Постанова № 62433071, 24.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 р. № 820/2996/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову про арешт майна боржника АА№528459 від 21.02.2011, обтяжувач - Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в частині накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок №24 з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: м. Харків, пров. Високовольтний.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказаний арешт нерухомого майна обмежує права позивача як іпотекодержателя, статус якого позивач набув за договорами, котрими АКІБ "Укрсиббанк" відступило права вимоги за зобовязанням ОСОБА_4 за кредитним договором.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача, Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, проти позову заперечував, зазначив, що державний виконавець діяв у межах чинного законодавства при винесенні оскаржуваної постанови, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.09.2008 між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (банк) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11399039000.

Відповідно до умов договору №11399039000 банк надає позичальнику кредит у розмірі 92000,00 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

Як вбачається із розділу 2 зазначеного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком приймається застава нерухомості (будівлі, споруди, приміщення), а саме житловий будинок, загальною площею 73,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Високовольтний, 24 та є власністю ОСОБА_4.

Так, в забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором укладено договір іпотеки від 09.09.2008, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором № 11399039000 нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 73,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Високовольтний, 24. Ринкова вартість предмету іпотеки становить 530670,00 грн.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що обтяження згідно з іпотечним договором від 09.09.2008 відступлено ТОВ "Кей-Колект" та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

Судом встановлено, що ПАТ "УкрСиббанк" 13.02.2012 відступило товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" відповідно до договору факторингу № 2 свої права вимоги за зобов'язаннями позичальника по кредитному договору № 11399039000 від 29.09.2008, про що свідчить акт приймання-передачі прав вимоги та виписка з додатку №1 до договору факторингу №2 від 13.02.2012, що містяться в матеріалах справи.

Також, між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" свої права вимоги за зобов'язаннями позичальника по іпотечному договору від 09.09.2008.

З матеріалів позовної заяви та наданих представником позивача пояснень під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивачу 19.05.2016 при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно третьої особи ОСОБА_4, у тому числі на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 09.09.2008, а саме житловий будинок, загальною площею 73,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Високовольтний, 24 накладено арешт на підставі постанови Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції АА№528459 від 21.02.2011.

Так, судом встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №22616751 з примусового виконання виконавчого листа №2-5574/10, виданого Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованості в розмірі 5300,00 грн. В ході примусового виконання вимог державним виконавцем накладено арешт на житловий будинок що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Високовольтний, 24, що належить ОСОБА_4

Також, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №29941131 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2016/10 від 22.02.2011 Фрунзенського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 837523,47 грн.

Вказані виконавчі провадження об'єднані постановою державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 26.09.2011 №600 в зведене виконавче провадження.

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з частиною першою ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Абзацом 2 частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до відповідача із заявою про накладення арешту на майно боржника - ОСОБА_4

Згідно частини 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У відповідності до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження тощо.

Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Як зазначив представник відповідача, у зв'язку із об'єднанням виконавчих проваджень у виконавця не було підстав для повторного накладення арешту, оскільки арешт на житловий будинок що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Високовольтний, 24, що належить ОСОБА_4 вже було накладено.

Таким чином, державним виконавцем правомірно, на момент примусового виконання виконавчого лдиста Фрунзенського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 837523,47 грн накладено арешт на майно боржника, а саме на житловий будинок що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Високовольтний, 24, що належить ОСОБА_4

25.06.2014 Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві - ПАТ "УкрСиббанк", у зв'язку із тим, що у боржника - ОСОБА_4 відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Суд зазначає, що нерухоме майно, що належить боржнику є предметом іпотеки.

Відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" 03.06.2014 №1304-VII, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Таким чином, вказаним законом встановлена заборона звертати стягнення на житловий будинок, загальною площею 73,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Високовольтний, 24 та належить ОСОБА_4

Згідно з приписами ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З аналізу норм законодавства діючих на момент винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, суд приходить до висновку, що державний виконавець знімає арешт майна лише у разі закінченні виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Тобто, законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для зняття арешту.

У даному випадку, постановою відповідача виконавчий документ повернуто стягувачеві - ПАТ "УкрСиббанк", а не до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Суд зазначає, що законодавством України не передбачено зняття арешту з майна боржника у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а тому, суд приходить до висновку, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту на житловий будинок що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Високовольтний, 24, що належить ОСОБА_4

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 8 статті 54 даного Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина 1).

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки (частина 2).

Суд, враховуючи аналіз зазначених норм права, зазначає, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором. Вказані положення нормативно правових актів визначають дотримання спеціального порядку, встановленого законом для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Таким чином, наявність чинного арешту на майно, переданого в іпотеку, не створює перешкод для першочергового задоволення, забезпечених іпотекою вимог позивача за рахунок предмета іпотеки. Чинність постанови про арешт майна АА№528459 від 21.02.2011, яка винесена у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих документів, за якими стягувачем є інші особи, а не позивач як іпотекодержатель, не змінює та не скасовує права позивача на першочергове задоволення своїх грошових вимог.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши наявні докази у матеріалах справи, оскільки у межах спірних правовідносин не підтверджено протиправність накладення арешту на майно третьої особи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4 про скасування постанови - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников