови на те, що прайс-лист від 07.06.2016 № ZF160607 не містить інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється дана цінова пропозиція, є необґрунтованим, так як прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру для визначення складових митної вартості товару та не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Крім того, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не подано документи на підтвердження вартості перевезення товарів, з огляду на наступне.

Так, згідно статті 3 Контракту від 02.11.2015 № BZ2/11-2015 поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з «ІНКОТЕРМС-2010», а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі.

Партія товару поставлялася на умовах, визначених інвойсом від 17.06.2016 №ZF160617, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) «Інкотермс-2010». Тобто, постачальник взяв на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Відповідно до статті 2 Контракту від 02.11.2015 № BZ2/11-2015 загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну поставку.

Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсі та пакувальному листі до зазначеного інвойсу, товар складається з текстилю, загальною вартістю 31834,22 доларів США.

Поставка товару на умовах СFR Одеса (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010» передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт), що підтверджується листами постачальника від 30.06.2016 №ZF160617/L1 (а.с.54,55), в якому визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної у інвойсі.

Крім того, про включення до ціни товару вартості фрахту свідчать і калькуляція від 30.06.2016 № ZF160630, надана постачальником (а.с.33-36).

Також, з матеріалів справи вбачається, що повідомленням від 30.06.2016 №ZF160617/L1 постачальник повідомив позивача, що у відношенні товарів, відвантажених за інвойсом, контейнером ZCSU8511250, страхування вантажу не здійснювалось.

Вказана інформація також підтверджується листом від 01.07.2016 №11.001/01.07 (а.с.53).

З огляду на викладене, суд зазначає, що витрати на транспортування за умовами контракту включено у вартість товару за цим контрактом, страхування не здійснювалося, що підтверджується поданими разом з митними деклараціями документами, тому посилання митного органу на ненадання позивачем документів на підтвердження вартості перевезення товару, є безпідставним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав витребування у декларанта додаткових документів, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні статті 53 МК України, а отже відповідач не спростував такими сумнівами числові значення складових митної вартості товарів.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що митним органом не надсилалася письмова вимога декларанту, як це передбачено частиною четвертою статті 54 МК України, щодо надання додаткових документів із зазначенням причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, митна вартість товару, імпортованого позивачем, була визначена на підставі резервного методу.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного та оскільки митна вартість була підтверджена достовірними документами, які містять відомості про складові вартості, визначені на підставі обєктивних даних, що піддаються обчисленню, суд вважає неправомірними висновки відповідача, за наслідками вивчення поданих документів для митного оформлення товарів, про відсутність підстав для застосування першого методу для визначення митної вартості товару.

При цьому, відповідачем у оскаржуваному рішенні та картці відмови не обґрунтовано необхідність застування ним саме шостого (резервного) методу для визначення митної вартості товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Згідно з частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».

Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «Семенівська мануфактура».

Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне присудити Приватному підприємству «Семенівська мануфактура» за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 25.07.2016 № 102000010/2016/000193/2.

Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби № 102110001/2016/00199.

Присудити Приватному підприємству «Семенівська мануфактура» (код ЄДРПОУ 35821783) за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядок та строки, передбачені статтями 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Падій