Постанова № 62432759, 31.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2016 р. Справа№ 910/20397/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Бабій О.В., довіреність № 010-01/2343 від 11.04.2014, Путієнко Є.В., довіреність №010-01/2764 від 30.06.2016;

від Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 про відмову у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві у справі №910/20397/15 (суддя Пінчук В.І.) за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення 1050000 доларів США.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.10.2015 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 р. позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" задоволено у повному обсязі, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" 1050000,00 доларів США за депозитним договором №23-5/2-А від 10.10.2002 р. та 73080,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

На виконання зазначеного рішення господарським судом міста Києва 13.01.2016 р. були видані відповідні накази.

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить:

- визнати причину пропуску десятиденного строку на оскарження зазначених у даній скарзі дій ВДВС поважною та поновити АТ "Укрексімбанк" строк на оскарження відповідних дій ВДВС;

- визнати незаконними дії ВДВС, які полягають у направленні 02.03.2016 р. постанови про відкриття, стягненні виконавчого збору та витрат виконавчого провадження;

- визнати недійсною постанову державного виконавця від 11.03.2016 р. ВП №50141819 про стягнення виконавчого збору;

- визнати недійсною постанову державного виконавця від 11.03.2016 р. ВП №50141819 про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винести постанову про відкладення виконавчих дій на 10 днів з дати отримання АТ "Укрексімбанк" постанови про відкриття та поновити боржнику строк для добровільного виконання рішення господарського суду м. Києва у справі №910/20397/15, яке набрало законної сили 16.12.2015 р., про стягнення з банку на користь ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" заборгованості в розмірі 73080,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/20397/15 у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві відмовлено повністю.

При прийнятті даної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів отримання скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження після спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/20397/15 скасувати, а скаргу - задовольнити.

В обґрунтування вимог апелянт посилається, зокрема, на несвоєчасність направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження, що і спричинило неможливість виконання рішення у строк, встановлений вказаною постановою.

При цьому, апелянт зазначає, що докази направлення вказаної постанови з простроченням були надані до суду першої інстанції зі скаргою.

Представники апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 31.10.2016 підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Позивач та Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві правом на участь своїх представників не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від позивача та ВДВС до суду не надійшло.

Також, слід зазначити, що у будь-якому разі відкладення розгляду справи не можливе через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду.

Враховуючи наведене вище, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 р. у справі №910/20397/15 позивачу видано накази.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 15.02.2016 відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 13.01.2016 у справі №910/20397/15 про стягнення 73 080 грн.

При цьому, боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення суду - до 22.02.2016.

Реквізитів рахунку, на якій відповідачем підлягають оплаті вказані кошти у постанові зазначено не було.

Вказану постанову виконавчою службою було направлено відповідачу лише 02.03.2016, що підтверджується відбитком штампу органу поштового зв'язку, якій міститься на конверті (т.3, а.с. 112).

Відповідачем постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016 отримано 04.03.2016, про що свідчить відбиток вхідного штемпелю банку на супровідному листі виконавчої служби від 15.02.2016 № 919/5 (т.3, а.с. 109).

Наведені докази були у справі під час розгляду скарги судом першої інстанції.

Враховуючи не зазначення у вказаній постанові реквізитів рахунку для оплати заборгованості відповідач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, та після отримання відповідних реквізитів в той же день, а саме 11.03.2016 сплатив заборгованість у розмірі 73 080 грн., що підтверджується платіжним дорученням (т.3, а.с. 113).

Крім цього, відповідачем 11.03.2016 було подано до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві заяву про відкладення провадження виконавчих дій у зв'язку з направленням державним виконавцем постанови від 15.02.2016 після спливу, встановленого у ній, строку для самостійного виконання рішення.

У вказаній заяві відповідач, посилаючись на несвоєчасне направлення йому вказаної постанови, зазначав, що наведені обставини унеможливили своєчасне виконання боржником у добровільному порядку рішення суду та просив у зв'язку з цим відкласти проведення виконавчих дій.

Також, боржник вказав, що рішенням було ним виконано самостійно 11.03.2016 шляхом перерахування коштів у розмірі 73 080 грн.

Разом з тим, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві 11.03.2016 були прийняті постанови про стягнення з боржника - публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

При цьому, у постанові про стягнення виконавчого збору вказано про те, що боржником рішення суду у встановлений строк до 07.03.2016 самостійно виконано не було.

Вказані постанови отримані відповідачем 14.03.2016, про що свідчить відбиток вхідного штемпелю банку на супровідних листах виконавчої служби від 11.03.2016 № 919/5 (т.3, а.с. 118,121).

Відповідач, не погоджуючись із діями Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві щодо несвоєчасного направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016, а також щодо прийняття постанов про стягнення виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 11.03.2016 звернувся до суду зі скаргою зі скаргою в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив:

- визнати причину пропуску десятиденного строку на оскарження зазначених у даній скарзі дій ВДВС поважною та поновити АТ "Укрексімбанк" строк на оскарження відповідних дій ВДВС;

- визнати незаконними дії ВДВС, які полягають у направленні 02.03.2016 р. постанови про відкриття, стягненні виконавчого збору та витрат виконавчого провадження;

- визнати недійсною постанову державного виконавця від 11.03.2016 р. ВП №50141819 про стягнення виконавчого збору;

- визнати недійсною постанову державного виконавця від 11.03.2016 р. ВП №50141819 про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винести постанову про відкладення виконавчих дій на 10 днів з дати отримання АТ "Укрексімбанк" постанови про відкриття та поновити боржнику строк для добровільного виконання рішення господарського суду м. Києва у справі №910/20397/15, яке набрало законної сили 16.12.2015 р., про стягнення з банку на користь ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" заборгованості в розмірі 73080,00 грн.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що відповідач не надав доказів отримання скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження після спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, відмовив у задоволенні скарги.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні скарги необґрунтованим, з огляду на наступне.

Стосовно поновлення строку відповідачу на оскарження дій виконавчої служби слід зазначити, що вказаний строк скаржником пропущено не було.

Так, відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідач дізнався про вчинення оскаржуваних дій виконавчою службою 14.03.2016, тобто з дати отримання постанов про стягнення виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 11.03.2016.

В свою чергу, дану скаргу було подано відповідачем до суду, згідно відбитку штемпелю органу поштового зв'язку, 22.03.2016, тобто в межах встановленого ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденного строку.

З огляду на викладене та враховуючи те, що скаржником строк на подання даної скарги пропущено не було, вказаний строк відповідно не підлягає поновленню.

Стосовно інших вимог за скаргою слід зазначити наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, як накази суду.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 15.02.2016 відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 13.01.2016 у справі №910/20397/15 про стягнення 73 080 грн.

При цьому, боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення суду - до 22.02.2016.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Як вбачається з матеріалів справи, вказану постанову всупереч ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчою службою було направлено відповідачу лише 02.03.2016, що підтверджується відбитком штампу органу поштового зв'язку, якій міститься на конверті (т.3, а.с. 112), тобто через вісім днів після спливу, встановленого державним виконавцем, строку для самостійного виконання рішення.

Відповідачем постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016 отримано 04.03.2016, про що свідчить відбиток вхідного штемпелю банку на супровідному листі виконавчої служби від 15.02.2016 № 919/5 (т.3, а.с. 109).

З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач не надав доказів отримання скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження після спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду є невірним.

Враховуючи несвоєчасне направлення відповідачу постанови про відкриття виконавчого провадження самостійне виконання боржником рішення у встановлений у цій постанові строк було неможливим.

Отже, допущене виконавчою службою порушення в частині несвоєчасного направлення боржнику постанови стало підставою невиконання відповідачем у добровільному порядку рішення у строк до 22.02.2016.

Разом з тим, відповідачем, одразу після отримання у Відділі державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві реквізитів рахунку для оплати заборгованості, в той же день, а саме 11.03.2016 було оплачено заборгованість у розмірі 73 080 грн., що підтверджується платіжним дорученням (т.3, а.с. 113).

Таким чином, відповідачем у самостійному порядку було виконано рішення протягом трьох робочих (семи календарних) днів з дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відповідачем 11.03.2016 було подано до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві заяву про відкладення провадження виконавчих дій у зв'язку з направленням державним виконавцем постанови від 15.02.2016 після спливу, встановленого у ній, строку для самостійного виконання рішення.

У вказаній заяві відповідач, посилаючись на несвоєчасне направлення йому вказаної постанови, зазначав, що наведені обставини унеможливили своєчасне виконання боржником у добровільному порядку рішення суду та просив у зв'язку з цим відкласти проведення виконавчих дій.

Також, боржник вказав, що рішенням було ним виконано самостійно 11.03.2016 шляхом перерахування коштів у розмірі 73 080 грн.

Державним виконавцем постанова про відкладення провадження виконавчих дій не приймалася, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (т.3, а.с. 117).

Разом з тим, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві 11.03.2016 були прийняті постанови про стягнення з боржника - публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

При цьому, у постанові про стягнення виконавчого збору вказано про те, що боржником рішення суду у встановлений строк до 07.03.2016 самостійно виконано не було.

Проте, вказаний строк для самостійного виконання до 07.03.2016 (про що зазначено у постанові про стягнення виконавчого збору від 11.03.2016) державним виконавцем не встановлювався, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (т.3, а.с. 114-117).

Так, єдиним строком для самостійного виконання рішення, який встановлено постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016, було - до 22.02.2016.

Жодних постанов про відкладання провадження виконавчих дій та/або продовження строку на самостійне виконання рішення державним виконавцем не приймалося.

Як вже було зазначено, враховуючи несвоєчасне направлення відповідачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016, самостійне виконання боржником рішення у встановлений у цій постанові строк (до 22.02.2016) було неможливим.

Отже, допущене виконавчою службою порушення в частині несвоєчасного направлення боржнику постанови стало підставою невиконання відповідачем у добровільному порядку рішення у строк до 22.02.2016.

Разом з тим, оскільки через допущене виконавчою службою порушення відповідачем було виконано рішення суду 11.03.2016, тобто протягом трьох робочих (семи календарних) днів з дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016, підстави для покладення на відповідача виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій за таких обставин є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві щодо несвоєчасного направлення відповідачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016, а також щодо прийняття постанов про стягнення виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 11.03.2016 є незаконними.

Отже, з урахуванням зазначеного постанови про стягнення виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 11.03.2016 підлягають визнанню недійсними.

Стосовно вимоги відповідача про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винести постанову про відкладення виконавчих дій на 10 днів з дати отримання АТ "Укрексімбанк" постанови про відкриття та поновити боржнику строк для добровільного виконання рішення господарського суду м. Києва у справі №910/20397/15 про стягнення з банку заборгованості в розмірі 73080,00 грн., слід зазначити наступне.

Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

При цьому, суд відзначає, що задоволення вимоги про зобов'язання ВДВС прийняти постанову про відкладення виконавчих дій, а також поновити боржнику строк для добровільного виконання рішення на даній стадії буде підміною судом обов'язків виконавчої служби, що є недопустимим та унеможливлює задоволення скарги в цій частині.

Слід також зазначити, що задоволення вимог за скаргою в частині визнання дій виконавчої служби щодо несвоєчасного направлення відповідачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016, а також щодо прийняття постанов про стягнення виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 11.03.2016 незаконними, і визнання недійсними постанов від 11.03.2016 не потребує прийняття виконавчою службою постанови про відкладення виконавчих дій.

З огляду на викладене, у задоволенні вказаної вимоги за скаргою слід відмовити.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нової - про часткове задоволення скарги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/20397/15 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/20397/15 скасувати.

3. Скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві щодо направлення 02.03.2016 року публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016, а також щодо прийняття постанов про стягнення виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 11.03.2016.

Визнати постанову Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про стягнення виконавчого збору від 11.03.2016 недійсною.

Визнати постанову Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 11.03.2016 недійсною.

У задоволенні іншої частини вимог за скаргою відмовити.

4. Матеріали справи №910/20397/15 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко